Постанова № 71710611, 22.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/3795/13-ц Номер провадження 22-ц/775/211/2018

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

при секретарі Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі № 4 цивільну справу № 226/3795/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження (місце ухвалення - м. Мирноград Донецької області, головуючий суддя першої інстанції Редько Жанна Євгенівна ), -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2017 року до Димитровського міського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") про заміну стягувача.

В заяві ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" зазначало, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі ПАТ "ВТБ Банк") стягнуто: залишок неповернутого кредиту - 56 065 грн. 78 коп., прострочену заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 5 067 грн. 42 коп., залишок неповернутих відсотків за користування кредитом - 1 504 грн. 85 коп., прострочену заборгованість за відсотками за користування кредитом з урахуванням індексу інфляції - 7 940 грн. 29 коп., пеню за прострочення кредиту - 2 354 грн. 11 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 3 532 грн. 78 коп., три проценти річних від суми простроченого кредиту - 43 грн. 66 коп., три проценти річних від суми прострочених відсотків за користування кредитом - 62 грн. 81 коп., судові витрати - 765 грн. 72 коп., всього 77 337 грн. 42 коп.

14 січня 2014 року за цим рішенням суду ПАТ "ВТБ Банк" видано виконавчий лист №2/226/1176/2013.

22 червня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір про відступлення права вимоги № 220615нв, згідно якого право грошової вимоги за кредитним договором № 53700294909В від 19.07.2012 року, укладеним ПАТ "ВТБ Банк" з ОСОБА_1, перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Посилаючись на те, що у зв'язку із відступленням права вимоги відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, що до нового кредитора, яким є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача, заявник просив замінити стягувача з примусового виконання виконавчого листа № 2/226/1176/2013 від 14.01.2014 року, виданого Димитровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 77 337 грн. 42 коп., з ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (а.с. 62).

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження залишено без розгляду (а.с. 79-80).

Залишаючи заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду, суд першої інстанції послався на п. 2 частини 1 ст. 207 ЦПК України та виходив з того, що заява від імені заінтересованої сторони подана особою, яка не має повноважень на ведення справи. Суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони, а також заінтересованої особи. Заявник ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" з позовом в інтересах сторони не звертався та не є стороною у справі, виконавче провадження відкрито не за його заявою, отже відсутні підстави для звернення ним із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Поняття "правонаступник" та "заінтересована особа", які зазначені у частині 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", не є ідентичними і не збігаються в суб'єкті звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, законодавством не передбачено право звернення із такою заявою самим правонаступником.

В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 17 жовтня 2017 року скасувати та постановити нову, якою змінити стягувача з примусового виконання виконавчого листа №2/226/1176/2013, виданого 14.01.2014 року Димитровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором R53113263780B від 01 червня 2012 року (такий номер та дата кредитного договору зазначені в апеляційній скарзі) у розмірі 77 337 грн. 42 коп., з ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Заначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення заяви без розгляду. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", а тому ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі правочину, укладеного з первісним кредитором - ПАТ "ВТБ Банк", має право звернутися до суду з заявою про заміну стягувача та бути стороною виконавчого провадження (а.с. 88-89).

Первісний кредитор - ПАТ "ВТБ Банк" та боржник ОСОБА_1 копію апеляційної скарги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" отримали відповідно 09 січня 2018 року та 04 січня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 113, а.с. 115). Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надали.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду представник заявника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не з'явився. Заявник надіслав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с. 123).

Відповідно до частини 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 ст. 212 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційний суд явку представника заявника у судове засідання обов'язковою не визнавав, а тому клопотання заявника про розгляд справи у відсутність його представника підлягає задоволенню.

Представник первісного стягувача - ПАТ "ВТБ Банк" та боржник ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду також не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками-повідомленнями, причини неявки у судове засідання суду не повідомили і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин. Їх явка у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" підлягає задоволенню частково, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23.12.2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" стягнута заборгованість за кредитним договором разом з понесеними судовими витратами у загальній сумі 77 337 грн. 42 коп. (а.с. 50-53).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції від 30.01.2014 року відкрито виконавче провадження № 41786969 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 14.01.2014 року у справі № 2/226/1176/2013 за рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" 77 337 грн. 42 коп. У цьому виконавчому провадженні боржником є ОСОБА_1, стягувачем - ПАТ "ВТБ Банк" (а.с. 67).

22.06.2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір № 220615нв відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого ПАТ "ВТБ Банк" відступило (продало) ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, внаслідок чого ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло статусу нового кредитора у зазначених зобов'язаннях і до нього перейшло право вимоги виконання боржниками, у тому числі ОСОБА_1, обов'язків за кредитними договорами (а.с. 63-65).

Зазначені встановлені судом першої інстанції обставини учасниками справи не оспорюються.

Суд першої інстанції правильно встановив, що порядок заміни сторони виконавчого провадження врегульовано ст. 15 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також станом на час постановлення оскаржуваної ухвали - ст. 378 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII).

Відповідно до ст. 15 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частиною 5 ст. 15 цього Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Така ж правова норма міститься і в ст. 442 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Залишаючи заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що заява від імені заінтересованої сторони подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, що поняття "правонаступник" та "заінтересована особа", які зазначені у частині 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", не є ідентичними і не збігаються в суб'єкті звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, що законодавством не передбачено право звернення із такою заявою самим правонаступником.

Суд першої інстанції не врахував, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини 1 ст. 37 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) та частини 1 ст.55 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) заміна кредитора у зобов'язанні є підставою процесуального правонаступництва.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 378 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.06.2015 року, укладеного ним з первісним кредитором - ПАТ "ВТБ Банк", має право звернутись до суду з заявою про заміну стягувача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про залишення без розгляду заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача, про що заявник обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі заявник ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп., який сплачений заявником з апеляційної скарги (а.с. 89).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами врегульовано ст. 141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII). Відповідно до частини 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ЦПК України не передбачено відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, сплаченого з апеляційної скарги на ухвалу суду, яка постановлена за наслідками розгляду заяви, пов'язаної з виконанням рішення суду, зокрема, заяви про заміну стягувача, коли подання самої заяви, а в цій справі і апеляційної скарги, і відповідно сплата судового збору не пов'язані з поведінкою боржника ОСОБА_1

Отже, заява ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задовольнити частково.

Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Димитровського міського суду Донецької області.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у відшкодуванні судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1 600 грн. 00 коп. з апеляційної скарги на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року про залишення без розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2018 року.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований