Рішення № 71860312, 23.01.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2018 року справа № 927/124/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., при секретарі судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали справи за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021

про стягнення 26149,91 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-21 від 10.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, наказ №1 від 19.04.2011, директор;

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Чернігівської області звернувся позивач - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення з відповідача заборгованості мотивуючи позов неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 74 від 27.12.2012, та просив стягнути з відповідача:- на користь обласного бюджету міста Чернігова заборгованості з орендної плати у сумі 16508 грн. 70 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 551 грн. 44 коп.,

- на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради заборгованості з орендної плати у сумі 7075 грн. 15 коп., інфляційних нарахувань у сумі 236 грн. 34 коп., пені у сумі 1608 грн. 48 коп. та 3% річних у сумі 169 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2018 поновлено провадження у справі №927/124/17 та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.01.2018, 15:30.

У судове засідання 23.01.2018 прибули повноважні представники сторін.

До початку судового засідання від позивача на адресу суду надійшла заява від 16.01.2018 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача:

- на користь обласного бюджету міста Чернігова заборгованості з орендної плати у сумі 16508 грн. 70 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 2807 грн. 97 коп. (551 грн. 44 коп.+ 2256 грн. 53 коп.),

- на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради заборгованості з орендної плати у сумі 7075 грн. 15 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1203 грн. 43 коп. (236 грн. 34 коп. + 967 грн. 09 коп.), пені у сумі 1608 грн. 48 коп. та 3% річних у сумі 844 грн. 36 коп. (169 грн. 80 коп.+ 674 грн. 56 коп.).

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає положенням п. 2 ч. 2 ст. 46 та ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є 30048 грн. 09 коп.

Від відповідача надійшов письмовий відзив на позов №05/01 від 18.01.2017, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

У судовому засіданні відповідачем заявлено усне клопотання про здійснення подальшого «нормального», а не скороченого позовного провадження. При цьому відповідачем не визначено вид провадження, за яким слід здійснювати судочинство у справі.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа повинна розглядатися тільки в спрощеному позовному провадженні на підставі п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідачем клопотання не мотивоване, вид провадження не визначений, строк подання клопотання пропущений.

У судовому засіданні позивачем суду подана письмова відповідь від 23.01.2018 на відзив відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

27.12.2012 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 74 (далі за текстом – договір оренди) (а.с. 12-14), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі - майно), що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку управління комунального майна Чернігівської обласної ради у складі:

1.1.1 Двоповерхова будівля майстерні «Т-2», загальною площею – 488,3 кв.м.;

1.1.2 Приміщення механічної майстерні «А1-2» у двоповерховій будівлі, загальною площею – 242,1 кв. м.;

1.1.3 Загальна площа приміщень, що передається в оренду складає 730,4 кв.м.

Вартість майна, визначено згідно звіту про оцінку майна, виконаного ПП «Аксіома», яка станом на 14.09.2012 становить 747855,00 грн. без ПДВ.

Об’єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом приймому-передачі від 01.11.2012 (а.с. 15).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди договір діє з 01.11.2012 по 31.10.2017 включно.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання-передачі майна з орендованого користування.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) зі змінами внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6 скликання).

Додатком №2 від 01.11.2012 до договору оренди сторони визначили розмір та порядок розрахунку орендної плати, що становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) – 2620 грн. 11 коп. (а.с. 15).

За п. 3.4 договору оренди оренда плата за перший (листопад 2012 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень та листопад місяці 2012 року.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору оренди передбачено, що орендну плату орендар зобов’язаний перерахувати щомісячно не пізніше останнього поточного місяця згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношенні: 70% - до обласного бюджету, 30% - до орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Відповідно до п. 5.1.5 договору оренди, орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

До матеріалів справи позивачем за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 за договором оренди виставлялись рахунки на оплату за оренду приміщення (а.с.25-29), які були отримані відповідачем, що підтверджено рекомендованим повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Вищезазначені рахунки відповідачем сплачені не були, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість перед обласним бюджетом у розмірі 16508 грн. 70 коп., перед орендодавцем – у розмірі 7075 грн. 15 коп.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, та якщо недоплата перевищує суму завдатку, то сума перевищення підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги орендодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються проценти і неустойка, у другу чергу сплачується сума орендної плати.

На підставі умов договору позивачем за період прострочення з 01.07.2016 по 31.07.2016 та за період з 01.09.2016 по 27.01.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1608 грн. 48 коп., що підтверджено розрахунком позивача (а.с. 54-55).

Відповідно до п. 9.5 договору оренди у разі несвоєчасного виконання зобов’язання з оплати орендної плати орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі п. 9.5 договору оренди та положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 та за період з 28.01.2017 по 10.01.2018 на загальну суму 844 грн. 36 коп. (169 грн. 80 коп.+ 674 грн. 56 коп.) та інфляційні нарахування:

- перед обласним бюджетом за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 2807 грн. 97 коп. (551 грн. 44 коп.+ 2256 грн. 53 коп.), перед орендодавцем за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 1203 грн. 43 коп. (236 грн. 34 коп. + 967 грн. 09 коп.) В обґрунтування заявлених до стягнення сум позивачем наведені відповідні розрахунки.

Письмовим відзивам на позовну заяву відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на невигідні умови для відповідача при укладання договору №74 від 27.12.2012. Нарахування 3% річних при одночасному застосуванні штрафної санкції, як неня, є неправомірною. Крім того, у зв’язку із зупиненням нарахування на орендну плату у 2016 індексу інфляції, вважає, що сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення потрібно проводити без нарахування індексу інфляції за 2016.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивачем у справі належним чином виконані взяті на себе зобов’язання за договорами оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 74 від 27.12.2012 з передачі відповідачеві об’єкту оренди.

У встановлений п. 3.6 договорів оренди строк відповідач орендну плату не сплатив.

Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди №74 від 27.12.2012 за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 у розмірі 23583 грн. 85 коп. (перед обласним бюджетом у розмірі 16508 грн. 70 коп., перед Орендодавцем – 7075 грн. 15 коп.) підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами, а також наданим позивачем суду розрахунком та відповідачем у справі не спростований.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 23583 грн. 85 коп. (перед обласним бюджетом - 16508 грн. 70 коп., перед Орендодавцем – 7075 грн. 15 коп.) заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі умов пункту 3.7 договору оренди №74 від 27.12.2012 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення орендних платежів за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 та за період з 01.09.2016 по 27.01.2017 у загальному розмірі 1608 грн. 48 коп., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунками.

Розрахунок суми пені є обґрунтованим, а вимога про її стягнення такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі п. 9.5 договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 та за період з 28.01.2017 по 10.01.2018 на загальну суму 844 грн. 36 коп (169 грн. 80 коп. + 674 грн. 56 коп.) та інфляційні нарахування:

- перед обласним бюджетом за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 2807 грн. 97 коп. (551 грн. 44 коп. + 2256 грн. 53 коп.), перед Орендодавцем за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 1203 грн. 43 коп. (236 грн. 34 коп. + 967 грн. 09 коп.), що позивач підтвердив наданим суду розрахунком.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповіді на відзив від 23.01.2018 позивач зазначив, що посилання відповідача на порушення правил здійснення оцінки будівель є безпідставними, оскільки дане питання було предметом дослідження у справі №927/919/17, за результатами розгляду якої винесено рішення, яке набрало законної сили 15.11.2017 (відповідач зазначив про неправомірність одночасного стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та пені, зазначаючи, що обидва види нарахувань є неустойкою).

З вказаними доводами позивача суд погоджується, відзначаючи, що ототожнення відповідачем процентів річних та пені є помилковим, оскільки 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України. Три відсотки річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання. Щодо інфляційних нарахувань позивачем зазначено, що дія ст. 625 Цивільного кодексу України не була зупинена жодним законодавчим актом та правомірно застосована у зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання. Вказані доводи позивача суд також вважає правомірними, іншого відповідачем не доведено.

Розрахунок сум інфляційних та 3 % річних є обґрунтованим, а вимога про їх стягнення є такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021, код 14293201:

- до обласного бюджету м. Чернігова на р/р 33215870700002 ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, ККДБ 22080400 – 19316 грн. 68 коп. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань;

- на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, р/р 31553233320716 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, м. Чернігів, МФО 853592, код 33469166, пеню у сумі 1608 грн. 48 коп., заборгованість з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань у сумі 8278 грн. 57 коп., процентів річних за порушення грошового зобов’язання у сумі 844 грн. 36 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 23.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного рішення – 29.01.2018.

Суддя Демидова М.О.