Постанова № 71781327, 24.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/224/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Круглик В. В.

Доповідач :Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуСправа № 141/453/14-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року (головуючий суддя Круглик В.В.), ухвалене о 09:28 год. у приміщенні Оратівського районного суду Вінницької області, дата складання повного тексту рішення 22 травня 2014 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про дострокове повернення частини кредиту та стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося в суд з даним позовом до ОСОБА_2 про дострокове повернення частини кредиту та стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що 25 травня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5-Ф/2012, відповідно до п.1.1 якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 372300,00 гривень. Надання кредитних коштів, в межах ліміту кредитної лінії, здійснюється окремими частинами - траншами. Відповідно до кредитного договору кредитні кошти надаються банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_2, кредитна лінія відкривається з 25 травня 2012 р. по 24 травня 2017 р. За користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлена у розмірі 19,5 % річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,5 % річних.

Банк взяті на себе зобов'язання за даним кредитним договором повністю виконує.

Разом з тим, ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором щодо щомісячного погашення кредиту та процентів за користування кредитом, внаслідок чого прострочена заборгованість перед позивачем становить 364906,44 грн., з яких: 42170,61 грн. - прострочені проценти, 61085,69 грн. - прострочений - кредит, 7245,14 грн. - поточні проценти, 254405,00 грн. - строковий кредит, які позивач просив стягнути.

Заочним рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) заборгованість за кредитним договором № 5-Ф/2012 від 25 травня 2012 року в розмірі 364906,44 грн. (триста шістдесят чотири тисячі дев'ятсот шість гривень сорок чотири копійки), з яких: 42170,61 грн. - прострочені проценти, 61085,69 грн. - прострочений - кредит, 7245,14 грн. - поточні проценти, 254405,00 грн. - строковий кредит, а також 3649,06 грн. судового збору.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовної заяви. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що позивач порушив порядок дострокового повернення кредиту і тим самим позбавив його на досудове врегулювання заборгованості, оскільки ним не отримувалася така письмова вимога позивача.

Сторони у справі у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до вимог ст. 128, ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 213 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України (діюча редакція) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України (діюча редакція), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України (діюча редакція) суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 25 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5-Ф/2012, відповідно до якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 372300,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3.1. договору кредитна лінія відкривається з 25.05.2012 року по 24.05.2017 рік.

Відповідно до п. 1.4.1. договору за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлена у розмірі 19,5 % річних.

Відповідно до п. 1.4.2. договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,5 % річних.

Відповідно до п. 3.1. договору повернення кредиту позичальник зобов'язаний здійснювати у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії.

Відповідно до п. 4.3.1. позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та порядку згідно із договором.

Проте, відповідач ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого прострочена заборгованість перед позивачем становить 364906,44 гривень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» порушив порядок дострокового повернення кредиту і тим самим позбавив його на досудове врегулювання заборгованості, оскільки ним не отримувалася така письмова вимога позивача, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 26) ПАТ АБ «Укргазбанк» надсилав 05.06.2013 року ОСОБА_2 вимогу за адресою його проживання АДРЕСА_1 письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги, що також підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією квитанції «УКРПОШТА» від 05.06.2013 року (а.с. 27). У даній вимозі також звертається увага на те, що вразі невиконання вимог, відповідно до п. 4.2.4. Кредитного договору Банк буде вимагати дострокового повного виконання боржником своїх зобов'язань за додатковою угодою, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій.

Проте, зазначена письмова вимога Банку залишилась поза належним реагуванням боржника, а тому суд першої інстанції дійшов правильного обґрунтованого висновку про задоволення даного позову.

Суд також звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні заява ОСОБА_2 від 13.05.2014 року про перенесення судового засідання у зв'язку з веденням перемов з банком відносно реструктуризації кредиту (а.с. 45) та його клопотання від 02.06.2014 року про призначення перегляду заочного рішення в зв'язку з веденням перемов з позивачем по суті реструктуризації кредиту і владнання конфлікту (а.с. 60).

Таким чином, зазначене свідчить про обізнаність відповідача ОСОБА_2 про наявність ухваленого судового рішення у даній справі від 25 травня 2014 року ще задовго до часу звернення ним до суду з даною апеляційною скаргою.

Крім того, апеляційний суд звертає також увагу на те, що після ухвалення судом заочного рішення відповідачем не надано суду жодних доказів погашення ним з 2014 року заборгованості перед позивачем за даним кредитним договором, таким чином він продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання перед банком.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначеної у позові заборгованості перед банком у нього не існує, натомість судом встановлено, що дана заборгованість існує і на письмові вимоги банку про погашення даної заборгованості відповідач належним чином не реагує, що спростовує доводи апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційний суду вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості за кредитним договором № 5-Ф/2012 від 25 травня 2012 року.

Питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат судом вирішено у відповідності до норм процесуального закону.

За таких підстав апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та переконаний, що доводи апеляційної скарги, наведені на її обґрунтування, їх не спростовують і не дають підстав для висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому визнає, що місцевий суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: