Постанова № 71729660, 23.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5141/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гайворонської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, м. Харків, повний текст складено 11.12.17 по справі № 820/5141/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу в розмірі 9605,51,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив: стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 9065,51 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі, що обґрунтовує правомірністю заявлених позовних вимог у зв'язку із наявністю у відповідача узгодженого податкового бору.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 23.01.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом у порядку п. 87.11 ст. 87 ПУ України, відповідно до якої орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

В обґрунтування підстав звернення до суду та наявності у відповідача податково боргу, позивач вказує на те, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області від 13.05.2016 р. №0002351300 ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у загальному розмірі 9435,51 грн. (основний платіж - 7548,41 грн., штраф - 1887,10 грн.) та податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області від 13.05.2016 р. №0002361300 застосовано штраф у загальному розмірі 170,00 грн. (а.с. 11-12). В установлений строк донараховані вказаними рішеннями суми відповідачем в добровільному порядку не сплачені, а рішення вручені та оскаржені не були, у зв'язку з чим податковим органом складена та направлена відповідачу податкова вимога від 05.07.2016 року за № 264-17 (а.с. 19).

Посилаючись саме на наявність податкового боргу у відповідача, позивач просив стягнути цю суму боргу у судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з їх безпідставності, оскільки донараховані суми податковими повідомленнями - рішеннями не набули для відповідача статусу податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, загальний строк оплати грошових зобов'язань з податків (зборів) визначений ст. 57 Податкового кодексу України і складає 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (у разі визначення зобов'язання за рішенням контролюючого органу).

Порядок направлення рішень контролюючого органу на адресу платника податків встановлений у ст.ст. 42 та 45 Податкового кодексу України і полягає у направленні документів за податковою адресою платника податків.

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується позивачем, що податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 р. №0002351300 та від 13.05.2016 р. №0002361300 направлені ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, за даними адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області, відповідач- платник податків ще з 06.09.2005р. зареєстрований за місцезнаходженням: АДРЕСА_3.

Доказів направлення рішень за адресою АДРЕСА_3 позивач суду не надав.

Позивач надав через канцелярію суду 22.01.2018 року письмові пояснення, згідно яких зазначив, що ГУ ДФС у Харківській області 14.12.2017 року здійснено запит до центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, згідно інформації з якого позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів того, що вказані обставини заявлялись позивачем в суді першої інстанції податковий орган не надав, доказів на підтвердження здійснення такого запиту, а також наявності інформації позивач також ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Позивач, посилаючись на те, що податковою адресою відповідача є АДРЕСА_1, тобто та адреса, на яку направлялись податкові повідомлення-рішення та вимога, не надав не надав суду відповідних доказів та письмово не повідомив суд про неможливість подати такі докази.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи наявність у матеріалах справи довідки адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області, яка є належним та допустимим доказом того, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_3, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача.

Таким чином, відповідач у розумінні ст.ст. 42, 45, 57 Податкового кодексу України, не отримував податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 р. №0002351300 та від 13.05.2016 р. №0002361300, у зв'язку з чим відносно цих рішень контролюючого органу не розпочинав перебіг і не закінчувався строк оплати.

Виходячи з наведеного, грошове зобов'язання за вказаними рішеннями не набуло статусу узгодженого, і, відповідно, не є податковим боргом згідно п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Окрім того, судом встановлено, що і податкова вимога від 05.07.2016р. №264-17 (а.с.19) також направлена контролюючим органом не за податковою адресою платника податків, а саме: АДРЕСА_3, а за іншою адресою.

Між тим, п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Направлення податкових повідомлень-рішень та вимоги за іншою адресами не створює для контролюючого органу наслідків у вигляді узгодження податкового зобов'язання, перетворення невиконаного податкового зобов'язання у податковий борг, а отже і набуття правової підстави для стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність заявлених позовних вимог, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування не надано.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017р. по справі № 820/5141/17 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 23.01.2018.