Ухвала суду № 71883394, 24.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2609/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Час і місце ухвалення: 08.09.2017р., м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 08.09.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря: Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

27.05.2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014р. №0000031702 та №0000061702, від 14.05.2014р. №0000131702.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2014 року №0000131702 та від 20.02.2014 року №0000061702 частково на суму 76389,13 грн. основного зобов'язання та 19097,28 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, 19.10.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не повне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо не підтвердження витрат на суму 254158,53 грн., з яких 207413,87 грн. вартість придбаних ТМЦ та 46744,66 грн. інших витрат, та наполягає, що ним надано до суду документи, що підтверджують нарахування амортизаційних витрат на приміщення автозаправної станції та інших основних засобів. Зазначене підтверджено записами Книги обліку доходів та витрат за 2012 рік, де в графі інші (амортизаційні витрати) зазначена сума 46744,66 грн. Інша сума в розмірі 207413,87 грн. також зазначена в Книзі обліку доходів і витрат, але в іншій графі, про що при перевірці контролюючим органом було зроблено зауваження та прийнято податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції на суму 510 грн. за невірне ведення Книги доходів і витрат.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року та постановлення нового судового рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Від Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області 24.01.2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, у період з 27.12.2013 року по 22.01.2014 року, проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28 січня 2014 року №1/14-09-17036/НОМЕР_1.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у ФОП ОСОБА_2, відображеного в розділі III податкової декларації за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. та додатку 5 до декларації, встановлено його заниження на загальну суму 57573,35 грн. Розбіжність виникла у зв'язку з не включенням до суми загального оподаткованого доходу суми коштів, отриманих ФОП ОСОБА_2 від Южноукраїнського міського центру зайнятості в сумі 56445,77 грн., Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради в сумі 963,10 грн. та ТОВ «Гідроспецстрой» у сумі 164,17 грн.

Також, зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено їх завищення на загальну суму 703506,38 грн., з яких витрати, які документально не пов'язані з отриманням доходу в сумі 449347,85 грн., а саме придбання бензину марки А-80. Крім того, за висновками перевіряючих, ФОП ОСОБА_2 не підтверджено документально витрати в сумі 254158,53 грн., з яких 207413,87 грн. вартість придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві, та 46744,66 грн. інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг.

В порушення п.187.1 ст.187 ПК України ФОП ОСОБА_2 до складу податкового зобов'язання: не включено суму ПДВ у розмірі 32,83 грн. згідно податкової накладної № 29 від 07.02.2012 року, виписаної ТОВ «Гідроспецстрой»; перевіркою встановлено, що на формування показника «податкові зобов'язання» мали вплив розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, які документально не підтверджені в загальній сумі 1890,78 грн.

На підставі акту перевірки від 28 січня 2014 року №1/14-09-17036/НОМЕР_1 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000031702 від 20.02.2014 року, яким за порушення п.п.7.1.2, п.7.1., п.7.3 ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивачу донараховано 65316,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в сумі 6531,62 грн.;

- №0000061702 від 20.02.2014 року, яким за порушення п.167.1 ст.167, п.п.177.5.3. п.177.5, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб в сумі 161729,45 грн. (у тому числі: за основним платежем - 129383,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32345,89 грн.);

- №0000131702 від 14.05.2014 року, яким за порушення п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2405,60 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1924,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 481,12 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, вирішуючи спірне питання судом першої інстанції встановлено, що позивач обґрунтовує правомірність не включення 57573,35 грн. до суми загального оподаткованого доходу посиланням на положення п.п.4 п.292.11 ст.292 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до складу доходу, визначеного цією статтею не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи позивача, оскільки положення пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України регламентують порядок визначення доходів та їх склад у платників податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, в той час як у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, що учасниками справи не заперечується.

Разом з тим, згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб - підприємців належать документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України прямі витрати на оплаті праці входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів виконаних робіт, наданих послуг, яка, в свою чергу, входить до складу витрат операційної діяльності.

В той же час, відповідно до п.3 Порядку надання роботодавцю дотації створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 року №1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2001 року №75/5266 (в редакції, що діяла у перевіряємому періоді), дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів у 2012 році, включено витрати на оплату праці найманих працівників. При цьому, ФОП ОСОБА_2 були отримані дотації від Южноукраїнського міського центру зайнятості та Управління праці ті соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради в загальній сум 56445,77 грн. для покриття виплат на заробітну плату. Виплати працівникам в сумі 56445,77 грн. здійснювались ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів дотації, які не є трудовими договорами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_2 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів у 2012 році, безпідставно включено витрати в сумі 56445,77 грн. на оплату праці працівників, для покриття яких він отримав дотації від Южноукраїнського міського центру зайнятості та Управління праці і соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради.

Щодо коштів, які надійшли від ТОВ «Гідроспецтрой» в сумі 164,17 грн., то ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції позивач обґрунтувань щодо вказаної суми не зазначає.

А відтак, висновки відповідача про заниження ФОП ОСОБА_2 чистого оподатковуваного доходу на 56445,77 грн. є обґрунтованими. Вказану суму позивач повинен був включити до суми доходу, отриманого у 2012 році.

Також, як зазначалось вище, перевіркою встановлено розбіжності між сумою витрат, зазначеними у додатку №5 до декларації про майновий стан і доходи, та сумою витрат, визначеною на підставі наданих первинних документів, а саме: завищення витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, на 254158,53 грн., в тому числі: витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей - на 207413,87 грн. та інших витрат - на 46744,66 грн.

Позивач, в обґрунтування правомірності формування витрат в сумі 254158,53 грн., зазначив, що 207413,87 грн. це залишок товару станом на 01.01.2012 року, про що зазначено в Книзі обліку доходів та витрат за 2012 рік, та 46744,64 грн. - амортизаційні відрахування на будівлі та споруди, розташовані за адресою Ульянівка-Миколаїв.

Однак, з копії Книги обліку доходів та витрат, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що станом на 01.01.2012 року залишок товарів вказано 248896,65 грн.

До того ж, колегія суддів зазначає, що сума залишків не може бути віднесена до витрат, поки ці товари не будуть реалізовані та не буде отримано з них дохід відповідно до п.177.4 ст.177, п.138.3 ст.138 ПК України. Доказів реалізації товару на зазначену суму позивачем суду надано не було.

Щодо амортизаційних відрахувань на суму 46744,64 грн., то колегія суддів звертає увагу апелянта на положення пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у перевіряємому періоді), відповідно до якої витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, в порушення зазначеної правової норми, ФОП ОСОБА_2 не надав жодного належного доказу на підтвердження правомірності амортизаційних відрахувань на будівлі та споруди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірність формування витрат в сумі 254158,53 грн.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000061702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 66242,54 грн. (у тому числі: за основним платежем - 52994,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13248,11 грн.) є правомірним та підстав для його скасування немає.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 занизив суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на 761079,73 грн. З урахуванням висновків постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, що оскаржена не була, витрати в сумі 449347,85 грн. сформовані позивачем правомірно, тому відхилення в сумі чистого оподатковуваного доходу складає не 761079,73 грн., як встановлено перевіркою, а 311731,88 (761079,73-449347,85).

За даними звітів сума доходу складає 224318 грн. та 311731,88 грн. сума чистого оподатковуваного доходу, з якого позивачем не сплачено єдиний внесок. Загальна сума чистого доходу за даними звітів позивача 224318 грн. та сума доходу виявлена перевіряючими 311731,88 грн. складає за 2012 рік 536049,88 грн.

Таким чином, дохід позивача за кожний місяць 2012 року складав більше, аніж 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З суми 18241 грн. (січень-березень 2012 року) позивач повинен сплачувати 34,7% суми єдиного внеску, що складає 6329,63 грн., а не 520,50 грн. як сплачував позивач.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки дохід позивача щомісячно складав більше 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, йому з цієї суми необхідно було сплачувати 34,7 % єдиного внеску.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000031702, яким донарахував позивачу 65316,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в сумі 6531,62 грн.

Варто зазначити, що апеляційна скарга позивача не містить обґрунтувань помилковості висновку суду першої інстанції щодо протиправного не включення ФОП ОСОБА_2 до суми доходів, отриманих у 2012 році, суму 57573,35 грн., а також правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000031702.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.01.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: О.В. Єщенко