Рішення № 71739242, 05.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/14459/17

Провадження №2/201/663/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Розумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна звернувся ОСОБА_2 з зазначеним позовом та просить стягнути з нього заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 11 802 грн. 92 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач надає житлово-комунальні послуги по будинку, в якому проживає ОСОБА_2 та між якими укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 21.01.2015р. та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.01.2015р. При цьому відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач свої обов'язки щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг, які надає позивач, не виконує та станом на 01.09.2017р. виникла заборгованість в зазначеній сумі. Вважає, що відповідальність перед комунальним житлово-експлуатаційним підприємством за невчасну оплату житлово-комунальних послуг має нести основний наймач (власник) житлового приміщення, яким є ОСОБА_2 та з яким укладено вказані договори. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2016р. по справі судовий наказ за заявою університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги було скасовано.

Представник позивача надав заяву про можливість розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення в яких зазначив, що він є членом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив профспілки Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту» який є замовником будівництва будинку АДРЕСА_1 Позивач сплатив всі необхідні внески та отримав право власності на квартиру № 70 у вказаному будинку на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 12.02.2015р. З невідомих йому причин вказаний будинок був переданий кооперативом на баланс Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна, вважає що останній не є домоправителем а є вищим навчальним закладом та не мав права брати на свій баланс багатоквартирний будинок. Відповідач в свою чергу був змушений підписати вказані договори. Крім того розрахунок позивача на думку відповідача складено невірно, оскільки сума заборгованості значно завищена. До того ж відповідач зазначає, що у вказаній квартирі не зареєстрований та не проживає, та ремонтні роботи не проводить, про що свідчать лічильники на воду, газ та електроенергію. У зв'язку з викладеним просить залишити вказану позовну заяву без розгляду, визнати недійсним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 21.01.2015р., Визнати недійсним договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.01.2015р. в частині надання послуг з централізованого опалення, у разі відмови у задоволенні вказаних клопотань ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 277 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 21.01.2015р. та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.01.2015р.(а.с. 8-11).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 12.02.2015р. (а.с. 32).

Відповідач свої обов'язки щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг, які надає позивач, не виконує та станом на 01.09.2017р. виникла заборгованість в розмірі 11 802 грн. 92 коп., яка складається з наступного:

-Обслуговування будинку за період з червня 2015 року по серпень 2017 року у сумі 10 498,70 грн.;

-Теплопостачання за період з січня 2016 року по серпень 2017 року у сумі 406,02 грн.;

-Вивіз твердих побутових відходів за період з червня 2015 року по серпень 2017 року у сумі 253,12 грн;

-Електроенергія за листопад 2015 року у сумі 0,79 грн.;

-Обслуговування ліфту у сумі 644,29 грн.

Вказане підтверджується розрахунками заборгованості (а.с. 12-16).

Правовідносини, що склалися між сторонами законодавчо врегульовані наступним чином:

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ч.3 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Слід зазначити, що суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивній оцінці відповідача та об'єктивно нічим не підтверджуються, крім того заперечення має вимоги, які мають бути оформлені окремим позовом або зустрічним позовом з відповідними вимогами до нього та сплатою судового збору.

Не може суд також погодитись з запереченнями відповідача в частині невірних нарахувань суми заборгованості оскільки вказане спростовується наданим позивачем розрахунком, з якого вбачається, що розрахунок заборгованості виконано відповідно до договорів (а.с. № 12-16) тобто заперечення об'єктивно не підтверджуються.

З вищезазначеного випливає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 11 802 грн. 92 коп.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.360,526,527,625 ЦК України, ст.ст.151, 156 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.12, 13, 76,77,81, ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280-282, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 11 802 грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровського національного університету залізничного транспортного імені академіка В. Лазаряна сплачений судовий збір у розмірі 1 600 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили. після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.С. Федоріщев