Постанова № 71765831, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11796/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року (суддя Гордійчук В.М., м. Камінь-Каширський) у справі № 157/3004/17 за адміністративним позовом Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2017 року Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби (УДВС) Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. щодо винесення постанови ВП №54786388 від 27.09.2017 р. про відкриття виконавчого провадження та скасувати постанову ВП №54786388 від 27.09.2017 р про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 06 листопада 2017 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, тa виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Пенсійний орган скаргу мотивує також тим, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2017 року (ВП №54786388) при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-10609/11 виданого 03.04.2015 року, не враховано положення пункту 3 частини 5 статті 27 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, згідно якого виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України ,,Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Статтею 1 Закону України ,,Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901 -VІ( далі - Закон № 4901 VI) визначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України ,,Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області не надходив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та 2 ст.39 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 24 травня по 22 липня 2011 року включно з врахуванням ст. 22 Закону України ,,Про державний бюджет України на 2011 рік" і виплачених сум, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачених ст. 50 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

03 квітня 2015 року Камінь-Каширським районним судом видано виконавчий лист у справі № 2-а-10609/11.

27 вересня 2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54786388 за вказаним виконавчим документом.

Вказаною постановою старшого державного виконавця боржнику надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду. Разом з тим, у цій же постанові постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України ,,Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'зання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України ,,Про виконавче провадження".

Так, статтею 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно положень статті 26 вказаного Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 статті 27 Закону України ,,Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Щодо посилання апеляційної скарги на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, колегія суддів зазначає, що виконавчий лист у справі носить немайновий зобов'язальний характер та ним не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період, тобто на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена часиною 5 статті 27 Закону України ,,Про виконавче провадження".

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не було.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення, викладені в статті 124 Конституції України, а саме судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового розгляду.

Згідно статті 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України ,,Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження суд не вбачає.

За таких обставин колегія суддів залишає без уваги доводи апелянта про те, що відповідно до ст. 6 Закону України ,,Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного або місцевого бюджетів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки виконавчий лист у справі містить вимоги зобов'язального характеру виконання, а не про стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач під час відкриття виконавчого провадження діяв в рамках чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень та з урахуванням Закону України ,,Про виконавче провадження".

Таким чином, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у справі № 157/3004/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов