Постанова № 71817059, 24.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10259/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 57 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/10259/16-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»,

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира, ухвалене 19 жовтня 2017 року суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі,

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Банк) про визнання дій по нарахуванню штрафів у період з січня 2015 року і по день подачі повної заяви за кредитним договором № 500490633 від 05.06.2014 незаконними. Обґрунтовувала позов тим, що Банком безпідставно нараховуються їй штрафи за вказаним договором, оскільки вона добросовісно виконує його умови.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Банку по нарахуванню ОСОБА_1 сум штрафів з січня 2015 року по теперішній час за кредитним договором №500490633 від 05.06.2014. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На його думку, судом не було враховано, що 06.01.2015 всі відділення Банку працювали у звичайному режимі та те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачені варіанти здійснення платежів (каса, банкомат чи за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування), тому внесення платежів на рахунок Житомирської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошти» (далі - ПАТ «Укрпошта») чи іншої установи не є належним виконанням зобов'язання позичальника. Вважає, доводи суду, що позивач вчасно здійснила платіж через ПАТ «Укрпошта» помилковими.

Представник Банку доводи апеляційної скарги підтримав, ОСОБА_1 - не визнала, посилаючись на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із безпідставності дій Банку по нарахуванню позичальнику штрафів, починаючи з січня 2015 року, посилаючись на те, що остання вчасно внесла черговий платіж по кредитному договору на рахунок Банку через ПАТ «Укрпошта».

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч. 12 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2014 року між сторонами по справі укладено кредитний договір № 500490633 (далі - Договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 11080,00 грн. з кінцевим строком повернення до 06 червня 2017 року, зі сплатою 0,1 % річних за користування кредитними коштами (а.с. 35-37).

Пунктом 2.5. кредитного договору визначено рахунок для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за цим договором №29090500490633 у ПАТ «Альфа-Банк».

Пунктом 2.6 цього договору сторони передбачили, що платежі з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим Договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору та його невід'ємною частиною.

Згідно наявного у матеріалах справи графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (додаток № 1 до Договору) ОСОБА_1 повинна сплачувати черговий платіж до 06 числа кожного місяця, починаючи з дати укладення договору і по 06.06.2017 року (а.с. 36-37).

Пунктом 4 кредитного договору передбачено сплату позичальником Банку штрафу у розмірі 50 грн. за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. У випадку прострочення платежу на п'ять та більше календарних днів, додатково до цього штрафу позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 150 грн. за кожен випадок прострочення платежу (а.с.35).

З абзацу абз. 2 п. 4 підписаної 05.06.2014 ОСОБА_1 анкети-заяви на отримання кредиту (а.с. 34), яка є частиною кредитного договору, передбачалася можливість здійснення платежів з повернення заборгованості за кредитом через каси банків-партнерів, інших банків, через касу чи банкомат Банку або за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування.

Із довідки ПАТ «Укрпошта» від 11 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 05 січня 2015 року сплатила черговий платіж в сумі 612,00 грн. у відділенні поштового зв'язку Житомир-14. Зазначені кошти були перераховані 08 січня 2015 року по платіжному дорученню № 569 ПАТ «Альфа Банк» на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 69). 09.01.2015 вказані кошти поступили Банку (а. с. 42).

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставного нарахування Банком з січня 2015 року штрафу, позивач послалась на те, що з 01 по 04 січня 2015 року були святкові та вихідні дні, а 05 січня 2015 року банки працювали без клієнтів, тому сплатити кошти до 06 січня 2015 року вона не змогла.

Разом з тим, позивач не довела, що не могла в будь-який інший спосіб вчасно здійснити погашення кредиту у порядку (через Банк, всі його відділення, банкомати Банку шляхом самообслуговування, інші банки) та у строки, визначені договором.

Здійснення позивачем 05 січня 2015 року оплати через ПАТ «Укрпошта» та надходження цього платежу на рахунок Банку після встановленого у кредитному договорі строку, не може вважатися належним виконанням зобов'язань по договору, а тому Банком правомірно нарахована пеня за прострочення повернення кредиту.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених Банком у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

Оскільки ОСОБА_1 у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, відповідачу згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн. (а.с. 82, 85).

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2017 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові.

Компенсувати публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» за рахунок держави 606,32 грн. судового збору у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 26 січня 2018 року.