Постанова № 71731217, 23.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20847/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/2/18 Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Грушицького А. І., Здрилюк О.І.

секретар Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року,

встановила:

У грудні 2014 року ПАТ КБ "Надра" звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18.01.2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735, за яким останній було надано кредит на споживчі потреби в розмірі 49500 доларів США, зі сплатою 14,4% річних, з кінцевим терміном повернення 16.01.2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 18.01.2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із договору кредитної лінії від 18.01.2008 року № 6М/2008/840-МКЛ/735.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, просив стягнути солідарно з відповідачів в користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в сумі 99407,02 доларів США, що станом на 08.12.2014 року еквівалентно 1543364,61 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - 99407,02 доларів США, що еквівалентно 1543364,61 грн. заборгованості за Договором кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року, обчисленої станом на 08.12.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 1827 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 (том 1 а. с. 5).

У відповідності до розділу 1 даного договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 48500 дол. США терміном на 84 місяці з 18.01.2008 року по 15.01.2015 року. Кредит надається зі сплатою 14,4 % річних, котрі можуть бути зміненні додатковими угодами до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.1. договору, в забезпечення зобов'язань по цьому договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв'язку з порушенням цього договору позичальник передає в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідно до п.4.1.1. договору банк зобов'язаний надати кошти позичальнику у відповідності з умовами цього договору.

Як вбачається з п.3.1.1. кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № НОМЕР_3 у Відділенні №11 філії ВАТ КБ «Надра» Луцьке РУ згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 863 від 18.01.2008 року (том 1 а. с. 8).

У випадку прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту в обумовлений строк ОСОБА_1 сплачує ПАТ «КБ «Надра» проценти за користування кредитом або його частини у розмірі 28,8% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням (п. 3.1.2.2 кредитного договору).

Як вбачається з підписаного сторонами графіку повернення кредиту та сплати відсотків позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати на погашення кредиту 945 доларів США (том 1 а.с.6).

Пунктами 8.1 - 8.3 договору кредитної лінії передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, а також у разі порушення позичальником строків повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.

18.01.2008 р. між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №6М/2008/980-МКЛ/735/1.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії №6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 р., в тому числі: повернути до 16.01.2015 р. кредит у сумі 49500 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Пунктом 2.1. даного договору поруки передбачено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або тій чи іншій його частині).

Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем (п. 2.2 договору поруки).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданої банком, станом на 08.12.2014 р. заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 99407,02 доларів США, що еквівалентно 1543364,61 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 45536,92 доларів США, що еквівалентно 706993,01 грн., заборгованість по відсотках - 36112,16 доларів США, що еквівалентно 560666,92 грн., штраф за порушення умов кредитного договору - 3933,59 доларів США, що еквівалентно 61071,83 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 13824,35 доларів США, що еквівалентно 214632,85 грн. (том 1, а.с. 13-14).

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 12.09.2014 р.

Відповідно до п.3.1.4 кредитного договору та положень ч.2 ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в термін, визначений графіком.

10.12.2014 року банк направив позичальнику і поручителю вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором кредиту, однак, грошове зобов'язання ні позичальником, ні поручителями не було виконано, тому банк звернувся в суд про стягнення даної заборгованості з позичальника і поручителів в солідарному порядку.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, ОСОБА_1, як боржник за кредитним договром зобов"язана повернути надані їй кошти відповідно до умов укладеного договору, умовами якого, а також приписами ст. 536 ЦК України, передбачено обов"язок позичальника сплачувати проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідачі, які є боржником та поручителем, повідомлялися позивачем про дострокове повернення заборгованості за кредитним договорами, однак будь-яких коштів не сплатили, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості по тілу кредиту - 45536,92 доларів США, що еквівалентно 706993,01 грн., заборгованості по відсотках - 36112,16 доларів США, що еквівалентно 560666,92 грн.

Разом з тим, вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені та штрафу, суд припустився помилки.

Зокрема положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналізуючи зміст наведених норм права слід дійти висновку, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

Умовами кредитного договору (п. п. 8.1-8.3) передбачено нарахування і пені, і штрафу за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом , що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка підлягала врахуванню іншими судами загальної юрисдикції на підставі статті 360-7 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом рішення, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

За таких обставин позов ПАТ «КБ «Надра» в частині стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати кредиту - 13824,35 доларів США, що еквівалентно 214632,85 грн. не може бути задоволений, тому у цій частині рішення суду підлягає до скасування.

Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не отримувала кредитних коштів, не підписувала заяви про видачу готівки, а наявна в матеріалах справи копія цього документу є підроблена, оскільки оригіналу такого документу не існує, договір кредитної лінії є безгрошовим - безпідставні та не підтверджені належними доказами у зв'язку з таким.

Статтею 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину, а саме: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений, у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Завдяки підписанню тексту правочину сторонами здійснюється ідентифікація цих осіб; забезпечується визначеність того, що певна особа особисто приймала участь у вчиненні правочину; посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту вчиненого правочину тощо.

Відповідно до статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції рішення, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема письмових доказів.

Статтею 64 ЦПК України у зазначеній вище редакції передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Під час розгляду справи апеляційним судом досліджено оригінал заяви на видачу готівки № 863 від 18.01.2008 року ( Журнал судового засіданні від 06.05.2015 року, том 1 а.с. 275). Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що відповідач ОСОБА_1 сплачувала платежі за кредитним договором (том. 1 а.с. 210-220). Також апеляційним судом досліджено надані представником позивача анкети-заяви позичальника на реструктуризацію боргу, якими підтверджується, що відповідачі зверталися до банку з метою реструктуризувати борг (зміна строку повернення кредиту, зменшення суми платежів), що також є доказом отримання відповідачем кредиту. Наведеним також спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що вона розірвала кредитний договір, повідомивши усно керівника відділення №11 банку у 2008 році.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить мотиви про порядок відкриття рахунків, їх номери та невідповідність номерів рахунків, порядок здійснення розрахунково-касових операцій, посилаючись при цьому на недотримання банком вимог підзаконних нормативно-правових актів, затверджених Постановами Правління Національного Банку України. Ці аргументи не мають правового значення для вирішення позову про стягнення кредитної заборгованості, оскільки судом встановлено, що кредитні кошти позичальнику були надані. Допущення банком порушень порядку здійснення касових операцій, відкриття рахунків, ведення банківських регістрів і податкової звітності , може слугувати підставою для відповідальності Банку за допущені порушення у разі їх доведеності компетентними органами, однак не звільняє боржника за кредитним договором від виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 211 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції рішення, постановлення окремої ухвали є не обов'язком суду, а правом, яке підлягає застосуванню лише у випадку виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відповідач ОСОБА_1 не подала доказів про порушення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» банком, та свої доводи побудувала на підставі суб'єктивного тлумачення норм права та матеріалів справи, тому її вказівка про обов'язок суду постановити окрему ухвалу на ґрунтується на вимогах норм процесуального права.

Та обставина, що кредитним договором не обумовлено видачу кредитних коштів готівкою, не впливає на вирішення питання про виконання зобов'язань за цим кредитним договором, оскільки встановлено, що кредитні кошти одноразово були видані на підставі заяви про видачу готівки та відповідач здійснювала їх повернення.

Вирішуючи спір, суд правильно застосував положення статті 1054 ЦК України, якою визначено поняття кредитного договору та статтю 526 цього кодексу яка передбачає загальні умови виконання зобов'язань, застосувавши норми права, якими врегульовані правовідносини, що виникли між сторонами, які за своєю правовою природою є зобов'язальними.

В апеляційній скразі відповідач покликається на статті 509, 510 ЦК України, які дають визначення поняття зобов'язання та сторін у зобов'язанні, і норми цих статтей були враховані судом, незважаючи на те, що у своєму рішенні суд їх не цитував.

Виконуючи вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, апеляційним судом було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у банку матеріали кредитної справи, досліджено їх у судовому засіданні, у тому числі і заяву про видачу готівки, у якій міститься підпис позичальника. На підтвердження своїх доводів про те, що підпис у цій заяві виконаний не ОСОБА_1, остання належних доказів не подала.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано несправедливості умов кредитного договору, неподання банком повної інформації щодо кредитування. Однак у межах заявлених позовних вимог не підлягають з'ясуванню питання щодо дійсності договору, оскільки не стосуються предмету спору.

ОСОБА_1 у березні 2015 року звернулася до Луцького міськрайонного суду з позовною заявою про визнання недійсними договору кредитної лінії та договору іпотеки, проте, позовна заява ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14.11.2017 року залишена без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції чинній на момент винесення ухвали), у зв"язку з поданням ОСОБА_1 відповідної заяви (т.2 а.с.2).

Покликання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання інформації споживачеві, неналежного змісту графіка платежів, можуть слугувати підставою для звернення з позовом про визнання кредитного договору недійсним, однак не впливають на вирішення судом спору про стягнення кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач не оспорює розміру заборгованості, правильності проведеного розрахунку боргу, не подає суду своїх розрахунків, тому апеляційний суд, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, погоджується із визначеним банком розміром заборгованості, який відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні позовних вимог про стягнення неустойки, рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13824.35 доларів США, що еквівалентно 214632.85 грн. необхідно скасувати та відмовити у задоволені цієї позовної вимоги. У зв'язку з відмовою у стягненні пені відповідно зменшиться на цю суму загальний розмір заборгованості і становитиме 85582,67 доларів США (99407,02 доларів США -13824,35 доларів США), що еквівалентно 1328731,72 грн., виходячи із встановленого НБУ станом на 08.12.2014 року курсу - 15,52571 грн. за 1 долар США, про що зазначено у позовній заяві та розрахунку банку.

Вбачається, що банком заявлено позов на суму 99407,02 доларів США, судом задоволено позов на суму 85582,67 доларів США., що становить 86,09 процентів від заявленої частини вимог. За подання позовної заяви банк сплатив 3654 грн. (а. с. 1), 86,09 процентів від цієї суми становить 3145,73 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між позивачем та відповідачем проводиться пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної та касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції у частині стягнення судових витрат необхідно змінити, стягнути з відповідачів на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" судовий збір по 1572,86 грн.(3145.73 грн. : 2).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі листа Апеляційного суду Волинської області від 14.12.2017 року №17937/2017/161/20847/14-ц в газеті «Газета Волинь» опубліковано оголошення про виклик у судове засідання відповідачів, вартість якого відповідно до рахунку №3796 від 18.12.2017 року становить 180 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року в даній справі в частині стягнення пені скасувати, в частині стягнення судових витрат змінити.

Викласти резолютивну частину судового рішення в такій редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (код ЄДРПОУ 20025456) суму 85582,67 доларів США, що еквівалентно 1328731,72 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 45536,92 доларів США, що еквівалентно 706993,01 грн., заборгованість по відсотках - 36112,16 доларів США, що еквівалентно 560666,92 грн., штраф за порушення умов кредитного договору - 3933,59 доларів США, що еквівалентно 61071,83 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (код ЄДРПОУ 20025456) 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві грн.) 86 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (код ЄДРПОУ 20025456) 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві грн.) 86 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик в сумі 180 (сто вісімдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: