Постанова № 71731223, 16.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10749/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/23/18 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі :

Головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

відповідача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року ,

ВСТАНОВИЛА:

21 червня 2013 року ПАТ КБ "Правекс Банк" звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Покликались на те, що 21 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1159-007/08Р. Згідно вказаного договору позивач надав відповідачу кредит з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, на загальну суму 14 334 доларів США строком до 21 лютого 2015 року з виплатою 11,99% відсотків річних. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з умовами договору у повному обсязі. Відповідно до умов Договору, викладених в п. 4.4., 4.5. відповідач зобов'язався повертати кредит відповідно до графіку погашення кредиту рівними частинами в сумі 171 долар США щомісяця, а відсотки за користування кредитом підлягали сплаті щомісяця до «10» числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків. На виконання п. 3.1. Кредитного договору з метою забезпечення зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків, що може утворитися у зв'язку з можливим порушенням даного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 передав за Договором застави транспортного засобу № 1159-007/08Р у заставу позивачу належне на праві власності майно: автомобіль марки CHERY, модель EASTAR В 11, рік випуску 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача, 21.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1159-007/08Р. В порядку та на умовах передбачених договором поруки, ОСОБА_3 зобов'язувалась нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за договором та можливих змін та доповнень до нього. У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 29.12.2012 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість в розмірі 18 563,45 доларів США, що в еквіваленті становило 148 377,65 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 11 164,00 доларів США в еквіваленті 89 233,85 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 755,00 доларів США в еквіваленті 14 027,71 грн., відсотки за користування кредитом - 4 517,45 доларів США в еквіваленті 36 107,97 грн., пеня за не своєчасне погашення відсотків - 1 127,00 доларів США в еквіваленті 9 008,11 грн.

Зважаючи на невиконання ОСОБА_1 зобов'язання, щодо повернення кредиту, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по кредитному договору № 1159-007/08Р від 21.02.2008 року в розмірі 148 377,65 грн. та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Правекс Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 148 377 гривень 65 копійок.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши відповідача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Статтями 1048, 1050 цього Кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2008 року між АКБ ( правонаступник ПАТ) «Правекс Банк» та ОСОБА_1 (далі позичальник) було укладено кредитний договір №1159-007/08Р (далі Договір).

Відповідно до умов кредитного договору (далі договір) банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 14334 долара США з метою оплати позичальником вартості автомобіля, що придбавався за договором купівлі-продажу автомобіля № 810 від 12.02.2008 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля ( а.с. 13-20).

Відповідно до п. 1.2. Договору кредит надається позичальнику терміном з 21.02.2008 року по 2102.2015 року зі сплатою 11,99% річних.

Відповідно до умов договору, викладених в п.п. 4.4., 4.5. відповідач зобов'язався повертати кредит відповідно до графіку погашення кредиту рівними частинами в сумі 171 долар США щомісяця, а відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця до «10» числа місяця.

Пунктами 9.1, 9.1.1. передбачалось, що банк має право вимагати достроково погашення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків і передбачених даним договором неустойки, а також відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути Банку суму заборгованості, що залишилась за кредитом, сплатити належні відсотки і неустойки, а також відшкодувати заподіяні Банку збитки в таких випадках: Якщо позичальник порушує терміни платежів установлені даним договором( п.п.4.4.,4.5).

З метою забезпечення виконання зобов'язання, щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків, що може утворитися у зв'язку з можливим порушенням даного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 передав за договором застави транспортного засобу № 1159-007/08Р (а.с. 23-27) у заставу позивачу належне йому на праві власності майно: автомобіль марки CHERY, модель EASTAR В 11, рік випуску 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача, 21.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1159-007/08Р (а.с. 21-22).

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції правильно констатував про те, що банк відповідно до умов кредитного договору виконав свої зобов'язання перед боржником, однак відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість.

Також судом цілком правомірно зазначено, що оскільки ОСОБА_3 поручилась перед банком за ОСОБА_1, щодо виконання ним свого обов'язку відповідно до договору поруки то кредитор має право вимагати повернення заборгованості за кредитним договором, як з ОСОБА_1 так і з ОСОБА_3

Однак ухвалюючи рішення та задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції послався, як на доказ на розрахунок заборгованості, який було подано банком, однак не перевірив з чого складається дана заборгованість, за який період банк просить стягнути заборгованість, а також не з'ясував чи в межах позовної давності звернувся банк з даною вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи дане рішення було ухвалено за відсутності відповідачів.

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року було залишено без задоволення.

З журналу та технічного запису судового засідання, яке мало місце 24 жовтня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 17 жовтня 2013 року вбачається, що представником заявника, було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог, які заявлені позивачем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.( ст. 267 ЦК України).

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відтак заява про сплив позовної давності може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання письмового чи усного.

Як вбачається з заяви про перегляд заочного рішення та технічного запису судового засідання під час вирішення питання про перегляд заочного рішення суду, представником відповідача ОСОБА_1 неодноразово усно було заявлено про застосування строків позовної давності, однак суд першої інстанції не надав оцінці такій заяві. А тому колегія судді приходить до висновку, що в даному випадку є всі правові підстави для застосування строків позовної давності.

Умовами кредитного договору передбачено погашення кредитної заборгованості періодичними платежами (графік погашення), які включать в себе погашення тіла кредиту та процентів.

У відповідності до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості 21 червня 2013 року, здавши її в цей день в канцелярію Луцького міськрайонного суду ( а.с. 2).

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просив стягнути проценти за користування кредитом за період з 01.09.2009 року по 01.12.2012 року в розмірі 4517, 45 долари США, однак з врахуванням усної зави про застосування строків позовної давності, проценти, які підлягають стягненню слід рахувати за період з 01.06.2010 року по 01.12.2012 року в межах трьохрічної позовної давності, що складає 3502,45 доларів США.

Оскільки договором передбачений графік погашення заборгованості, а також те, що строк дії договору закінчився 21 лютого 2015 року, з позовом банк звернувся 21 червня 2013 року, то саме з червня 2010 року розпочинається період з якого слід починати рахувати стягнення заборгованості за тілом кредиту, що становить 9546 доларів США.

Крім того, банком заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмір 1755, 00 долара США та пені за несвоєчасне погашення процентів в розмір 1127, 00 долара США.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення пені не підлягає до задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Враховуючи зазначене розмір пені необхідно нараховувати в національні валюті а не в іноземній, як це зробив банк.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідачів за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів нарахована за період 10.09.2009 року по 01.12.2012 року, тобто за три роки, крім того в іноземній валюті.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи Апеляційним судом Волинської області було запропоновано позивачу обґрунтувати пред'явлені до стягнення суми в тому числі нараховану пеню, скеровано на адресу позивача вимогу про надання розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за даним кредитним договором станом на момент звернення до суду, в якому б відображалось, яким чином здійснювались нарахування сум, що пред'явлені до стягнення ( зокрема і пеня). Однак даний лист був позивачем проігнорований, будь-які уточнюючі докази, щодо розрахунків заборгованості відповідачів банком подані не були.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачів, як солідарних боржників, підлягають до стягнення такі суми: 9546 доларів США - заборгованість за тілом кредиту та 3502,45 доларів США - заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності до всіх вимог є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а зокрема змістом укладеного сторонами кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредитних коштів 21.02.2015 року.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих за договором зобов'язань в частині своєчасного повернення коштів, банк скориставшись своїм правом передбаченим пунктами 7.1.4, 9.1, 9.1.1 звернувся до суду з вимогою про дострокове погашення усієї суми, взятих у кредитних коштів

Відтак банком пропущено позовну давність за черговими обов'язковими платежами за тілом кредиту та відсотками, лише поза межами трьохрічного строку до моменту пред'явлення позову.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки днем платежу в розумінні ст. 533 ЦК України в даному випадку є дата ухвалення постанови ( а це 16 січня 2018 року), станом на 16 січня 2018 року курс Національного Банку України долара США становить 2856,7664 гривень за 100 доларів США 28,567664 гривень - 1 долар США, а тому 9546 долара США* 28,567664 гривень = 272710,28 гривень - тіло кредиту, та 3502,45 * 28,567664 гривень = 1000057, 99 гривень проценти за користування кредитом, а разом 372768,12, саме такі суми підлягають до стягненню з відповідачів на користь позивача, як солідарних боржників.

Враховуючи наведене, оскільки судом першої інстанції в порушення зазначених норм матеріального права, ухвалено рішення, яким задоволений позов та стягнуто суму боргу у поза межами строків позовної давності, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, щодо першочергового права банку на звернення стягнення на заставлений автомобіль з метою погашення існуючої заборгованості (а не пред'явлення позову про стягнення коштів), не ґрунтуються на вимогах закону. Виключно позивачу ( кредитору) належить право вибору способу захисту порушеного права.

Апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про неправильність нарахування позивачем існуючої заборгованості за тілом кредиту та відсотків.

З досліджених в суді апеляційної інстанції квитанцій, які надані ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, що долучений до позовної заяви, вбачається, що банком враховано усі суми, які сплачувались відповідачем з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1483, 77 гривень по 741,88 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 376, 382,384 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» (МФО380838, код ЄДРПОУ 14360920), заборгованість за кредитним договором № 1159-007/08Р від 21 лютого 2008 року в сумі 372768 (триста сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 12 копійок, з яких: 272710 ( двісті сімдесят дві тисячі сімсот десять) гривень 28 копійок, що еквівалентно 9546 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 100057 (сто тисяч п'ятдесят сім) гривень 99 копійок, що еквівалентно 3502,45 доларів США- заборгованість з відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» 1483,77 гривень судового збору за подання позовної заяви по 741,88 гривень гривень з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: