Постанова № 71789012, 24.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12486/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року в справі за позовом представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного військового комісара про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Бирич Н.В.,

час ухвалення рішення – 20.11.2017 року, 10:05 год.,

місце ухвалення рішення – м. Коломия,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в :

У жовтня 2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся з позовом до Івано-Франківського обласного військового комісара (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання відповідача видати посвідчення ветерана військової служби та нагрудного знака до нього.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги документи про зразкове виконання позивачем службових обов’язків. Таким чином, наявні правові підстави для прийняття рішення про надання позивачу статусу ветерана військової служби.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача про понесення апеляційного розгляду справи в зв’язку за діянням представника позивача в розгляді заяви про відвід суддів в справі №607/10130/17, що розглядається Збаразьким районним судом Тернопільської області, оскільки немає підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст.313 КАС України, а саме у суду апеляційної інстанції наявні відомості про вручення судової повістки усім учасникам справи, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи і явка учасників справи не визнана судом апеляційної інстанції обов’язковою. Перебування представника позивача в іншому судовому засіданні не позбавляє позивача особисто взяти участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції або забезпечити явку іншого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 01.08.1985 року по 02.09.2016 року (а.с. 34).

Згідно витягу з наказу Міністра оборони України від 07.07.2016 року № 627 позивача звільнено з військової служби у запас за п. «ж» (у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу ЗСУ з 07.07.2016 року (а.с. 32).

У вересні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення та нагрудного знака ветерана військової служби (а.с. 4).

За наслідками розгляду заяви 02.10.2017 року за № 11/6747 позивачу повідомлено про відмову у наданні статусу ветерана військової служби (а.с. 5).

На підтвердження свого права на отримання статусу та нагрудного знака позивач додав довідки, характеристики, грамоти та подяки (а.с. 6-17), які свідчать про бездоганну службу та підтверджують право останнього на визнання за ним статусу ветерана військової служби.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року № 203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Таким чином, закон встановлює необхідні умови отримання статусу ветерана військової служби: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку: а) відповідно до законодавства України, б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, в) відповідно до законодавства держав СНД.

Законодавець не дає визначення терміну «бездоганна служба», це є оціночним поняттям та має визначатись з огляду на всі обставини справи.

Позивач додав матеріали, які характеризують його з позитивної сторонни та відповідність займаній посаді. Протее, колегія суддів звертає увагу на підставу його звільнення.

Відповідно до п. 77 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання у зв'язку із засудженням за вчинення злочину, а також у порядку дисциплінарного стягнення. Про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ.

Військовослужбовці, позбавлені військового звання у порядку дисциплінарного стягнення - виключаються зі списків особового складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.

Згідно положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі – Статут) на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

Стаття 86 Статуту передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Позбавлення військового звання згідно ієрархії дисциплінарних стягнень є найтяжчим видом стягнення.

Відповідно до ч.4 ст. 45 Статуту усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Аналізуючи вищевикладене суд робить висновок, що до позивача було застосовано найтяжче дисциплінарне стягнення та останній був звільнений у запас без військового звання, що не може слугувати прикладом бездоганної служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 346/4799/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5