Вирок № 71707679, 18.01.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/426/2015

Справа № 428/4495/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Гетьманцевої Ю.Ю.,

прокурора Джунь І.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника Самарського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого: ПАТ «АЗОТ», цех - 1А на посаді слюсаря - ремонтника, який має на утриманні неповнолітню доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015 року приблизно о 07-10 год. у світлий час доби, за відсутністю атмосферних опадів, при ожеледі, ОСОБА_3, знаходячись у тверезому стані, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, водійського посвідчення серії НОМЕР_4, автомобілем «BMW 320і» реєстраційний номер НОМЕР_5, рухався по проїзній частині вул.Промилової м.Сєвєродонецька з боку вул.Пивоварова у напрямку м.Лисичанськ, та діючи всупереч технічним вимогам пункту:

- 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, втратив змогу постійно контролювати рух автомобіля, та не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на ліве по напрямку руху узбіччя та, продовжуючи рух у стані заносу, на відстані 0,15 метра від центру електроопори та 2,70 метра від лівого по напрямку руху узбіччя, автомобіль «BMW 320і» реєстраційний номер НОМЕР_5 правою частиною кузову скоїв наїзд на електроопору № 45.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_1, були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 80 від 31.03.2015 р. по мірі тяжкості кваліфікується: забійні рани лівої кисті, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку 1 ступеня, забійна рана голови - як легкі тілесні ушкодження, що тягнуть за собою короткочасний розлад здоров'я; закритий двійний багатоосколковий перелом правого стегна із зсувом фрагментів, закритий перелом верхньої гілки лонної кістки та сідничної кістки з ліва, перелом вертлюжної западини з права, травматичний шок 1 ступеня - як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 36/6 від 14.04.2015 року в дорожній ситуації водію автомобіля «BMW 320і» слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації водій автомобіля «BMW 320і» мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїзної частини, діючи у відповідності з технічними вимогами пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, дії водія автомобіля «BMW 320і» невідповідні технічним вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку із ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, у вчиненні щиро покаявся та пояснив, що 14 січня 2014 року потерпілий ОСОБА_1, зателефонував йому та спитав чи буде він їхати на роботу на автомобілі, та у разі якщо буде їхати, щоб його підвіз до роботі, так як працюють вони на одному підприємстві. Він погодився підвезти потерпілого. Перед тим, як виїхати зі стоянки, обвинувачений переконався, що автомобіль справний. Виїхавши на дорогу він помітив що дорога слизька, та їхав зі швидкістю приблизно 15 км. на годину. На перехресті доріг по вул.Сметаніна - вул.Пивоварова почав набирати швидкість, так як помітив, що ожеледиці в цій частині на дорозі немає, в цей час і сталося ДТП. В результаті ДТП його пасажир отримав тілесні ушкодження.

Цивільні позови визнав частково, пояснив, що після ДТП він неодноразово дружині потерпілого надавав кошти на лікування останнього, загалом на суму 20895,00 грн., про що в нього є розписки, тому даний цивільний позов визнає частково, з врахуванням вже відшкодованої суми. Позов прокуратури не визнає, з підстав повного визнання страховою компанією.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він часто з обвинуваченим разом їздив на роботу. В той день, коли сталося ДТП вони разом з обвинуваченим їхали на роботу. Вони виїхали з стоянки и обвинувачений одразу почав їхати на великій швидкості. Він неодноразово обвинуваченого просив, щоб той їхав тихіше. На повороті обвинувачений почав обганяти автомобіль, і в наслідок цього сталося ДТП.

Підтримав заявлений цивільний позов, з урахуванням неодноразових уточнень, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь спричинену матеріальну шкоду витрачену на лікування у розмірі 12000 грн., витрати на лікувальну фізкультуру у розмірі 1150 грн., недоотриманий середній заробіток у розмірі 14821,91 грн., та моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

Представник цивільного відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпілий також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються цивільного позову заявленого потерпілим, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3., що виразилися у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, а саме п.12.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Обираючи вид та міру покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав, у вчиненому щиро покаявся, на обліку у лікарів не перебуває, має постійне місце роботи, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, 2004 року народження, частково відшкодував завданий збиток.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування завданого збитку, а також те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення не перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком з призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов'язки відповідно до ч.1 ст. 76 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого, не обирались.

По кримінальному провадженню заявлені цивільні позови.

Прокуратурою м.Сєвєродонецька в інтересах комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» до Сєвєродонецького міського суду було подано цивільний позов до ОСОБА_3, в якому вони просять стягнути з останнього на користь КУ «СМБЛ», кошти витрачені на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - ОСОБА_1, у розмірі 18545,31 грн.

Також потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського суду було подано цивільний позов до ОСОБА_3, в якому він просив стягнути з останнього на свою користь матеріальну шкоду витрат на лікування у розмірі 9133,84 грн. та моральну шкоду у розмірі 40000 грн. Пізніше ОСОБА_1 неодноразово подавав до суду доповнення та уточнення до позовної заяви і в решті просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати на лікування у розмірі 12000 грн., витрати на ЛФК у розмірі 1150 грн., моральну шкоду у розмірі 40000 грн. та упущену вигоду у вигляді недоотриманої заробітної платні в сумі 14821,91 грн. за період перебування на лікарняному.

Представник цивільного відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» в своїх поясненнях зазначив, що враховуючи вимоги чинного законодавства AT «ПРОСТО-страхування» визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення витрат на лікування ОСОБА_1 в розмірі 7593,84 грн.(за виключення витрат поїздок на таксі в розмірі 1540 грн.,) оскільки останні оформлені неналежним чином та покриття яких непередбачене Законом, також обґрунтовані є вимоги в частині 14821,91 грн., недоотриманої заробітної платні та 1150 грн., витрат на лікування.

Також AT «ПРОСТО-страхування» не заперечує, відповідно до позовної заяви, щодо задоволення позову прокуратури м.Сєвєродонецька, в частині стягнення на користь Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні, витрат на лікування в розмірі 18545,31 грн., з ОСОБА_3. Моральні збитки страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Отже, розмір моральної шкоди, який підлягає до виплати на користь ОСОБА_1, становить 5% від передбачених законом витрат на лікування 7605,34 грн., що складає 380,27грн. AT «ПРОСТО-страхування» визнає позовні вимоги в частині матеріальної шкоди в розмірі 7605,34 грн., витрати на лікування, 14821,91 грн., недоотриманої заробітної платні, моральної шкоди в розмірі 380,27грн., та готове їх відшкодувати позивачу, за вирахуванням франшизи, яка відповідно до п.5 поліса АС/0535997 становить 510, 00 грн., після винесення вироку по кримінальній справі.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При розв'язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо ) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до преамбули Закону України від 1 липня 2004 року №1961-1У «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із п.п. 9.1-9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода,що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно із п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням,утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9535997 від 12.03.2014 року цивільна правова відповідальність ОСОБА_3, як особи що керувала автомобілем «BMW 320і», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована АТ «ПРОСТО-страхування» з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю -100000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 50000 гривень, розмір франшизи - 510 гривень.

Суд звертає увагу, що цивільні позови в рамках кримінального провадження було подано до підсудного ОСОБА_3, як до цивільного відповідача та особи, що своїми діями спричинила шкоду, жодних позовних вимог до АТ «ПРОСТО-страхування» позивачами заявлено не було.

Розмір спричиненої шкоди здоров'ю позивача у сумі 7593,84 грн. підтверджується наданими копіями квитанцій (а.с.28-79).

Також позивачем було витрачено 1150,00 грн. на лікування політравми правого стегна, що також відноситься до шкоди спричиненої здоров'ю та підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Крім того, позивачем суду також було надано квитанції на суму 1540,00 грн., в підтвердження понесених позивачем витрат проїзду на таксі (а.с.80-89). Дана сума не підлягає відшкодуванню, оскільки ці витрати не відносяться до шкоди спричиненої здоров'ю, суду не було надано жодних доказів в підтвердження того, що ці витрати були обов'язковими, зумовлені спричиненням шкоди здоров'ю та потребували обов'язковому понесенню для відновлення здоров'я. Крім того дані товарні чеки належно не оформлені, містять найменування послуги «Проїзд на таксі містом», в деяких чеках зазначено декілька адрес, що унеможливлює встановити мету та маршрут проїзду. Товарний чек від 27.04.2015 року (а.с.85) містить зазначення: «Проїзд на таксі з м.Сєвєродонецьк до м.Лисичанськ, лікарня Тітова та вул.Леніна, очікування 3години, товарний чек від 13.05.2015 року (а.с.82) містить зазначення: «Проїзд на таксі з м.Сєвєродонецьк до м.Лисичанськ (лікарня), очікування 3 години 30 хвилин. Однак з наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 проходив лікування у м.Сєвєродонецьку, до лікарні м.Лисичанська ОСОБА_1 лікарями не направлявся, що зумовило, та яка була необхідність проїзду до лікарні м.Лисичанська та яким чином це пов'язано із спричиненою шкодою, судом не встановлено, документів не надано, а отже витрати позивача у розмірі 1540,00 грн. понесені на проїзд у таксі не підлягають відшкодуванню.

Крім того суд не приймає в якості спричиненої шкоди здоров'ю і суму 26,00 грн. за квитанцією 3961 від 27.02.2015 року, оскільки в квитанції не зазначено за що було сплачені суму та з квитанції слідує, що це внесок до благодійної організації МБК, тобто це благодійний внесок, який носить безкорисливий характер, оскільки благодійність це безкорисливе надання допомоги потребуючим, які не є пов'язаними з благодійником. А отже сума 7593,84 грн. підлягає зменшенню на 26,00 грн. благодійного внеску та становить 7567,84 грн.

Позивачем з урахуванням неодноразових уточнень було заявлено 12000,00 грн. як спричинену шкоду здоров'ю, однак жодних доказів в підтвердження понесення суми у розмірі 1716,16 грн. суду надано не було, а отже ця сума є необґрунтованою та не підлягає відшкодуванню.

Таким чином судом встановлено, що розмір спричиненої матеріальної шкоди завданої здоров'ю позивача, складає 7567,84 грн. + 1150,00 грн. = 8717,84 грн., що також підтверджується наданими суду документами, а отже зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

У відповідності до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є …доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, потерпілий, якому завдано майнової шкоди, в результаті вчинення кримінального правопорушення, має право на відшкодування як реальної шкоди, так і упущеної вигоди в повному обсязі. Не можна позбавляти особу права вимагати відшкодування неодержаних нею доходів, оскільки проблема упущеної вигоди виникла внаслідок учинення кримінального правопорушення і це є засобом відновлення майнової сфери потерпілої особи.

Розмір різниці недоотриманої заробітної платні в сумі 14821,91 грн. за період перебування ОСОБА_1 на лікарняному, підтверджується наданими суду довідками про доходи № 25522 від 24.09.2015 року, № 25521 від 24.09.2015 року, а також копіями лікарняних листів (а.с.114-124).

А тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 недоотримана заробітна плата в сумі 14821,91 грн.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що загальна сума спричиненої позивачу шкоди завдана діями відповідача ОСОБА_3 становить 8717,84 грн. + 14821,91 грн. = 23539,75 грн.

Судом враховується також і те, що у відповідності до наданих копій розписок, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_3 жінці потерпілого ОСОБА_6 було надано грошові кошти на лікування потерпілого ОСОБА_1 загальним розміром на суму 20895,00 грн., тобто відповідачем було частково відшкодовано спричинену шкоду на зазначену суму з урахуванням і розміру франшизи та оскільки судом було встановлено, що розмір шкоди перевищує цю суму, різниця у сумі 2644,75 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 суми заявленої моральної шкоди у розмірі 40000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її заподіяла, якщо шкода заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ст.23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, оцінюючи отримані потерпілим ОСОБА_1 моральні страждання, а також те, що метою отримання відшкодування не є відновлення втрачених в результаті вчинення злочину реальних втрат, а є механізмом грошової компенсація за немайнові втрати в результаті глибини душевних страждань потерпілим ОСОБА_1, враховуючи обставини справи, які судом було встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 носили не умисний характер, хоча і призвели до тяжких наслідків, тому суд вважає зваженою та обґрунтованою суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 7000 грн.

Відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

У відповідності до довідки № 332 від 23.03.2015 року сума фактичних витрат КУ «СМБЛ» на лікування потерпілого ОСОБА_1 склала 18545,31 грн. (т.2 а.с.64).

Таким чином суд вважає підлягаючим задоволенню позов прокурора в інтересах КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» про відшкодування витрат, пов'язаних із стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 18545,31 грн., оскільки судом безперечно встановлено у судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_3 у спричиненні потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, на лікування якого закладом охорони здоров'я витрачено грошові кошти, тому з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» витрати, пов'язані із стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 18545,31 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України. Долю судових витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3, не обирались.

Цивільну позовну заяву прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних із стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» м. Сєвєродонецьк (ЄРДПОУ 26447320, МФО 804013, р/р 35425201030271 в ГУДКСУ в Луганській області) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у сумі 18545,31 грн.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесеної матеріальної шкоди 2644,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесеної моральної шкоди 7000,00 грн.

Речові доказі по кримінальному провадженню: - автомобіль «BMW 320i», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 та переданий йому під розписку (а.п.50), - залишити у останнього.

Процесуальні витрати за проведення: - судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 7/6 від 17.02.2014 року в розмірі 589,68 гривень; - автотехнічної експертизи №36/6 від 14.04.2015 року в розмірі 736,56 гривень, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник