Рішення № 71879420, 24.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/2079/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Данча М.І.

за участю:

представника позивача - Мушак Є.С.

представника відповідача: Гончарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баушпар" до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 січня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 січня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баушпар" (далі - позивач, ТОВ "Баушпар") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління Держпраці у Закарпатській області), якою просить скасувати постанову про накладення штрафу від 29 листопада 2017 року за № 06/06-46-214, яка прийнята на підставі акту № 06/06-46/2143 від 17 листопада 2017 року, складеного за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Баушпар".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Управління Держпраці в Закарпатській області на позивача накладено штраф у розмірі 96000,00 грн. Вказана постанова була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та відповідачем помилково трактується зміст цивільно-правого договору, що призвело до підміни понять і застосування до позивача адміністративних санкцій у вигляді штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити. Крім того, зазначив, що гр. ОСОБА_3 здійснював мурувальні роботи підвального приміщення та першого поверху для виконання яких не потрібен спеціальний дозвіл.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач підмінив трудовий договір цивільно-правовим договором, що свідчить про те, що гр. ОСОБА_3 був допущений до роботи у ТОВ "Баушпар" без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, що й стало підставою для накладення штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області в період з 16 листопада 2017 року по 17 листопада 2017 року проведено перевірку ТОВ "Баушпар" щодо додержання законодавства про охорону праці на будівництві багатоповерхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Загорська, 51. За результатами перевірки складено Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) № 06/06-46 від 17 листопада 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 13, 18, 22 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ, п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки" № 1107 від 26 жовтня 2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, зокрема встановлено, що 19 жовтня 2017 року між ТзОВ "Баушпар" та громадянином ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір (договір-підряду). За вказаним договором ОСОБА_3 здійснював роботи (надавав послуги) мурування зовнішніх стін на об'єкті будівництва на орендованій земельні ділянці м. АДРЕСА_2 об'ємом 50 м3, що є видом діяльності товариства "Баушпар" та відноситься до робіт з підвищеною небезпекою. Разом з тим, доказів про наявність у громадянина ОСОБА_3 дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою не надано. Таким чином, ТОВ Баушпар" підмінило трудовий договір цивільно-правовим договором від 19.10.2017 року, що свідчить про те, що гр. ОСОБА_3 був допущений до роботи без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

На підставі акту перевірки, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 96000 грн. від 29 листопада 2017 року № 06/06-46-214.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пп. 54 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Державна служба з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Згідно п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.п. 49).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Підставою для накладення на позивача штрафу став висновок Управління Держпраці у Закарпатській області про фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Разом з тим, судом встановлено, що 19 жовтня 2017 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір (договір підряду). Відповідно до п.1.1 вказаного договору Замовник (ТОВ "Баушпар") доручає, а Виконавець (ОСОБА_4) бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: мурування зовнішніх стін на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку на орендованій ділянці Закарпатської області., АДРЕСА_3 об'ємом 50 м3 в строк з 20.10.2017 до 31.12.2017 року. Крім того вказаним договором визнано що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує безпечне виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права одержання допомоги із соціального страхування; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 837 ЦКУ договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що стосовно ОСОБА_3 не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, його не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку та не вівся облік робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер угод між позивачем та ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо виконання гр. ОСОБА_3 робіт з підвищеною небезпекою без спеціального дозволу, що є порушенням вимог законодавсвта про охорону праці та промислової безпеки, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження даної обставини та не спростував твердження позивача, що гр. ОСОБА_3 здійснював мурувальні роботи підвального приміщення та першого поверху новобудови, для виконання яких спеціальний дозвіл не потрібен..

Щодо висновків Управління Держпраці про недійсність цивільно-правого договору укладеного між ТОВ "Баушпар" та гр. ОСОБА_3, так як такий суперечить вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину)

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки не вбачається.

Таким чином, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

За таких обставин, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що оскільки правовідносини між позивачем та ОСОБА_3 є цивільно-правовими, то вони не регулюються ст. 24 КЗпП України, у зв'язку з чим позивачем не було порушено вимог ч. 3 вказаної статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору, а тому постанова Управління Держпраці № 06/06-46-214 від 29 листопада 2017 року, якою на позивача накладено штраф підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У зв'язку із задоволенням позову необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баушпар" (Львівська область, м. Львів, вул. Варшавська, 136, кв. 30, код 41001204) до Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Минайська, 16, код 39795035) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 06/06-46-214 від 29 листопада 2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баушпар" (Львівська область, м. Львів, вул. Варшавська, 136, кв. 30, код 41001204) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Минайська, 16, код 39795035) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька