Постанова № 71834047, 22.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/844/18 Головуючий 1 інст. – Харченко А.М.

Справа № 643/19220/15-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2

на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.12.2006 року в розмірі 15 945 грн. 73 коп., витрат на сплату судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 9 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким вимоги позивача задовольнити частково.

В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач знаходився в зоні проведення АТО та брав участь у бойових діях, що підтверджується довідками, які знаходяться в матеріалах справи.

Всупереч п.1 ч.1 ст. 202 ЦПК України судом першої інстанції не було зупинено провадження у справі.

Стягнення штрафу та пені суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Всупереч зазначеному в ухвалі суду першої інстанції банком не здійснено перерахунок, оскільки сума стягнення не змінилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н (а.с. 6-12).

Відповідно до укладеного договору № б/н від 06.12.2006 року ОСОБА_2 06.12.2006 року отримав кредит у розмірі 3 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6-12).

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. ст. 526-227, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є, окрім інших, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Як вбачається з розрахунку та позовної заяви відповідач має заборгованість по кредиту за період часу з 21 листопада 2006 року по 31 жовтня 2015 року.

Згідно з довідкою № 6151 від 21.02.2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою командиром військової частини № 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України – ОСОБА_2 в період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року, з 01.09.2016 року по 21.10.2016 року, з 11.11.2016 року по 09.02.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектор «М» м. Маріуполь Донецької області (а.с. 37).

Також, матеріали справи містять довідку від 07.12.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перебуває на дійсній військовій службі за контрактом в середньому загоні спеціального призначення «Азов» військової частини № 3057 з 01.02.2016 року по теперішній час.(а.с. 38)

Згідно з копією посвідчення від 25.08.2016 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 36).

З огляду на зміст вищенаведених норм, доводи апеляційної скарги щодо перебування відповідача з 27.02.2015 року у складі 5-го окремого Батальйону Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор» не можуть бути підставою для застосування до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки в період виникнення заборгованості за кредитом (з 21 листопада 2006 року по 31 жовтня 2015 року) ОСОБА_2 не був військовослужбовцем чи мобілізованим.

За змістом апеляційної скарги, заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 лютого 2016 року оскаржене лише в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу та пені, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу з вищенаведених підстав не підлягає скасуванню. В частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування заборгованості за пенею рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування і сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що укладений договір між позивачем та відповідачем повинен складатися з заяви, пам’ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Матеріали справи не містять "Пам'ятки" та "Тарифів". Наявні лише "Умови та правила надання банківських послуг".

Згідно з п. 8.6 Розділу «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг, за порушення клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

За пунктами 5.5.1, 5.6.1. Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань власник карти сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами.

Черговість та розмір погашення боргових зобов’язань здійснюється в порядку, викладеному в Пам’ятці клієнта, яка є невід’ємною частиною договору.

Жодних відомостей про відповідальність за зобов’язанням відповідача у вигляді пені матеріали справи не містять.

З огляду на це, судова колегія вважає, що в задоволенні позову про стягнення пені - слід відмовити.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Суд першої інстанції не врахував зазначену норму Закону та помилково стягнув з відповідача судовий збір в сумі 1218 грн. Рішення в цій частині також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 лютого 2016 року – в частині стягнення заборгованості за кредитом 2150 (дві тисячі сто п"ятдесят) грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 9860 (дев"ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 22 коп. та штрафів 1235 (одна тисяча двісті тридцять п"ять) грн 51 коп.- залишити без змін.

В частині стягнення пені та комісії в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 1218 грн - скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_1

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2018 року.