Постанова № 71798612, 22.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Справа № 906/1101/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 - адвоката, за договором про надання правової допомоги від 18.01.2018р.

прокурора: Марщівської О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу господарського суду Житомирської області, постановлену 14.12.17р. суддею Лозинською І.В. у м.Житомирі у справі № 906/1101/17

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані", м. Житомир

про стягнення 3844718072,28 грн. та розірвання кредитного договору від 20.10.2016 №4Д16092Г

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 року у справі №906/1101/17 позовні матеріали та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.12.2017, вих. №05/2-10241-17 повернуто Генеральній прокуратурі України без розгляду.

Не погодившись із винесеною ухвалою, прокурор 26.12.17р. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 року справі №906/1101/17 повністю та справу направити для розгляду до господарського суду Житомирської області.

Вважає її прийнятою із порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 4-2, 4-3, 29, 32-34, ч. 3 ст. 63 ГПК України (у редакції чинній на час винесення ухвали), а також на підставі неповно з’ясованих обставин, які мають значення для справи, що відповідно до приписів ст.ст. 275, 280 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду про повернення позову, виходячи з наступного.

Зокрема, зазначає, що звертаючись із цією позовною заявою, прокурор обґрунтував порушення інтересів держави невжиттям банком та міністерством, яке є єдиним акціонером ПАТ КБ «Приватбанк», заходів до забезпечення захисту економічних інтересів держави щодо стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» на користь банку заборгованості в сумі 3 844 717 072,28 грн. за кредитним договором та його розірвання.

Чинним на сьогоднішній день процесуальним законодавством та Законом України «Про прокуратуру» не передбачено, що вжиттю прокурором заходів представницького характеру повинно передувати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України, наявність вироку суду щодо службових осіб або доказів накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб підприємств, установ та організацій, в інтересах яких звертається прокурор.

Прокурор вказує, що посилання суду на необхідність притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності працівників Банку з метою підтвердження факту неналежного виконання ними свої обов’язків суперечать зазначеним вище положенням законодавства.

Зауважує, що відсутність вказаних видів юридичної відповідальності не може бути перешкодою для ініціювання прокурором цивільно-правової відповідальності у вигляді пред’явлення позову про стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» кредитної заборгованості.

На думку прокурора, сам факт невжиття банком протягом тривалого часу заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з товариства заборгованості за кредитним договором, за наявності такої можливості та відсутності будь-яких перешкод для цього, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів державного банку, оскільки сума заборгованості є значною і становить близько 4 млрд. гривень.

Більше того, як вказує прокурор, ще 07.09.2017 банком на адресу відповідача надсилався лист за №Е.65.0.0.0/3-106703, у якому встановлювався термін повернення кредиту - 25.09.2017, а також позичальник попереджувався, що у разі непогашення заборгованості, яка станом на 04.09.2017 складала 4409 557 586,17 грн., з 26.09.2017 вона вважатиметься простроченою і банк буде вимушений звернутися до суду.

Проте, звертає увагу скаржник, протягом майже трьох місяців банком позовну заяву про стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» заборгованості за кредитним договором до суду пред’явлено не було, що свідчить про неналежне виконання посадовими особами банку своїх повноважень і надає прокурору право на здійснення заходів представницького характеру щодо пред’явлення вказаного позову.

Крім того, позовні вимоги прокурором обґрунтовано не лише невиконанням договірних зобов’язань ТОВ «Дрім-Компані», а й можливістю настання негативних наслідків для збереження фінансової стабільності у країні та системних ризиків для банківського сектору, та загрозою діяльності банківської системи в цілому й захисту прав вкладників та інших кредиторів банку.

Прокурор звертає увагу, що судом, також, не взято до уваги наявність кримінального провадження №42017000000001823 за фактами створення злочинної організації, керівництва такою організацією та участі у ній з метою заволодіння упродовж 2008-2016 років грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах колишніми посадовими особами Банку із залученням власників та керівників низки суб’єктів господарювання, представників і кінцевих бенефіціарів низки іноземних компаній, що є пов’язаними з Банком особами, доведення колишніми службовими особами Банку до його неплатоспроможності та фальсифікації фінансових документів, звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 1 ст. 220-2, ч. 1 ст. 255 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Генеральною прокуратурою України, про що також наголошується в позовній заяві.

Вважає, що прокурором визначено підстави порушення інтересів держави та надано обґрунтування їх захисту, а також обґрунтування та документальні докази неналежного здійснення Банком своїх повноважень.

У поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «ДРІМ-КОМПАНІ», з посиланням на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 закону України «Про прокуратуру», ст. 2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. зазначає, що погоджується із тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки неприйняття позову заступника генерального прокурора позбавляє відповідача можливості довести під час судового розгляду справи безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу від Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" не надійшло, що відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, явка сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 року справі №906/1101/17 повністю та справу направити для розгляду до господарського суду Житомирської області.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 11.12.2017 заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" звернувся до господарського суду Житомирської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" від 06.12.2017, вих. №05/2-10241-17 про стягнення з ТОВ "Дрім-Компані" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Д16092Г у розмірі 3844718072,28 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 3393435643,15 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 263017426,08 грн; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15764003,05 грн; штрафу -172501000,00 грн., розірвання кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Дрім-Компані".

За ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України (в редакції чинній на момент винесення оскарженої ухвали) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 2 ст. 29 ГПК України (в редакції чинній на момент винесення оскарженої ухвали) передбачено, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Разом з тим, у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як убачається із позовної заяви та апеляційної скарги, прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави наступним.

З посиланням на ст.131-1 Конституції, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.), ст.2 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначає, про невжиття Банком та ОСОБА_2, яке є єдиним акціонером ПАТ КБ «Приватбанк», заходів до забезпечення захисту економічних інтересів держави щодо стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» на користь Банку заборгованості в сумі 3 844 717 072,28 грн. за кредитним договором та його розірвання.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 року у справі №906/1101/17 позовні матеріали та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.12.2017, вих. №05/2-10241-17 повернуто Генеральній прокуратурі України без розгляду.

Повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України місцевий господарський суд вказав таке.

- прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади чи інший суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави. Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва;

- доведеність підстав невиконання ПАТ КБ "Приватбанк" обов'язків щодо стягнення вказаної кредитної заборгованості повинно здійснюватись у загальному порядку відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість теперішніх керівників банку); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб Банку за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо) (відповідної правової позиції дотримується ВГСУ у постановах від 16.08.2017 у справі № 906/1243/2016, від 06.06.2017 у справі 918/1032/16, від 07.02.2017 у справі № 922/1902/16);

- саме лише посилання в позовній заяві заступника Генерального прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

- у абзаці 2 п. 3 постанови №7 від 23.03.2012 зазначено, що слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень. Разом з тим, лист Генеральної прокуратури України на адресу ОСОБА_2 фінансів України та ПАТ КБ "Приватбанк" (вих. №05/2-10241-17) в якому повідомлено про представництво прокурором державних інтересів шляхом пред'явлення позову до господарського суду датований 06.12.2017, тобто тим самим числом, що і позовна заява; крім того, у вказаному листі зазначено про пред'явлення позову до господарського суду Кіровоградської області;

- в адресованій суду позовній заяві, заступником Генерального прокурора в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача визначено: ТОВ "Інкерія", ТОВ "Солмбридж", ТОВ "АЕФ", ТОВ "Альфатрейдер", ТОВ "Веста-Компані", ТОВ "Елсіс Тайм", ТОВ "Емпіре", ТОВ "Фаворе", ТОВ "Інком 2001", ТОВ "Ортіка", ТОВ "Ріботто", ТОВ "Руднекс", Teamtrend Limited, Trade Point Agro Limited, Collyer Limited. Разом з тим, відповідно інформації, розміщеної на веб - сайті ОСОБА_2 юстиції України станом на 12.12.2017 вбачається не вірне зазначення у позовній заяві адрес таких юридичних осіб: ТОВ "Інкерія", ТОВ "Солмбридж", ТОВ "АЕФ", ТОВ "Елсіс Тайм", ТОВ "Фаворе", ТОВ "Ортіка", ТОВ "Ріботто".

Судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Так, чинним процесуальним законодавством та Законом України «Про прокуратуру» не передбачено, що вжиттю прокурором заходів представницького характеру повинно передувати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України, наявність вироку суду щодо службових осіб або доказів накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб підприємств, установ та організацій, в інтересах яких звертається прокурор.

У зв’язку з цим, посилання суду на необхідність притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності працівників банку з метою підтвердження факту неналежного виконання ними свої обов’язків суперечать зазначеним вище положенням законодавства.

Відсутність вказаних видів юридичної відповідальності не може бути перешкодою для ініціювання прокурором цивільно-правової відповідальності у вигляді пред’явлення позову про стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» кредитної заборгованості.

У вказаній справі сам факт невжиття банком протягом тривалого часу заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з товариства заборгованості за кредитним договором, за наявності такої можливості та відсутності будь-яких перешкод для цього, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів державного банку, оскільки сума заборгованості є значною і становить близько 4 млрд. гривень.

З матеріалів справи убачається, що 07.09.2017 банк направив на адресу відповідача лист за №Е.65.0.0.0/3-106703, у якому встановлювався термін повернення кредиту - 25.09.2017р., а також позичальник попереджувався, що у разі непогашення заборгованості, яка станом на 04.09.2017 складала 4409 557 586,17 грн., з 26.09.2017 вона вважатиметься простроченою і банк буде вимушений звернутися до суду.

Проте в подальшому, банком позовну заяву про стягнення з ТОВ «Дрім-Компані» заборгованості за кредитним договором до суду пред’явлено не було, що свідчить про неналежне виконання посадовими особами банку своїх повноважень і надає прокурору право на здійснення заходів представницького характеру щодо пред’явлення вказаного позову.

Крім того, з позовної заяви слідує, що позовні вимоги прокурором обґрунтовано не лише невиконанням договірних зобов’язань ТОВ «Дрім-Компані», а й можливістю настання негативних наслідків для збереження фінансової стабільності у країні та системних ризиків для банківського сектору, та загрозою діяльності банківської системи в цілому й захисту прав вкладників та інших кредиторів банку.

В позовній заяві прокурор, також, вказує на наявність кримінального провадження №42017000000001823 за фактами створення злочинної організації, керівництва такою організацією та участі у ній з метою заволодіння упродовж 2008-2016 років грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах колишніми посадовими особами банку із залученням власників та керівників низки суб’єктів господарювання, представників і кінцевих бенефіціарів низки іноземних компаній, що є пов’язаними з банком особами, доведення колишніми службовими особами банку до його неплатоспроможності та фальсифікації фінансових документів, звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 1 ст. 220-2, ч. 1 ст. 255 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Генеральною прокуратурою України, про що також наголошується в позовній заяві.

За наведеного вище, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість прокурором порушення інтересів держави.

Разом з тим, в оскарженій ухвалі судом першої інстанції зазначено про порушення прокурором вимог абз. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» щодо направлення ОСОБА_2 фінансів України та ПАТ КБ «Приватбанк» повідомлень про представництво прокурором державних інтересів, оскільки позовна заява та повідомлення датовані одним і тим самим числом - 06.12.2017.

Судова колегія, також, вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.

Абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень.

Із матеріалів справи убачається, що прокурором 07.12.2017року на адреси ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 фінансів України направлено повідомлення від 06.12.2017 № 05/2-10241/17 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокурором державних інтересів шляхом пред’явлення позову в інтересах держави в особі ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Дрім-Компані», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 фінансів України, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 844 718 072,28 грн. та його розірвання.

Позов до господарського суду Житомирської області прокурором поданий 11.12.2017 року після надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також наданні відповідних доказів цього до суду, що підтверджується штампом господарського суду Житомирської області, який міститься на першому аркуші позовної заяви від 06.12.2017 №05/2-10241-17.

Так, як зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі, у згаданому повідомленні внаслідок описки помилково зазначено про те, що позов пред’явлено до господарського суду Кіровоградської області. Із копії вищезазначеної позовної заяви та додатків до неї, які 07.12.2017 направлялися на адресу ОСОБА_2 та Банку згідно з вимогами ст. 56 ГПК України (у редакції чинній на час подання позовної заяви), вбачається, що ОСОБА_2 фінансів України та ПАТ КБ «Приватбанк» поінформовані про пред’явлення вказаного позову до господарського суду Житомирської області, за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином прокурором дотримано вимоги абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо направлення на адресу ОСОБА_2 та Банку повідомлення.

Крім того, щодо невідповідності адрес деяких третіх осіб, зазначених у позовній заяві, інформації, розміщеної на веб-сайті ОСОБА_2 юстиції України, судова колегія зазначає, що, як убачається із матеріалів справи (додатків до позовної заяви) прокурор вказав третіх осіб (їх адреси та коди ЄДРПОУ), у позові на підставі договорів поруки, та застави (майнових прав на товар).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновок місцевого господарського суду, викладений у мотивувальній частині ухвали, що оскаржується, про недоведеність прокурором порушення інтересів держави, не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно, судом при винесенні ухвали, що оскаржується, помилково було застосовано норми п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у п. 6 ч.1 ст. 255 ГПК України визначено, що ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно із п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, апеляційна скарга заступника генерального прокурора підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Житомирської області від 14.12.2017р. у справі №906/1101/17 - скасуванню, з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.12.2017р. у справі №906/1101/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.12.2017р. у справі №906/1101/17 скасувати.

3. Справу №906/1101/17 передати на розгляд господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Повний текст постанови складено та підписано 25 січня 2018 року.