Постанова № 71729493, 16.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 р. Справа № 816/1501/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - Головні А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицького районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 816/1501/17 (суддя Бойко С.С.; м. Полтава, повний текст постанови складено 08.11.2017)

за позовом Лохвицького районного центру зайнятості

до Управління Держпраці у Полтавській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Лохвицький районний центр зайнятості (надалі по тексту - Лохвицький РЦЗ, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі по тексту також відповідач), в якому просив суд скасувати припис №16-17-205/586-464 від 07 серпня 2017 року щодо забезпечення вимог абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, як таких, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Обґрунтовуючи вимоги позову позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення Лохвицьким РЦЗ терміну припинення реєстрації безробітного ОСОБА_2, у зв'язку із припиненням реєстрації останнього не на 31-й день невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а на 32-й день. Стверджував, що припинення реєстрації безробітного здійснено у строк, передбачений законодавством, на 31 робочий день, при цьому початок перебігу строку визначено з урахуванням норм Цивільного кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Лохвицького районного центру зайнятості - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» та пп. 2 п. 37 Порядку № 198 починається з дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки вказані нормативно-правові не містять положень щодо початку та закінчення строку 30 робочих днів, а тому у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України. На думку апелянта, перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» та пп. 2 п. 37 Порядку № 198 починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, оскільки силу вимог п. 29 Порядку № 198, дата наступного відвідування центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у період з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року головним державним інспектором Карпенко І.А. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 24 липня 2017 року № 42 /а.с. 39-40/ та направлення на перевірку від 24 липня 2017 року № 1055 /а.с. 41/ проведено перевірку на предмет додержання вимог загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у діяльності Лохвицького РЦЗ, за результатами якої складено акт перевірки №16-17-205/586 (надалі по тексту - акт перевірки) /а.с. 8-12/.

В акті перевірки зафіксовано, крім іншого, що наказом центру зайнятості від 06 березня 2017 року №НТ17.03.06 /а.с. 51/ гр. ОСОБА_2 (надалі по тексту - ОСОБА_2.) (заява про надання статусу безробітного від 03 березня 2017 року /а.с. 61/) надано статус безробітного з 03 березня 2017 року. Наказом від 10 березня 2017 року №НТ170310 /а.с. 51/ ОСОБА_2 (заява про призначення виплати допомоги по безробіттю від 03 березня 2017 року /а.с. 62/) призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" протягом 360 к.д. з 10 березня 2017 року по 04 березня 2018 року. Відповідно до "Персональної картки" безробітного в розділі "дата припинення останнього виду зайнятості" зазначено "30 січня 2012 року", в розділі причина припинення - "...розторгнення безстрокового трудового договору з ініціативи працівника без поважних причин", "трудовий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації" зазначено "0 місяців", "страховий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації" - "0 місяців". Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 скорочено з 10 березня 2017 року на 90 календарних днів (наказ від 10 березня 2017 року №НТ170310 /а.с. 51/).

Згідно наказу від 13 травня 2017 року №НП170513 /а.с. 52/ безробітному ОСОБА_2 у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до підпункту 5 частини п'ятої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" скорочено виплату допомоги по безробіттю на 15 к.д. з 08 червня 2017 року по 22 червня 2017 року (в додатку 1 до "Персональної картки" проти дати "12 травня 2017 року" значиться напис "нез'явлення особи на прийом до ЦЗ" /а.с. 59/). Наказом від 13 червня 2017 року №НТ170613 /а.с. 52/ ОСОБА_2 з 22 червня 2017 року (в додатку 1 до "Персональної картки" зазначено останнє відвідування безробітного 21 квітня 2017 року) припинено виплату допомоги по безробіттю за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів відповідно до пункту 13 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У зв'язку з невідвідуванням ОСОБА_2 без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центр зайнятості припинив реєстрацію безробітного з 09 червня 2017 року (наказ від 13 червня 2017 року №НП170613 /а.с. 52/). При цьому, всупереч вимог абзацу 2 пункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центром зайнятості порушено термін припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день), припинено на 32-й день.

У зв'язку із встановленим перевіркою порушенням Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис від 07 серпня 2017 року №16-17-205/586-464, яким зобов'язано позивача забезпечити виконання вимог абз. 2 п. 2 пп. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення облік осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 /а.с. 13/.

У приписі також зазначено про необхідність у строк до 09 вересня 2017 року письмово інформувати головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській області про прийняті заходи щодо виконання припису з наданням копій (витягів) підтверджуючих документів.

Вказаний припис отримано директором Лохвицького РЦЗ Щербак Н.Ф., про що свідчить її підпис на примірнику припису.

Позивач не погодився із вказаним приписом та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку №198, починається з дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з дня невідвідування безробітним центру зайнятості. Оскільки рішення про відвідування безробітного ОСОБА_2 прийнято позивачем 21 квітня 2017 року, перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався 21 квітня 2017 року і закінчився 07 червня 2017 року, а 31-й робочий день припав на 08 червня 2017 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Лохвицьким РЦЗ прийнято наказ № НТ170613 від 13 червня 2017 року про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_2 з 09 червня 2017 року всупереч вимог Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 37 Порядку № 198. Натомість висновок перевірки, оформленої актом №16-17-205/586 про порушення позивачем абзацу 2 пункту 2 пункту 37 Порядку № 198 є правомірним та обґрунтованим.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Положеннями ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 44 зазначеного Закону, зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Пунктом 29 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, визначено, що дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного припиняється у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 37 Порядку № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію: у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

З наведених вище норм права слідує, що, у разі невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центр зайнятості повинен припинити реєстрацію безробітного на 31-й день.

Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду цієї справи спірним є питання щодо початку перебігу строку у 30 робочих днів, та як наслідок, правильного визначення 31 дня, після початку цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Слід зазначити, що ані Законом України "Про зайнятість населення", ані Порядком № 198 не передбачено положень щодо початку та закінчення строку 30 робочих днів, відтак застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України щодо обчислення строків.

Положеннями ч. 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З приписів Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку № 198 вбачається, що початок 30-денного строку пов'язується з датою прийняття рішення про відвідування, а тому, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, початок перебігу цього строку повинен починатися з наступного дня після прийняття рішення про відвідування, а не з дати прийняття цього рішення, як помилкового вважає суд першої інстанції.

Судом встановлено, що наказом Лохвицького РЦЗ від 06 березня 2017 року № НТ170306 громадянину ОСОБА_2 надано статус безробітного з 03 березня 2017 року, наказом від 10 березня 2017 року №НТ170310 безробітному призначено допомогу по безробіттю, про що свідчить витяг з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2 /а.с. 51/.

Із додатку №1 до персональної картки ОСОБА_2 "Відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню" вбачається, що дата останнього відвідування ОСОБА_2 - 21 квітня 2017 року, цією ж датою центром зайнятості прийнято рішення про наступне відвідування - 12 травня 2017 року. При цьому 12 травня 2017 року значиться напис "не з'явився на прийом" /а.с. 59/.

Наказом Лохвицького МЦЗ від 13 червня 2017 року № НТ170613 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше на підставі підпункту 13 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 22 квітня 2017 року, та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку із невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку, що підтверджується витягом з наказу /а.с. 52/.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення про відвідування безробітного ОСОБА_2 прийнято Лохвицьким міським центром зайнятості 21 квітня 2017 року, то перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався саме 22 квітня 2017 року і закінчився 08 червня 2017 року, а 31-й робочий день припав на 09 червня 2017 року.

Твердження відповідача про те, що перебіг вказаного строку починається безпосередньо з дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості не ґрунтується на системному аналізі норм законодавства та є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Лохвицьким РЦЗ прийнято наказ №НТ170613 від 13 червня 2017 року про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_2 з 09 червня 2017 року у відповідності до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 37 Порядку №198, а тому припис відповідача є неправомірним.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування припису Управління Держпраці у Полтавській області №16-17-205/586-464 від 07 серпня 2017 року внаслідок порушення позивачем абзацу 2 пункту 2 пункту 37 Порядку № 198 колегія суддів вважає помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема: п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку № 198, ст. 253 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицького районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 816/1501/17- задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 816/1501/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Лохвицького районного центру зайнятості до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Полтавській області №16-17-205/586-464 від 07 серпня 2017 року щодо забезпечення вимог абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.01.2018 р.