Постанова № 71789018, 24.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12532/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Шишка О.А.,

час ухвалення рішення – 01.12.2017 року, 10:50 год.,

місце ухвалення рішення – смт. Богородчани,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років з 29.10.2015 року з врахуванням у грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразових премій, одноразової грошової допомоги при звільненні та суми компенсації за невикористану відпустку.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано відповідача з 20.10.2017 року провести перерахунок пенсії позивачу та виплачувати її з урахуванням сум матеріальних допомог, одноразових премій та компенсації за невикористану відпустку. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в заявлених позовних вимогах повністю.

Свої вимоги мотивує тим, що вказані позивачем допомоги не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовими (щорічними) виплатами та не можуть враховуватись при обчисленні розміру пенсії.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач з 29.10.2015 року отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон № 2262).

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із включенням до грошового забезпечення, з якого перераховується пенсія, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразових премій, одноразової грошової допомоги при звільненні та суми компенсації за невикористану відпустку (а.с. 6).

Листом № 890/Д-15 від 25.10.2017 року відповідач повідомив позивача про відсутність законодавчих підстав для проведення перерахунку пенсії (а.с. 7).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011 також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі – Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.3 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Умово врахування вказаних виплат при визначенні розміру пенсійного забезпечення є сплата з таких сум внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування.

Довідкою, виданою ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області, підтверджується виплата позивачу з 2013 року по 2015 рік премій, матеріальних допомог, індексації, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 40). Проте, згідно з наданими даними, єдиний внесок сплачувався лиш з премій, матеріальних допомог та компенсації за невикористану відпустку. З інших виплат страховий внесок не сплачувався, а тому нема підстав для врахування вказаних виплат до розрахунку суми для перерахунку пенсії.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо строку проведення перерахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Пенсія позивачу була призначена у 2015 році, проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано документів, які б підтверджували виплату йому спірних сум. Зокрема, в доданому грошовому атестаті (а.с. 10) не вказано, що позивачу виплачувались допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, премії. Вказана лише матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у сумі 3610 грн., що виплачувалась у 2015 році. Таким чином, порушення прав позивача відбулось після відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу згідно нових представлених документів, а тому вірним є висновок суду першої інстанції щодо необхідності проведення перерахунку пенсії позивача з часу звернення за таким перерахунком.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у справі № 338/1181/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4