Постанова № 71688982, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

Суддя-доповідач Донець Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4602/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, суддя Бабаєв А.І., повний текст складено 20.11.17 по справі № 820/4602/17

за позовом ОСОБА_2

до Харківського міського центру зайнятості треті особи Міністерство соціальної політики України

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі - відповідач), третя особа Міністерство соціальної політики, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача під час прийому 21 вересня 2017 року у проведенні професійної орієнтації;

визнати незаконною бездіяльність відповідача під час прийому 21 вересня 2017 року у здійсненні професійного інформування;

визнати незаконною бездіяльність відповідача під час прийому 21 вересня 2017 року у проведенні професійного консультування;

визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час прийому 21 вересня 2017 року у видачі позивачу направлення на працевлаштування на непідходящу роботу за вакансією діловод до КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 3 Харківської міської ради» без урахування середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де позивач зареєстрований як безробітний і по якій заробітна плата є нижчою від розміру заробітної плати за останнім місцем роботи позивача;

визнати незаконну бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу направлення на працевлаштування на підходящу роботу за професією юрисконсульт до КП «Харківводоканал»;

визнати дії відповідача у фальсифікації корінця направлення на працевлаштування №20391709190051001 від 21.09.2017, які полягають у видаленні межі (стрічки) під графою «відмовлено в прийнятті на роботу, робоче місце зайняте з "__"__р.» незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги доводи суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної скарги, що позивач 27.09.2016 року звернувся до відповідача з заявою за сприянням у працевлаштуванні, та був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки.

Наказом директора від 27.09.2016 року № НТ 160927 позивачу надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 р. по 28.09.2017 року у розмірі, встановленому законодавством.

Суд першої інстанції відмовивши у задоволенні позову дійшов висновку, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо проведення професійної орієнтації та направлення на працевлаштування на відповідну роботу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України «Про зайнятість населення» .

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необгрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення», кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Статтею 22 вказаного вище Закону визначено основні завдання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 33 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом:

професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;

професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;

проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Згідно з ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванн пенсійного» віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інваліда» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 44 вказаного вище Закону, зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Матеріали справи свідчать, що під час проведення консультацій фахівцями з професійної орієнтації 21.09.2017 року позивачу було надано консультацію з питання навчання у Харківському центрі професійно-технічної освіти. Позивач виявив бажання навчатися за професією «швачка». Під час прийому позивача було проінформовано про вакансію «юрисконсульт» КП «Харківводоканал».

Відповідачем був здійснений пошук роботи за посадами: соціолог, викладач із соціальної педагогіки, архівіст, секретар, однак вакансії станом на день прийому 21.09.2017 року були відсутні.

Фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості позивачу було видано корінець направлення № 20391709190051001 від 21.09.2017 року на працевлаштування до КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості №3» Харківської міської ради на посаду діловод.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує про вчинення дій відповідачем під час прийому позивача 21.09.2017 року, а саме професійна орієнтація, професійне орієнтування, професійне консультування, такими, що вчинені у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення».

Щодо посилань апелянта на незаконність дій відповідача під час прийому 21 вересня 2017 року у видачі направлення на працевлаштування на непідходящу роботу за вакансією діловод до КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 3 Харківської міської ради» без урахування середнього рівня заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний.

Згідно поданої заяви від 27.09.2016 року, наказом директора від 27.09.2016 № НТ160927 позивачу наданий статус безробітного з 27.09.2016 та відповідно до п. п. 2,4 ст. 22, п.2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.2.7., 2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 по 28.09.2017, у розмірі встановленому законодавством, з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1.

З наданого відповідачем заперечення вбачається, що підбір роботи для позивача проводиться у відповідності до ст.46 Закону України «Про зайнятість населення» з урахуванням медичної довідки №265 від 30.01.2015, відповідно до якої останньому не рекомендована праця пов'язана з підйомом вантажів біліше 5 кг., довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження.

У відповідності до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення», для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

Матеріали справи свідчать, що останнім місцем роботи позивача в період з 19.08.2016 року по 22.09.2016 року є «Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)» у Харківському міському центрі зайнятості, з посадовим окладом 1 588 грн.

Під час чергового прийому 21.09.2017 року провідним фахівцем з питань зайнятості Харківського міського центру зайнятості здійснено пошук роботи за наступними посадами: соціолог, викладач із соціальної педагогіки, архівіст, секретар, проте вакансії під час прийому були відсутні.

Крім того, відповідачем була опрацьована вакансія «діловод» у КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості №3» Харківської міської ради. Умови та вимоги до кандидата на посаду, відповідно до звітності «Інформації про попит на робочу силу (вакансії)» форми №3-ПН, надані роботодавцю відповідали наявній кваліфікації позивача. Оплата праці на посаду діловод на 0,5 ставки, передбачалась 1600,00 грн.

Фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості позивачу було видано корінець направлення № 20391709190051001 від 21.09.2017 року на працевлаштування до КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості №3» Харківської міської ради на посаду діловод, форма і зміст якого відповідає наказу Міністерства соціальної політики України №848 від 17.08.2015 року «Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування».

Щодо посилань позивача в своїй апеляційній скарзі на порушення відповідачем ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення», у відповідності до вимог якої, підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» одним з видів соціальних послуг є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У відповідності до абз. 2 п.4 Державного стандарту соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 21.09.2016 № 1044, індивідуальний план соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці (далі - індивідуальний план) - документ, складений на підставі проведеної оцінки потреб отримувача соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, у якому зазначено заходи, що здійснюватимуться для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання, відповідальних виконавців, дані щодо моніторингу результатів та інформація стосовно перегляду індивідуального плану. При працевлаштуванні осіб з інвалідністю обов'язковими для роботодавців є рекомендації їхніх індивідуальних програм реабілітації.

Пунктом 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 визначено, що для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіям (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Матеріали справи свідчать, що позивач має диплом спеціаліста Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра Харківського Національного Університету внутрішніх справ за напрямом підготовки "Право". Освітньо-кваліфікаційний рівень юрист-бакалавр.

Разом з тим, вимогою КП «Харківводоканал», освітній рівень кандидата на посаду мав бути не нижче вищої освіти освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр, спеціаліст.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо сприяння працевлаштування позивача, а отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства оскільки останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів, апеляційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення без змін.

В силу приписів ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 820/4602/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова

Повний текст постанови складено 19.01.2018.