Постанова № 71809148, 24.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/57/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач :Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуСправа № 127/5872/14-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого: Голоти Л.О.,

суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 року, ухвалене суддею Вохміновою О. С. в приміщенні суду, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

Позов обґрунтовано тим, що 28.11.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 0101/1107/71-085 на суму 63180 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачко ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року. Банк виконав своє зобов'язання, надавши кредитні кошти відповідачці.

Згідно договору від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКТ «Тас-Комерцбанк» відступило свої права за іпотечними договорами ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» , а останнє - ТОВ «Кредитні ініціативи» по кредитному договору та іпотечному договору від 28.11.2007 року № 0101/1107/71-085, укладеними з ОСОБА_2

Внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 28.11.2007 року №0101/1107/71-85, укладеним з ОСОБА_2, та договором іпотеки.

Відповідачка ОСОБА_2 свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого станом на 21.03.2014 року виникла заборгованість: за кредитом - 60364,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.03.2014 року складає 610231,75 грн.; за відсотками - 35718,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.03.2014 року складає 361083,74 грн.; пеня - 128233,89 грн.

Позивач звертався до відповідачів із вимогами про погашення боргу, про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення 02.12.2013 року, але на дату подання до суду позовної заяви вимога банку не виконана, відповідачами не виконуються зобов'язання з повернення кредиту.

Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. ст. 3, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Кредитні ініціативи» просило :

1) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0101/1107/71-085 від 28.11.2007 року, яка станом на 21.03.2014 року складає 1099549,38 грн., а саме: за кредитом 610231,75 грн.; за відсотками 361083,74 грн.; пеня за останній рік - 128233,89 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

2) виселити без надання іншого житла відповідачів з дохкімнатної квартири за АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення боргу перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 0101/1107/71-085 від 28.11.2007 року в розмірі 1099549 грн. 38 коп., яка виникла станом на 21.03.2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_2, з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 3897 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її адвоката, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 213 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення, передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду не відповідає зазначеним вище вимогам.

У справі встановлено, що 28.11.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 0101/1107/71-085 на суму 63180 доларів США на строк з 28.11.2007 року по 27.11.2037 року із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних на весь строк фактичного користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року.

Згідно п.10.3 іпотечного договору у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання та/або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов'язання. п. 10.4 іпотечного договору передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки, п. 11 іпотечного договору визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також установлено, що банк виконав своє зобов'язання, надавши кредитні кошти ОСОБА_2, яка свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого станом на 21.03.2014 року утворилась заборгованість, розмір якої становить 1099549,38 грн., з них : 610231,75 грн. тіло кредиту; 361083,74 грн. відсотки; 128233,89 грн. пеня.

Згідно договору від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКТ «ТАС-Комерцбанк», відступило свої права за іпотечними договорами ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», а останнє - ТОВ «Кредитні ініціативи» по кредитному договору та іпотечному договору від 28.11.2007 року № 0101/1107/71-085, укладеними з ОСОБА_2

Згідно довідки МКП ЖЕК №14 від 23.08.2012 року в квартирі АДРЕСА_1, власницею якої є ОСОБА_2, зареєстровані: з 2008 року ОСОБА_2, 1976 р.н., донька - ОСОБА_3, 1995 р.н., а з 2010 року - син ОСОБА_4, 2010 р.н.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та наявні правові підстави для їх задоволення.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Так само частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) установлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постановах від 13 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), та у постановах від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15), від 05 жовтня 2016 року (№ 6-1582цс16), від 21 грудня 2016 року (№ 6-2839цс16.).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував норму ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», постановив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру шляхом її продажу на прилюдних торгах, при цьому не визначив і не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах у грошовому вираженні.

Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд враховує позицію, викладену Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-190цс17 про те, що правова позиція щодо зазначення у рішенні суду початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у наступному була Верховним Судом України змінена (справи № 6-1923цс16, № 6-1907цс16). Зазначення про помилковість висновку про визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки з огляду на зазначену в іпотечному договорі оціночну вартість предмета іпотеки не є правовою позицією Верховного Суду України.

З наведених підстав заочне рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд враховує також те, що визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, з огляду на указану в іпотечному договорі оціночну вартість предмета іпотеки суперечитиме частині шостій статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку», про що вказує Верховний Суд України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15.

З огляду на наведене, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд вважає, що слід скасувати заочне рішення суду також в частині вирішення позовних вимог про виселення, адже позивачем також не надано належних доказів (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) вручення відповідачам письмового повідомлення про добровільне виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема : порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4287,36 грн. на користь держави, оскільки ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.12.2017 року звільнено ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 року.

Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 258 ч.4, 259 ч.1, 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 36 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис П. В. Кучевський

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий Л. О. Голота