Постанова № 71765837, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11204/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Козака А.Ю.,

представників відповідача Федорчук І.Ю., Мар’юк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (прийняту о 16:08 год. у м. Луцьку головуючим суддею Валюхом В.М., повний текст складений 17 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства ,,Луцькавтодор" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

21 вересня 2017 року приватне акціонерне товариство (ПрАТ) ,,Луцькавтодор" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області за № 0002384003 від 10 липня 2017 року.

Постановою від 12 жовтня 2017 року Волинський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 10 липня 2017 року № 0002384003 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 990157 грн. 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доказам контролюючого органу, а також неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що суд не звернув належної уваги на ті обставини, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення вимог пункту 231.6 статті 231 Податкового кодексу України в частині не реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних за період з 01.04.2016 по 31.01.2017. Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Крім того, складання акцизної накладної при використанні пального для власного споживання визначено формою акцизної накладної та Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 №218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за №405/28535.

За таких обставин, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача акцентує увагу на тому, що згідно приписів підпункту 212.1.15 пункту 212,1 статті 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що суб'єкт господарювання, який зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального, зобов'язаний був у 2016 році складати акцизні накладні на обсяги пального, що використовується для власного споживання та реєструвати їх в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з пунктом 231.1 статті 231 Податкового кодексу України є помилковими та суперечать нормам ПК України, що діяли у 2016 році.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ,,Луцькавтодор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, оформленої актом від 21.06.2017 № 5190/14-01/13349767 (а. с. 17-71), Головне управління ДФС у Волинській області 10 липня 2017 року прийняло податкове повідомлення-рішення за № 0002384003, яким застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1000403,76 грн. (а. с. 12).

Згідно розрахунку штрафної санкції до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність акцизних накладних в ЄРАН на обсяг пального для власного споживання в кількості 679010,65 л на загальну суму 1000403,76 грн., в т. ч. за 2016 рік - на суму 990157,22 грн., за 2017 рік - на суму 10246,54 грн. (а. с. 13).

Висновки податкового органу базуються на тому, що згідно даних Системи електронного адміністрування реалізації пального залишки пального ПрАТ ,,Луцькавтодор" станом на 31.03.2017 складають 800290,9 літрів, однак товариство не реєструвало акцизні накладні в ЄРАН на власне споживання пального у квітні-грудні 2016 року та у січні 2017 року в кількості 679010,65 літрів.

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивач допустив порушення пункту 231.6 статті 231 Податкового кодексу України в частині не реєстрації акцизних накладних в ЄРАН за період з 01.04.2016 по 31.01.2017. Відповідальність платника передбачена пунктом 120-2.1 статті 120-2 ПК України. Відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизних накладних в ЄРАН більше 120 днів тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1012547,14 грн..

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 08.09.2017 № 20016/6/99-99-11-03-01-25 скарга ПрАТ ,,Луцькавтодор" залишена без задоволення (а. с. 91-93).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у 2016 році у позивача був відсутній законодавчо визначений обов'язок щодо реєстрації в ЄРАН акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання, що виключає застосування санкцій, передбачених пунктом 120-2.2 статті 120-2 ПК України, а тому відповідач безпідставно застосував штрафні санкції за відсутність в ЄРАН акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання, за період квітень - грудень 2016 року в загальному розмірі 990157,22 грн..

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, чинній з 01.01.2016) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4); Єдиний реєстр акцизних накладних - реєстр відомостей щодо акцизних накладних, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками акцизного податку електронними документами (підпункт 14.1.60-1).

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку, зокрема, є особа, яка реалізує пальне.

Згідно з приписами підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Суд першої інстанції встановив, що ПрАТ ,,Луцькавтодор" зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального з 01.03.2016, що підтверджується витягами з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального від 16.03.2016 (а. с. 143-144).

Підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з вимогами ст. 231 ПК України ( в редакції до 01.01.2017 ) платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального втраченого, як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального (пункт 231.1).

Форма та порядок заповнення акцизної накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики(пункт 231.2).

Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання(пункт 231.6).

Порядок ведення Єдиного реєстру акцизних накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отримувач пального має право звіряти дані отриманої акцизної накладної на відповідність з даними Єдиного реєстру акцизних накладних (пункт 231.8).

Відповідальність за порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних / розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, передбачена пунктом 120-2.2 статті 120-2 ПК України, згідно якого відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних / розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну / розрахунок коригування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, на які платник податку зобов'язаний скласти таку акцизну накладну / розрахунок коригування.

З 01.01.2017 частина 2 пункту 231.1 статті 231 ПК України викладена в такій редакції: ,,платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального".

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з 01.01.2017 законодавством чітко визначений обов'язок платника акцизного податку скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання, та зареєструвати її Єдиному реєстрі акцизних накладних. До 01.01.2017 Податковий кодекс не містив таких вимог.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив як неспроможні покликання представника відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 113 ,,Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального" та від 24.02.2016 № 114 ,,Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних", оскільки вказані нормативно-правові акти не встановлювали для платників акцизного податку з 01.03.2016 обов'язку щодо складання акцизних накладних та їх реєстрації в ЄРАН на обсяги пального, використаного для власного споживання.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги покликання представника відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 ,,Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535, оскільки вказаним наказом хоч і затверджена форма акцизної накладної, проте ним також не було встановлено з 01.03.2016 обов'язку для платників акцизного податку щодо складання акцизних накладних та їх реєстрації в ЄРАН на обсяги пального, використаного для власного споживання, оскільки такий обов'язок виник з 01.01.2017 у зв'язку із прийняттям Закону № 1797-VIII.

Проаналізувавши наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218, колегія суддів встановила, що вказаним наказом затверджена форма акцизної накладної, де в примітці 1 визначені типи причин коли акцизна накладна не надається отримувачу пального: 1 - отримувач не є платником акцизного податку з реалізації пального (кінцевий споживач та суб'єкти господарювання відсутні у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального); 2 - відвантаження на умовах, встановлених статтею 229 розділу VI Податкового кодексу України; 3 - власне споживання; 4 - втрачене пальне (пункт 216.3 статті 216 розділу VI Податкового кодексу України); 5 - втрачене пальне (пункт 214.7 статті 214 розділу VI Податкового кодексу України).

Саме наявністю в акцизній накладній причини 3 ,,власне споживання" податковий орган обґрунтовує свої доводи щодо обов'язку платника акцизного податку по складанню акцизних накладних та їх реєстрації в ЄРАН на обсяги пального, використаного для власного споживання.

Колегія суддів визнає таке трактування контролюючим органом нормативно-правових актів помилковими, оскільки наказ № 218 не містить чіткого обов'язку щодо реєстрації акцизних накладних в ЄРАН на обсяги пального, використаного для власного споживання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача законодавчо визначеного обов'язку у 2016 році реєстрації акцизних накладних в ЄРАН на обсяги пального, використаного для власного споживання.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки норми зазначених вище нормативно-правових актів припускали неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників акцизного податку у 2016 році, суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення на користь позивача.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 803/1221/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Постанова в повному обсязі складена 24 січня 2018 року.