Ухвала суду № 71675358, 02.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 88-ц/774/1/17 Справа № 201/312/13 Головуючий у 1 й інстанції - Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Дніпро

02 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

суддів - Макарова М.О., Пищиди М.М.,

при секретарі – Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи – Орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної у м. Запоріжжі ради, Служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації, про розірвання шлюбу з визначенням місця проживання малолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 08 серпня 2008 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, але кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім’ю, відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім’ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери, з його ініціативи постійно виникають сварки, на протязі останніх двох років їх сімейне життя поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин, і подальше спільне життя, примирення між ними та збереження сім’ї не можливе.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5 з уточненим в ході розгляду справи зустрічним позовом, в якому просив розглянути питання мирової угоди за двома позовами сторін по справі з умов, викладених у шлюбному договорі (контракт з додатковими умовами права призначення спадкоємців) від 02 серпня 2008 року, або збереження сім’ї та залишення позову без розгляду; встановити самоуправство ОСОБА_2 в частині самовільного викрадення малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з постійного місця проживання у м. Запоріжжя під час розгляду судом справи про розірвання шлюбу та визначення місця виховання двох хлопчиків; встановити, що дії ОСОБА_2 суперечать захисту прав її дітей на житло у центрі м. Дніпропетровська за адресою АДРЕСА_1; у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 7 ЦК України та ст. ст. 162, 163 СК України, зобов’язати ОСОБА_2 на відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто повернути на місце постійного проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Запоріжжя; у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 93 СК України на підставі шлюбного договору (контракт з додатковими умовами права призначення спадкоємців) від 02 серпня 2008 року розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 93, ст. 160 СК України визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 (вул. Патріотична, буд. 82 А, кв. 90, м. Запоріжжя, 69005) за умовами шлюбного договору (контракт з додатковими умовами права призначення спадкоємців) від 02 серпня 2008 року; визнати порушення Службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації права ОСОБА_1, зазначеного ч. 3 ст. 19 СК, в частині розгляду заяви про визначення місця проживання дітей під час розгляду справи у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська за №201/305/13ц провадження 2/201/514/2013 «Про розірвання шлюбу на умовах шлюбного договору (контракт з додатковими умовами права призначення спадкоємців) від 02 серпня 2008 року та визначення місця проживання дітей»; визнати порушення Службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації права ОСОБА_1, зазначеного ч. 5 ст. 19 СК, в частині ненадання висновків доцільності проживання дітей та невиконання судового рішення від 15 жовтня 2013 року в зазначеної частині; скасувати рішення комісії з питань захисту дитини при Верхньодніпровській районній Державній адміністрації від 25 лютого 2014 року за № 14; визнати висновки Органу опіки та піклування Дмитрівської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та Верхньодніпровської районної Державної адміністрації недостатньо обґрунтованими, упередженими, постановленими ними без виклику ОСОБА_1 на комісію та на підставі ч. 6 ст. 19 СК; визначити порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступним чином: кожного місяця 2 тижня участь у виховані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, бере ОСОБА_1, 2 тижня бере ОСОБА_2М; за домовленістю між батьками влітку (червень, липень, серпень), місяць спільно відпочиває батько, місяць - мати.

В обґрунтовував свої позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що шлюбні відносини ним з ОСОБА_2 припинені з 24 листопада 2012 року і спільне господарство не ведеться, при цьому між ними не досягнуто угоди про утримання дітей, оскільки їх сім’я проживала інколи (4-5 місяців на рік) разом за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 41. кв.2 в двохкімнатній квартирі, жилою площею 56 кв.м., що належала йому, ОСОБА_1, а потім -його батьку - ОСОБА_6 на праві приватної власності. Сам же ОСОБА_1 з 2006 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, де з 2009 року зареєстрований і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, взагалі ніде не зареєстрований, а ОСОБА_2 зареєстрована та постійно мешкала за адресою пров. Бригадний, 6«в» в с. Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у своїх родичів та власного житла не має. Вважає, що діти повинні проживати разом з ним в квартирі, що належить йому та його батькові на праві приватної власності, але ОСОБА_2 незаконно забрала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з місця його проживання з батьком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 82«а» кв. 90, коли спір між ними щодо місця проживання їх дітей ще не був вирішений судом, тому він як батько має право вимагати відібрання малолітньої дитини від ОСОБА_2, а комісія з питань захисту дитини при Верхньодніпровській районній Державній адміністрації прийняла нічим немотивоване рішення від 25 лютого 2014 року за № 14 щодо місця проживання дітей сторін, оскільки ОСОБА_2 не здатна підтримувати нормальну моральну атмосферу у сім’ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї, усе своє життя веде аморальний спосіб життя, їй притаманна неадекватна поведінка, через що свого часу вона була відрахована з навчання у ДХТІ та в подальшому її звільнювали під приводом скорочення штатів з займаних посад багатьох приватних підприємств у м. Дніпропетровську, у зв’язку з чим на підставі ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, який є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано шлюб між сторонами. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір’ю - ОСОБА_2 за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, пров. Бригадний, 6«в». Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 та м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 82«а», кв. 90. Встановлено наступний порядок участі батьків у вихованні дітей, які проживають окремо від них: ОСОБА_2 – відвідування сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з ним – без обмеження часом по її потребі та потребі дитини за місцем проживання останньої з врахуванням розпорядку дня дитини та без його порушення, у тому числі: щодо відвідування дитячого дошкільного закладу, часу на відпочинок, прийому їжі, участі у програмах розвитку та дозвілля тощо із забезпеченням права сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на спілкування з братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1 – відвідування сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкування з ним – без обмеження часом по його потребі та потребі дитини за місцем проживання останньої з врахуванням розпорядку дня дитини та без його порушення, у тому числі: щодо відвідування дитячого дошкільного закладу, часу на відпочинок, прийому їжі, участі у програмах розвитку та дозвілля тощо із забезпеченням права сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на спілкування з братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (том 3 а.с. 218-223).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1 та в частині встановлення порядку участі батьків у вихованні дітей, які проживають окремо від них, - скасовано. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком та в частині встановлення порядку участі батьків у вихованні дітей, які проживають окремо від них, – відмовлено (том 4 а.с.28-29).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення порядку зустрічі та участі батька у вихованні дітей, які проживають окремо від нього та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю - ОСОБА_2 за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, провулок Бригадний, 6 «в»; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_1 Ге.Ю., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, 21 вересня 2010 року, один раз на тиждень у вихідні дні з 11 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2 без права вивозу дітей за межі Дмитрівської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та міста Вільногірська Дніпропетровської області з повідомленням завчасно матері; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_3, 13 лютого ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, 21 вересня 2010 року, протягом двох тижнів на новорічні свята за місцем проживання батька; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, 21 вересня 2010 року, щорічно протягом одного місяця влітку за місцем його проживання з правом виїзду на літній відпочинок (том 4 а.с.161-169).

25 жовтня 2016 рок ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд за ново виявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року, в якій просив суд частково скасувати рішення Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року та ухвали нове, яким відібрати малолітнього ОСОБА_3 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав. Визначити місце мешкання ОСОБА_3 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем мешкання батька ІНФОРМАЦІЯ_5 або вул. Патріотична буд. 82 а кв. 90 м. Запоріжжя. Зобов’язати ОСОБА_2 повернути дитину - ОСОБА_3 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові ОСОБА_1 з яким дитина проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. Встановити виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 Юрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_2, за умовами шлюбного договору (контракт, з додатковими умовами права призначення спадкоємців) від 2 серпня 2008 року, в будинку ь м. Дніпропетровську та визначити місце постійного проживання сина ОСОБА_3 Юрієвича, народженого 13 лютого 2009 року та ОСОБА_4 Юрієвича, народженого 21 вересня 2010 року - залишити їх проживати разом зі батьком за адресою: АДРЕСА_4, або вул. Патріотична, буд. 82 А, кв. 90, в м. Запоріжжя. Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК України вважати судове рішення за № 22 ц 774/96/15 апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року таким яке втратило законну силу (том 5 а.с.237-244).

Розглянувши справу колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви та скасування рішення суду у зв’язку за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

Підставами для перегляду рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами є обставини, зазначені у ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, уклавши 08 серпня 2008 року нотаріально посвідчений шлюбний договір, за умовами якого у разі окремого проживання сторін їх діти мають проживати за їх домовленістю та сторони зобов’язуються не чинити перешкод одна одній у спілкуванні з дітьми (п. 38).

В період шлюбу у них народилося двоє синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний час проживають разом з матір’ю за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, провулок Бригадний, 6«в» та влаштовані в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 4 «Ромашка» комбінованого типу Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

За актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї ОСОБА_2 за вказаною адресою для дітей створені всі умови проживання та навчання, в будинку охайно та прибрано, кімната для дітей обладнана всім необхідним, окрім ОСОБА_2 з дітьми проживають її батьки.

Матеріали справи свідчать про те, що мати дітей працює, має постійний заробіток, до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем робити та місцем проживання характеризується позитивно, а батько дітей займає посаду електрика в ТОВ «АВР» та позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 «а», кв. 90, але ОСОБА_7 має також негативну характеристику за іншим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини при Верхньодніпровській районній державній адміністрації № 11 від 25 лютого 2014 року місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено разом з матір’ю ОСОБА_2 за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, пров. Бригадний, 6 «в», що підтверджено висновком Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області як органу опіки та піклування від 12 червня 2014 року.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначаючи місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком, суд першої інстанції виходив з рівності прав та обов'язків батьків щодо своїх дітей, а встановлюючи порядок участі батьків у вихованні дітей, які проживають окремо від них, - ОСОБА_2 шляхом відвідування сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з ним без обмеження часом по її потребі та потребі дитини за місцем проживання дитини з врахуванням розпорядку дня дитини і без його порушення, у тому числі, щодо відвідування дитячого дошкільного закладу, часу на відпочинок, прийому їжі, участі у програмах розвитку та дозвілля тощо із забезпеченням права сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на спілкування з братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1 - відвідування сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, і спілкування з ним без обмеження часом по його потребі та потребі дитини за місцем проживання сина з врахуванням розпорядку дня дитини і без його порушення, у тому числі, щодо відвідування дитячого дошкільного закладу, часу на відпочинок, прийому їжі, участі у програмах розвитку та дозвілля тощо із забезпеченням права сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на спілкування з братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу спілкування з дітьми після розірвання між ними шлюбу.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком, та в частині встановлення порядку участі батьків у вихованні дітей, які проживають окремо від них, суд апеляційної інстанції в рішенні від 15 липня 2014 року виходив з того, що матеріали справи не містять жодної виняткової обставини для розлучення сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі своєю матір’ю, а навпаки висновком органу опіки та піклування підтверджено доцільність місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю, зазначаючи безпідставність визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, а також зауважуючи на передчасність вирішення в судовому порядку питання про участь батьків у вихованні дітей, оскільки відповідне питання первісно підлягає розгляду в органі опіки та піклуванні за визначеним ст. 158 СК України порядком.

Скасовуючи рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення порядку зустрічі та участі батька у вихованні дітей, які проживають окремо від нього та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року з ухваленням нового рішення, яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю - ОСОБА_2 за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, провулок Бригадний, 6 «в»; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, 21 вересня 2010 року, один раз на тиждень у вихідні дні з 11 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2, без права вивозу дітей за межі Дмитрівської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та міста Вільногірська Дніпропетровської області, з повідомленням завчасно матері; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом двох тижнів на новорічні свята за місцем проживання батька; надано право ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, щорічно протягом одного місяця влітку за місцем його проживання, з правом виїзду на літній відпочинок, апеляційний суд у своєму рішенні від 23 лютого 2015 року, зважаючи на вік дітей та беручи до уваги принцип 6, визначений Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, за яким малолітня дитина, крім випадків, коли є виключні обставини, може бути розлученою зі своєю матір’ю, виходив з того, що таких виняткових обставин не встановлено, мати дітей ОСОБА_2 працює головним ревізором-інспектором Вільногірського відділення Верхньодніпровської ОДПІ та отримує постійний заробіток, має матеріальну можливість утримувати та виховувати дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога ніколи не перебувала, за місцем проживання орган опіки та піклування виніс письмовий висновок про доцільність проживання дітей з матір’ю за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Посуньки, пров. Бригадний, 6 «в», на теперішній час діти також проживають разом з нею, відвідують дошкільний навчальний заклад у м. Вільногірську, мають свій розпорядок дня, а відтак, зміна їх місця проживання суперечитиме їх інтересам, тобто суд першої інстанції без достатніх підстав визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1, на що суд апеляційної інстанції звернув увагу та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у визначенні місця проживання дитини разом з батьком, однак не визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, так само і не надав право батькові на спілкування зі своїми малолітніми дітьми, помилково зазначаючи про передчасність цієї позовної вимоги.

Таким чином, апеляційним судом при вирішені по суті виниклого між сторонами спору, при ухваленні рішення від 23 лютого 2015 року, з’ясовувалися і були предметом розгляду всі істотні по справі обставини, що мають значення для вирішення справи, на підставі наданих сторонами доказів.

В своїй заяві ОСОБА_9 посилається на ті обставини, що суд не розглянув в повному обсязі всі його позовні вимоги, не надав їм та письмовим доказам правової оцінки, не розглянув умов шлюбного договору і всіх заявлених ним клопотань, неповно з'ясував всі обставини справи, зокрема, умов проживання та виховання дітей за умовами шлюбного договору.

Також заявник зазначає, що заочним рішенням Орджонікідзевського суду міста Запоріжжя від 10 травня 2016 року по цивільній справі № 335/8837/15-ц 2/335/313/2016 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про відібрання дітей, позовні вимоги були частково задоволені.

Крім того, заявник зазначає, що судом встановлено порушення його прав, передбачених ст. 162-164, 170 СК України, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в пункті 6 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір’ю,

Також, заявник зазначає, що судом встановлено, що ОСОБА_2 без згоди батька у 2013 році змінила місце проживання дітей, а тому їх слід відібрати у неї та повернути батькові.

Колегія суддів вважає, що вищевикладені обставини, зазначені в заяві ОСОБА_9, які на його думку є нововиявленими, не є нововиявленими, в розумінні положень ст. 361 ЦПК України, а отже підстави для скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 361 - 365 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_9 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: