Постанова № 71883378, 24.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3989/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Час і місце ухвалення: 12:04, м.Одеса Дата складання повного тексту: 17.10.2017р

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі за позовом приватного підприємства «Континент 15» до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 року приватне підприємство «Континент 15» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у прийнятті висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 913 203,38 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 24.10.2017 року Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяці з дати видачі у країні експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни імпорту. Надання вказаних документів поза чотирьохмісячного строку їх дії можливе лише у виняткових випадках, наявності яких підприємством не доведено. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що митним органом правомірно не враховано 17 оригіналів декларацій інвойсів, наданих після закінчення строку їх дії.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що частини 2 та 3 статті 24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом не містять положень щодо обов'язкового прийняття митними органами країни імпорту документів, що підтверджують походження товарів, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати їх подання. У вказаних нормах йдеться про можливість прийняття відповідачем відповідних документів.

Зазначає апелянт і про те, що в поданій позивачем заяві про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів невірно зазначена сума митних платежів за митною декларацією від 28.11.2016р.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Континент 15».

Приватне підприємство «Континент 15» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що при зверненні з позовом до суду позивач не посилався на ч.2 ст.24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, як на підставу позову, а тому не повинен доводити наявність виняткових обставин. Надане Одеській митниці ДФС частинами 2 та 3 статті 24 Протоколу 1 право прийняття підтвердження походження товарів із закінченням строку дії документів не може тлумачитися як свавілля, оскільки відповідач зобов'язаний виконувати свої обов'язки дотримуючись принципу верховенства права та забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав позивача.

Приватне підприємство «Континент 15» просить апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2017 року ПП «Континент 15» звернулось до Одеської митниці ДФС із заявою від 29.03.2017 року №6 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 1344380,88 грн., до якої додало оригінали сертифікатів перевезення EUR.1 та декларацій-інвойсів.

При цьому, 17 оригіналів декларацій інвойсів від 29.09.2016 №1202840/001, від 05.10.2016 №1203472/001, від 12.10.2016 №0237410/001, від 17.10.2016 №1204006/001, від 13.10.2016 №1203624/001, від 18.10.2016 №1204009/001, від 25.10.2016 №0237841/001, від 26.10.2016 №1204508/001, від 27.10.2016 №1204509/001, від 02.11.2016 №1204968/001, від 07.11.2016 №1205183/001, від 07.11.2016 №0238153/001, від 15.11.2016 №1205577/001, від 21.11.2016 №1206026/001, від 22.11.2016 №1206027/001, від 28.11.2016 №1206528/001, від 30.11.2016 №1206527/001 надано ПП «Континент 15» до Одеської митниці ДФС після закінчення чотирьохмісячного строку їх дії з дати видачі у країні експорту, встановленого статтею 24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року.

З посиланням на вказану обставину Одеська митниця ДФС листом від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03 повідомила ПП «Континент 15» про те, що питання про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення коштів буде розглянуто у разі подання заяви про повернення коштів за документами про походження, термін дії яких не закінчився у відповідності до Протоколу І до Угоди.

Згодом, на підставі окремих листів позивача від 26.05.2017 року №11 та від 30.05.2017 року №12, Одеська митниця ДФС повернула підприємству надмірно сплачені митні платежі у розмірі 175265,57 грн. та у розмірі 255911,93 грн. відповідно.

Не погоджуючись з відмовою Митниці щодо прийняття висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 913 203,38 грн. ПП «Континент 15» звернулося з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства, дійшов висновку про протиправність бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо прийняття висновку про повернення ПП «Континент 15» надмірно сплачених митних платежів, зазначивши, що усі імпортовані товари були представлені митним органам раніше закінчення чотирьохмісячного строку з дати видачі в країні експорту декларацій інвойсів, а тому, у відповідності до ч.3 ст.24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 року, відповідач міг прийняти підтвердження походження при пізньому його поданні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року №1678-VІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи І, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі (далі - Угода).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Статтею 26 Угоди встановлено, що положення цієї глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Згідно ч.1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно п.43.1, п.43.3, п.43.4 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Наказом Державної Митної служби України від 20.07.2007 року №618 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Як зазначалось вище, підставою для відмови ПП «Континент 15» у прийнятті висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, Одеська митниця ДФС зазначила, що «деякі оригінали декларацій інвойсів надані митниці після закінчення чотирьохмісячного строку їх дії з дати видачі у країні експорту».

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, в листі від 19.04.2017р. відповідачем не конкретизовано які саме оригінали декларацій інвойсів надані Митниці після закінчення чотирьохмісячного строку їх дії з дати видачі у країні експорту, а також не зазначено причин відмови у поверненні сум за іншими деклараціями інвойсами.

Учасниками справи не заперечується, що дійсно 17 оригіналів декларацій інвойсів від 29.09.2016 №1202840/001, від 05.10.2016 №1203472/001, від 12.10.2016 №0237410/001, від 17.10.2016 №1204006/001, від 13.10.2016 №1203624/001, від 18.10.2016 №1204009/001, від 25.10.2016 №0237841/001, від 26.10.2016 №1204508/001, від 27.10.2016 №1204509/001, від 02.11.2016 №1204968/001, від 07.11.2016 №1205183/001, від 07.11.2016 №0238153/001, від 15.11.2016 №1205577/001, від 21.11.2016 №1206026/001, від 22.11.2016 №1206027/001, від 28.11.2016 №1206528/001, від 30.11.2016 №1206527/001 надано ПП «Континент 15» до Одеської митниці ДФС після закінчення чотирьохмісячного строку їх дії з дати видачі у країні експорту.

Відповідно до ст.24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту. Підтвердження походження, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини. В інших випадках пізнього подання митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати.

Тобто, положення ч.3 ст.24 Протоколу 1 дозволяють надавати митним органам декларації інвойси після закінчення чотирьохмісячного строку їх дії з дати видачі у країні експорту за умови, що імпортовані товари були представлені митним органам раніше цієї кінцевої дати.

Усі імпортовані товари за деклараціями інвойсами від 29.09.2016 №1202840/001, від 05.10.2016 №1203472/001, від 12.10.2016 №0237410/001, від 17.10.2016 №1204006/001, від 13.10.2016 №1203624/001, від 18.10.2016 №1204009/001, від 25.10.2016 №0237841/001, від 26.10.2016 №1204508/001, від 27.10.2016 №1204509/001, від 02.11.2016 №1204968/001, від 07.11.2016 №1205183/001, від 07.11.2016 №0238153/001, від 15.11.2016 №1205577/001, від 21.11.2016 №1206026/001, від 22.11.2016 №1206027/001, від 28.11.2016 №1206528/001, від 30.11.2016 №1206527/001 представлені митним органам раніше закінчення чотирьохмісячного строку з дати видачі в країні експорту декларацій інвойсів, що підтверджується відповідними митними деклараціями та не заперечується апелянтом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Одеська митниця ДФС зазначає, що ПП «Континент 15» не надало належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, через які воно не подало декларації інвойси протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки частина 2 та частина 3 статті 24 Протоколу 1 встановлюють різні підстави для підтвердження походження товарів за межами строку дії декларацій інвойсів. Зокрема, частиною 2 статті 24 врегульовано ситуацію, коли декларація інвойс не подана у встановлений строк її дії через виняткові обставини, тоді як частиною 3 вказаної статті Протоколу передбачено прийняття походження товару після закінчення строку дії декларації інвойсу в інших випадках при умові, якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати.

При зверненні з позовом до суду ПП «Континент 15» посилалося саме на ч.3 ст.24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року. А відтак, доводи апелянта про те, що суд повинен був встановити наявність виняткових обставин, є помилковими.

Щодо доводів апелянта про те, що частинами 2 та 3 статті 24 Протоколу 1 передбачено право митного органу на прийняття підтвердження походження після закінчення строку дії декларацій інвойсів, а не його обов'язок, то під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта не зміг надати пояснень щодо критеріїв розмежування прийняття рішень про застосування вказаних частин статті 24 Протоколу або про відмову в їх застосуванні.

Більше того, частиною 3 статті 2 КАС України, серед іншого, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія).

На необхідність дотримання вказаних принципів неодноразово звертав увагу Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях. («Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04; «Христов проти України» від 19.02.2009 року, заява №24465/04; «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року, заява №19336/04).

Твердження Одеської митниці ДФС про наявність у неї нічим не обмеженого права вирішувати на власний розсуд, без належного обґрунтування, питання повернення надмірно сплачених митних зборів, не відповідає статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Одеська митниця ДФС зазначає, що при вирішенні даного спору суд втручається в дискреційні повноваження митного органу, так вирішення питання щодо повернення надмірно сплачених митних платежів є виключною компетенцією Митниці.

Судова колегія такі доводи апелянта вважає необґрунтованими, оскільки питання щодо прийняття рішення про повернення ПП «Континент 15» надмірно сплачених митних платежів не предметом спору в даній справі.

Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на не правильне визначення позивачем надмірно сплачених сум митних платежів, із заявою про прийняття висновку про повернення яких підприємство звернулося до відповідача, оскільки вказана обставина не була підставою для відмови у прийнятті відповідного висновку, що слідує з листа Одеської митниці ДФС від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для відмови Одеської митниці ДФС, викладені у листі від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03, у прийнятті висновку про повернення ПП «Континент 15» надмірно сплачених митних платежів, є незаконними.

Однак, колегія суддів вважає неправильним спосіб відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, обраний самим позивачем та визнаний обґрунтованим судом, зокрема, шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у прийнятті висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 913 203,38 грн., оскільки бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо відмови у прийнятті висновку не мала місця, що підтверджується листом відповідача від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладені вище обставини, на думку колегії суддів, належним способом захисту прав ПП «Континент 15» є прийняття рішення про визнання протиправною відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті висновку про повернення приватному підприємству «Континент 15» надмірно сплачених митних платежів в сумі 913 203,38 грн., викладеної у листі від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

При цьому, частиною 4 статті 317 Кодексу передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки встановлено, що суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак обрав не правильний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини постанови від 10.10.2017 року.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в наступній редакції:

«Визнати протиправною відмову Одеської митниці ДФС у прийнятті висновку про повернення приватному підприємству «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896) надмірно сплачених митних платежів в сумі 913 203,38 грн., викладену у листі від 19.04.2017 року №1504/10/15-70-19-03».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.01.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: О.В. Єщенко