Постанова № 71883532, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18947/16 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ДПІ у Шевченківському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було забезпечено сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як Позивачем виконані всі передбачені ПК України дії, спрямовані на стягнення такої заборгованості в позасудовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що податкове повідомлення-рішення, яким нараховано до сплати транспортний податок за 2015 рік, не було направлено на адресу ОСОБА_1. Крім того, підкреслює, що після складання Позивачем нового податкового повідомлення-рішення із правильною адресою Відповідача, останнім у грудні 2016 року було сплачено транспортний податок за 2015 рік у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з такого.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача існувала несплачена податкова заборгованість зі сплати транспортного податку з фізичних осіб на суму 25 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, на переконання судової колегії, такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. п. 95.1 - 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Аналогічне положення щодо наслідків невручення податкової вимоги з незалежних від податкового органу причин закріплено у п. 4.3 затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 року № 576 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, проте не було враховано судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 року форми «Ф» №4564-17, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. (а.с. 13), було направлено на адресу: 04053, АДРЕСА_1. Згідно довідки форми 20 відділення поштового зв'язку №53, конверт з податковим повідомленням-рішенням №4564-17 повернуто ДПІ у Шевченківському районі у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 13, зворотній бік).

Водночас, згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 19.10.2017 року (а.с. 30, зворотній бік), ОСОБА_1 з 30.09.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №4564-17 в силу приписів п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається таким, що не вручено платнику податків через помилку, допущену контролюючим органом.

Крім того, виходячи зі змісту п. 59.3 ст. 59 ПК України, а також з огляду на встановлені вище обставини у Позивача не виникло правових підстав для направлення на адресу Відповідача податкової вимоги форми «Ф» від 01.03.2016 року №3230-16 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 9), оскільки у зв'язку з неврученням через помилку контролюючого органу податкового повідомлення-рішення граничний термін сплати податкового зобов'язання з транспортного податку станом на 01.03.2016 року не настав. Подальше ж повернення до ДПІ у Шевченківському районі даної податкової вимоги у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 10) жодного впливу на спірні правовідносини не має, оскільки наведеними вище обставинами спростовується виникнення у Позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 року №4564-17.

Неврахування судом першої інстанції передчасності звернення ДПІ у Шевченківському районі із вказаним позовом з підстав недотримання Позивачем вимог ст. ст. 58, 59 ПК України зумовило ухвалення помилкового рішення про обґрунтованість позовних вимог.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що 23.11.2016 року ДПІ у Шевченківському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №7946-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000,00 грн. (а.с. 44). Даний акт індивідуальної дії отримано Відповідачем та 26.12.2016 року останнім було сплачено відповідне грошове зобов'язання, що підтверджується копією квитанції №51 (а.с. 46). Відтак, на момент розгляду справи судом першої інстанції у ОСОБА_1 був відсутній податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000,00 грн.

Однак, оскільки дані обставини не були та не могли бути відомі суду першої інстанції з огляду на ненадання Відповідачем, що був належним чином повідомленим про відкриття скороченого провадження (а.с. 28), відповідних доказів, судова колегія, зважаючи на відсутність обґрунтування підстав їх ненадання до суду першої інстанції, не враховує їх при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище передчасність звернення ДПІ у Шевченківському районі до суду із вказаним позовом, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені Відповідачем витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 704,00 грн., підлягають присудженню останньому за рахунок бюджетних асигнувань Позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 30» січня 2018 року.