Рішення № 71861896, 23.01.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/5197/16-ц

Провадження №2/0203/75/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивача ОСОБА_1;

-представника позивача ОСОБА_2;

-представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ майна,

у с т а н о в и в:

10 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі від 13.10.2007 року по 25.03.2016 року. До укладення шлюбу сторони тривалий час фактично мешкали однією сім'єю. За час спільного проживання сторони придбали квартиру АДРЕСА_1. Тепер відповідачка заперечує право позивача на це майно, що стало причиною його звернення до суду з позовом про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без шлюбу від серпня 2006 року по 13.10.2007 року, визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири (т. 1 а.с.а.с. 2 - 4, 12).

28 листопада 2016 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно (т. 1 а.с.а.с. 25, 26).

Того ж дня ухвалою суду заяву про забезпечення позову було задоволено (т. 1 а.с. 30).

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали заявлений позов, а представник відповідачки - заперечував проти його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, позивача, показання свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що сторони познайомились 2005 року у м. Києві під час навчання. Після закінчення навчання у серпні 2006 року відповідачка переїхала до м. Дніпропетровська, де сторони почали мешкати разом, вести спільне господарство. Викладені обставини підтвердилися показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, допитаних судом, відео- та фотоматеріалами, на яких зафіксовано обставини спільного життя сторін (т. 1 а.с.а.с. 117 - 146).

02 лютого 2007 року між ОСОБА_13 (відповідачка до укладення шлюбу) та ОСОБА_14 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким відповідачка за 136 350,00 грн. придбала квартиру АДРЕСА_1 (тепер - Дніпро). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 і зареєстрований у реєстрі за №266 (т. 1 а.с.а.с. 8, 10).

Під час укладення договору купівлі-продажу від 02.02.2007 року ОСОБА_14 склала розписку про отримання нею від ОСОБА_13 та ОСОБА_1, які перебувають «у цивільному шлюбі», у рахунок продажу квартири 44 000,00 доларів США (т. 1 а.с. 9).

Того ж дня між відповідачкою та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11113775000, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 27 000,00 доларів США. Кредит був забезпечений іпотекою, предметом якої стала квартира АДРЕСА_1, а також порукою позивача (т. 1 а.с.а.с. 95 - 104).

13 жовтня 2007 року між сторонами було укладено шлюб. Шлюб був зареєстрований Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис №1061) (т. 1 а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син, ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 7).

25 березня 2016 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб, укладений між сторонами, було розірвано (т. 1 а.с. 6).

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, у відповідності зі статтею 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, при застосуванні статті 74 СК слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Ураховуючи викладене, суд вважає цілком правильним обґрунтування позивачем заявленого позову приписами статті 74 СК.

Судом встановлено, що від серпня 2006 року по 13.10.2007 року (тобто до укладення шлюбу) сторони мешкали одне з одним однією сім'єю, і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Про викладене свідчать письмові докази та показання свідків, допитаних судом у справі.

Так, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (свідки обох сторін), у судових засіданнях послідовно показали, що від літа 2006 року по день реєстрації шлюбу сторони мешкали разом, мали спільний побут і спільний бюджет. Це полягало у тому, що сторони разом винаймали квартиру, разом планували покупки, купували подарунки, разом робили ремонт у придбаній у лютому 2007 році квартирі, разом відпочивали улітку, мали інтимні взаємини, притаманні подружжю, обидва працювали й отримували заробітну платню (т. 1 а.с.а.с. 78 - 85, 147).

Про викладене додатково свідчать і інші докази, зібрані у справі, а саме:

-відео- та фотоматеріали, на яких зафіксовано обставини спільного життя сторін до укладення шлюбу;

-розписка ОСОБА_14 від 02.02.2007 року про отримання нею саме від обох сторін, які перебували «у цивільному шлюбі», у рахунок продажу квартири 44 000,00 доларів США;

-укладений між відповідачкою та АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту, забезпечений порукою саме позивача.

Суд не приймає до уваги розписку від 25.01.2007 року, надану відповідачкою на підтвердження отримання від матері (ОСОБА_13) коштів у сумі 15 000,00 доларів США для купівлі спірної квартири, оскільки вважає її сфальшованою. Про це свідчить той факт, що у вказаній розписці зазначені серія та номер паспорту відповідачки, який був їй виданий лише 15.11.2007 року, тобто за десять місяців після складення самої розписки (т. 1 а.с.а.с. 83, т. 2 а.с.а.с. 83 - 85).

Суд також критично ставиться до посилань відповідачки, її представника на договір про надання споживчого кредиту від 02.02.2007 року №11113775000, оскільки хронологічно він був укладений після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, отже не має правового значення для розв'язання спору у контексті визначення джерел придбання квартири.

З огляду на викладене суд вважає доведеним факт проживання сторін від серпня 2006 року по 13.10.2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Ураховуючи такий висновок у контексті приписів статті 74 СК, суд вважає, що право спільної сумісної власності сторін безумовно поширюється на придбану 02.02.2007 року квартиру.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 20.02.2012 року №22207362, (справа №6-97цс11), постанові від 12.12.2012 року №28310899 (справа №6-148цс12), які відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підлягають урахуванню судом.

За змістом частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною першою статті 71 СК передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Таким чином, оскільки придбана квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін, шлюб між ними розірвано, а відповідачка заперечує право позивача на цю квартиру, суд вважає за необхідне заявлений позов у частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири також задовольнити.

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_2; АДРЕСА_2) про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ майна задовольнити.

Установити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без укладення шлюбу від серпня 2006 року по 13 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29 січня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян