Рішення № 71689679, 17.01.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3633/17

Провадження № 2/712/87/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

при секретарі Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсними, посилаючись на те, що 27.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-F00/313/2007.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач повинен був надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 71980 доларів США, із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 3,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору.

Позичальник ОСОБА_1, в свою чергу, відповідно до п. 1.1 ст. 1 частини № 2 кредитного договору зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки вказані в договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах встановлених договором. Згідно з п. 1.5.1, ст. 1.5 частини № 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та строки визначені у графіку платежів.

Порядок надання кредиту врегульовано пунктом 1.7 кредитного договору № ML- F00/313/2007 від 27.12.2007 року.

Відповідно до п. 1.7.2 кредитного договору № ML-F00/313/2007 від 27.12.2007 року банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору.

Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим договором.

Проте, в цій частині умови кредитного договору не дотримані, кредит не надано, в порядку, передбаченому п. 1.7.2 кредитного договору № ML-F00/313/2007 від 27.12.2007 року.

Доказом факту отримання грошових коштів позивачем за кредитним договором можуть бути лише чітко визначені законодавством документи.

Єдиним можливим і законним шляхом видачі фізичній особі-резиденту готівкового кредиту в іноземній валюті є: відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит (рахунок 2620, рахунки клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України»); перерахування на поточний рахунок клієнта (рахунок 2620, згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України») суми кредиту у валюті кредиту (у даному випадку - в доларах США) з рахунку; видача готівки в доларах США клієнту на руки способом, передбаченим Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженою Постановою Правління НБУ №337, тобто за Заявою про видачу готівки з поточного рахунку клієнта.

Вказує, що у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій, банк не ознайомив позичальника із сукупною орієнтовною вартістю кредиту, грошових коштів не отримував.

Просить суд визнати недійсним кредитний договір № ML-F00/313/2007 від 27.12.2007 року укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1. Визнати недійсним договір іпотеки № PCL-F00/313/2007 року від 27.12.2007 року укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1. Визнати недійсним договір поруки № SR-F00/313/2007 від 27.12.2007 року укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3. Зобов'язати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріати округу ОСОБА_2 виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 (Червоноармійська) в м. Черкаси, зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (Червоноармійська) в місті Черкаси та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_2 (Червоноармійська) в місті Черкаси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, та просив суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в загальному порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-F00/313/2007.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2 умов кредитного договору ПАТ «ОТП Банк» надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту – 71980 доларів США; цільове використання кредиту – придбання нерухомого майна; річна база нарахування процентів – 360 календарних днів у році; сума першочергового внеску (%) – 15,71% вартості нерухомого майна у відповідності до договору купівлі-продажу; дата остаточного повернення кредиту – 26 грудня 2028 року.

Кредит наданий із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 3,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору.

27.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PCL-F00/313/2007. Предмет іпотеки – нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Червоноармійська, будинок, 157 квартира № 24.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_1, що випливають з основного договору, 27 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № SR-F00/313/2007.

Кредитний договір № ML-F00/313/2007 від 27.12.2007 року, договір поруки № SR-F00/313/2007 від 27.12.2007 року та договір іпотеки № PCL-F00/313/2007 від 27.12.2007 року були підписані зі сторони кредитора - повіреним, а саме Товариством з додатковою відповідальністю «Март» в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту. При цьому повірений, а саме ТДВ «Март» діяв на підставі довіреності, посвідченої приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.12.2006 року та зареєстрованої в реєстрі за № 5967. Згідно вказаної довіреності ЗАТ «ОТП Банк» уповноважувало ТДВ «Март» вчиняти від імені банку наступні юридичні дії: приймати від фізичних та юридичних осіб документи, перелік яких наведений у Додатку № 1 до цієї довіреності та передавати такі документи в банк для прийняття кредитним комітетом останнього рішення про можливість, порядок, обсяг та умови надання кредитів позичальникам; у разі отримання позитивного рішення від кредитного комітету банку укладати та підписувати з позичальниками, за формою, на умовах та за змістом визначених кредитним комітетом банку, зокрема, кредитні договори та договори майнової та/чи фінансової поруки за позичальників.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Разом з тим згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю») суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року № 3024-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені коштів, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

Представником відповідача на підтвердження вищевказаного факту надана копію Банківської ліцензії №191 від 08 листопада 2006 року, Дозвіл №191-1 від 08 листопада 2006 року та Додаток до Дозволу №191-1 від 08 листопада 2006 року, що підтверджує той факт, що на момент укладення спірного кредитного договору банк мав відповідні документи для укладення кредитного договору у іноземній валюті.

Крім того, на момент укладення Кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з сукупною орієнтованою вартістю кредиту та отримав усю необхідну інформацію, передбачену ЗУ «Про захист прав споживачів», про що зазначено в підписаній ним анкеті від 26.12.2007 року.

Доказом отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором є заявка позивача на отримання кредиту від 27.12.2007 року та виписка з рахунку позивача.

Оспорюваний договір про надання кредиту підписаний обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами договору і згодою з умовами цього договору, сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит – у доларах США, погоджено графік погашення кредиту з визначенням валюти погашення також у доларах США. З часу підписання договору про надання споживчого кредиту, банком виконані взяті на себе зобов’язання і ОСОБА_1 передана обумовлена у договорі сума кредиту. На виконання своїх зобов’язань ОСОБА_1 виконувався графік погашення кредиту.

Судом в ході розгляду справи також було встановлено, що у банку є в наявності відповідна належна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті, тому видача ОСОБА_1 кредиту у доларах США не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, при укладенні кредитного договору із позивачем ПАТ «ОТП Банк» мав право на укладення такого договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ІІК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ІІК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Саме ОСОБА_1 був ініціатором укладення кредитного договору, в момент його підписання він був ознайомлений з усіма умовами договору та міг обирати або не погоджуватись на певні умови, однак цього не зробив та доказів протилежного суду не надав.

Кредитний договір укладений у письмовій формі як того вимагає ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Ознайомившись з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, позивач підписав договір, не надавши жодних зауважень чи виправлень, чим висловив своє волевиявлення. Факт підписання кредитного договору сторонами не оспорюється. Позивач отримав свій примірник кредитного договору у день його укладення. Правочин, який укладений між сторонами був спрямований на реальне настання правових наслідків. Банк надав позичальнику кошти на придбання будинку, а позивач їх отримав, що сторонами по справі не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, спірний кредитний договір та його умови відповідають вимогам, які встановлені для чинності правочину.

Відповідно частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами при укладанні договору були передбачені розміри та підстави нарахування планових платежів, відсотків, неустойки, штрафів, будь-яких доказів щодо звернення позичальника з відповідними заявами про зміну умов договору в частині їх нарахування і претензій з даного приводу матеріали справи не містять, договір був підписаний та частково виконувався позичальником, що свідчить про прийняття умов договору.

За приписами ст. ст. 627. 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Так, сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. Доводи позивача про істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків позичальника є надуманими, а його посилання на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що у разі якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, є безпідставним. Оскільки ОСОБА_1 ніхто не спонукав до укладення договору, ініціатива отримання кредиту виходила саме від нього, а не банку, і як уже зазначалось, умови договору є чіткими та зрозумілими.

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. ПАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. У додатках до кредитного договору, які підписані позичальником, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Крім того, обґрунтованою є заява представника відповідача про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Спірний кредитний договір було укладено 27.12.2007 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси 23.03.2017 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 257, 525, 526, 530, 546, 547, 550, 553, 554, 559, 611, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 354, 355 ЦПК України).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Головуючий: