Рішення № 71812934, 17.01.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.01.2018 Єдиний унікальний номер 205/2920/17

Єдиний унікальний номер № 205/2920/17

Провадження № 2/205/615/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Сахончик Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк» 15.05.2017 року звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 26000,00 доларів США на термін до 04.12.2028 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань, 04.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Разом з тим, відповідачі свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконали, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 10.05.2017 року склав 16649,55 доларів США, з яких: 15134,77 доларів США – кредитна заборгованість, в т.ч. прострочена заборгованість з листопада 2016 року – 726,77 доларів США; 1514,78 доларів США – заборгованість по процентам та пеня в розмірі 4838,22 грн., з яких: 1459,88 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 3378,34 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 16649,55 доларів США, з яких: 15134,77 доларів США – кредитна заборгованість, в т.ч. прострочена заборгованість з листопада 2016 року – 726,77 доларів США; 1514,78 доларів США – заборгованість по процентам та пеню в розмірі 4838,22 грн., з яких: 1459,88 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 3378,34 грн. – пеня за прострочення сплати процентів та судові витрати.

У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Письмових заяв від них не надходило.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого відповідно до Статуту є ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 43-44), та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11262633000, згідно умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 26000,00 доларів США на строк до 04.12.2028 року, а позичальник зобов’язався кошти прийняти, належним чином використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором та графіком погашення кредиту (а.с. 6-17).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань, 04.12.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11262633000/П, згідно умов якого поручитель зобов’язалась перед позивачем відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 18-19).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 10.05.2017 року становить 16649,55 доларів США, з яких: 15134,77 доларів США – кредитна заборгованість, в т.ч. прострочена заборгованість з листопада 2016 року – 726,77 доларів США; 1514,78 доларів США – заборгованість по процентам та пеня в розмірі 4838,22 грн., з яких: 1459,88 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 3378,34 грн. – пеня за прострочення сплати процентів (а.с. 27-39).

Позивачем 22.03.2017 року було направлено відповідачам вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 20-26). Однак до цього часу заборгованість за кредитом сплачено не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, роз’яснено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов’язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-190цс15 та від 10.02.2016 р. у справі № 6-1680цс15.

Приймаючи до уваги наявність у позивача дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року на використання іноземної валюти на території України (а.с. 40-42) та з урахуванням того, що у відповідачів перед позивачем існує заборгованість, яка ними добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 10.05.2017 року в розмірі 16649,55 доларів США, з яких: 15134,77 доларів США – кредитна заборгованість, в т.ч. прострочена заборгованість з листопада 2016 року – 726,77 доларів США; 1514,78 доларів США – заборгованість по процентам та пеню в розмірі 4838,22 грн., з яких: 1459,88 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 3378,34 грн. – пеня за прострочення сплати процентів (а.с. 27-39).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6693,10 грн. (а.с. 54) покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 47-49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 15-16, 192, 525-526, 530, 533, 553-554, 599, 610, 629, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 82, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ: 09807750, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: 49016 м. Дніпро, вул. В.Стуса (Луначарського), буд. 5А) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: 49100 АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: 49016 м. Дніпро, вул. В.Стуса (Луначарського), буд. 5А) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: 49100 АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ:09807750, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) заборгованість за кредитним договором № 11262633000 від 04.12.2007 року станом на 10.05.2017 року в розмірі 16649,55 доларів США (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев’ять доларів США п’ятдесят п’ять центів), з яких: 15134,77 доларів США – кредитна заборгованість, в т.ч. прострочена заборгованість з листопада 2016 року – 726,77 доларів США; 1514,78 доларів США – заборгованість по процентам та пеню в розмірі 4838,22 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім гривень двадцять дві копійки), з яких: 1459,88 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 3378,34 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути рівними частками з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: 49016 м. Дніпро, вул. В.Стуса (Луначарського), буд. 5А) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: 49100 АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ:09807750, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) судовий збір у розмірі 6693,10 грн. (шість тисяч шістсот дев’яносто три гривні десять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 22 січня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова