Постанова № 71674641, 18.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.01.2018р. справа №908/1055/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників учасників справи: від позивача: ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №17/1-5489 від 17.07.2017р.); від відповідача: ОСОБА_6 (адвокат, ордер серії ЗП№044551 від 02.01.2018р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м. Миколаїв на рішення господарського суду Запорізької області ухваленого 06.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у м. Запоріжжі по справі №908/1055/17 (головуючий суддя Проскуряков К.В., судді Азізбекян Т.А., Зінченко Н.Г.) за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз», м. Запоріжжя про стягнення 21104,18грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м. Миколаїв (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 21104,18грн. за договором постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р., з яких різниця вартості непоставленого в листопаді та грудні 2016р. газу в розмірі 17660,45грн. та штрафних санкцій в розмірі 3443,73грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) по справі №908/1055/17 у задоволені позовних вимог Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» було відмовлено в повному обсязі з підстав недоведеності матеріалами справи факту недопоставки Відповідачем природного газу в листопаді та грудні 2016р. (Позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, що ціна природного газу при здійсненні розрахунку за спірний період повинна здійснюватися відповідно до умов додаткової угоди №7 від 17.10.2016р. до договору в розмірі 6614,40грн. за 1000,0куб.м.), що зумовило також відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. у справі №908/1055/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- Відповідачем не було надано жодного доказу отримання ним газу, який постачався в листопаді та грудні 2016р. Позивачу за збільшеною ціною, а також не доказана відсутність в його сховищах газу достатнього для задоволення потреб Позивача та застосування усіх можливостей для збереження встановлених домовленостей між сторонами додатковою угодою №7 до договору.

- безпідставне відхилення доводів Позивача щодо розповсюдження дії додаткової угоди №7 на відносини, що виникли при придбанні природного газу у листопаді-грудні 2016р., положення якої передбачало наявність обов’язкової знижки;

- судом необґрунтовано було ототожнено відсутність повідомлення про намір змінити постачальника з погодженням ціни, запропонованою Відповідачем у додаткових угодах №8 та №9. Крім того, висновок суду про обов’язок звернення Позивача до постачальника «останньої надії» є безпідставним, оскільки Правила постачання природного газу не містять такого обов’язку, в разі не врегулювання сторонами питань щодо істотних умов договору (ціни);

- відсутність в матеріалах справи реномінацій запланованих об’ємів газу в листопаді та грудні 2016р., які б свідчили про факт поставки природного газу.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя – доповідач) Марченко О.А., судді Татенко В.М., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2017р.) було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.01.2018р. об 11:30.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

У зв’язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Марченко О.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018р. відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.11 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №905/2169/17, яким змінено склад колегії суддів для розгляду цієї справи на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Будко Н.В. та Чернота Л.Ф.

12.01.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз» через канцелярію суду було надано відзив на апеляційну скаргу №03 від 09.10.2018р. (а.с.а.с.118-124 т.3), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечило та зазначило про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:

- судом за наявними матеріалами справи було правомірно встановлено факт відсутності вини Відповідача у споживанні Позивачем меншого об’єму газу, аніж за планового, та належність виконання Відповідачем свого обов’язку з постачання природного газу у строк та об’ємах, що було визначено умовами договору №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р.;

- в разі, якщо Споживача не влаштовувала ціна, що була визначена у додаткових угодах №8 та №9, він повинен був направити листа Постачальнику про зняття обсягів газотранспортної системи протягом 3 робочих днів з моменту недосягнення згоди про зміну ціни на природний газ, однак в порушення умов договору цього не зробив та продовжив споживати природний газ, що свідчить про прийняття ціни газу;

- підставою для зміни ціни на природний газ стало її підвищення власниками ресурсу, (у листопаді 2016р. – власником ресурсу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргарантресурс», в грудні 2016р. – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси»), що по суті було передбачено в п.4.3.2 договору;

- посилання Скаржника на не дослідження місцевим судом наявності/відсутності реномінацій на заведення природного газу є необґрунтованим, оскільки саме дослідженням номінації суд першої інстанції встановив факт виконання своїх зобов’язань щодо замовлення Відповідачем планового обсягу природного газу для Споживача у відповідності до вимог договору.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Представник Скаржника у судовому засіданні 18.01.2018р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та заперечив проти відзиву Відповідача з підстав, викладених письмово.

Представник Відповідача у судовому засіданні 18.01.2018р. проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 28.12.2015р. між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбудування «Зоря»-«Машпроект» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз» (Постачальник) було укладено договір постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ (Договір – а.с.а.с.13-18 т.1), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, природний газ для власного використання з транспортуванням магістральними трубопроводами, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

У п.1.2. договору сторони визначили загальний обсяг газу, що підлягає поставці (для дитячих садків), який становить 43,50тис.куб.м.

Відповідно до п.1.3 договору, обсяг закупівлі товару можуть бути зменшені у зв’язку із зменшенням фактичного обсягу видатків Споживача.

Згідно з п.2.1.1. договору, об’єм природного газу, що має бути поставлений Постачальником, підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок Споживача, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід’ємною частиною договору.

Як було встановлено в п.2.1.2 договору, у разі відсутності письмової заявки, підтвердженим об’ємом природного газу є плановий об’єм, визначений у п.1.2 договору.

У п.2.2.1. договору сторони також погодили, що у випадку неподання Споживачем письмової оригінальної заявки в строк, встановлений п.2.2 даного договору, об’єм природного газу, що поставлений Постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, оформленого згідно з розділом 3 договору, та підлягає оплаті Споживачем в порядку, встановленому даним договором.

Відповідно до п.3.1 договору, кількість поставленого Споживачу природного газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується газорозподільною або газотранспортною організацією шляхом підписання з Постачальником технічного акту щодо про транспортованого об’єму природного газу.

Як було встановлено у п.3.3. договору, приймання-передача природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.3.3.1 договору, акти приймання-передачі природного газу складаються Постачальником, підписуються і скріплюються його печаткою та направляються Споживачу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У п.3.4. та п.3.4.1 договору встановлено, що акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у п.3.3. даного договору, Споживач зобов’язаний підписати та скріпити печаткою до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу в 2-х примірниках. Підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у п.3.3. даного договору, Споживач зобов’язаний направити на адресу Постачальника протягом 3-х днів з дня їх підписання.

Відповідно до п.3.5. договору, в разі невиконання Споживачем обов’язків, передбачених п.п.3.4., 3.4.1. даного договору, природний газ Постачальником вважається поставленим і прийнятий Споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об’ємів природного газу від Постачальника до Споживача, які складаються газотранспортними організаціями. Такими документами є: реєстр постачання природного газу споживачам, або акт прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, або акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування.

Ціну природного газу, що повинен поставлятися за цим договором було визначено у п.4.1, яка неодноразово змінювалося додатковими угодами №№1-7 до цього договору. (а.с.а.с.19-25 т.1)

Так, п.4.1. договору, в редакції додаткової угоди №7 від 17.10.2016р. (набирає чинності з моменту її підписання сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися з 01.10.2016р. (а.с.25 т.1), сторони домовились, що ціна природного газу, який планується до постачання у жовтні 2016р., яку Споживач сплачує Постачальнику за 1000,00куб.м. складає 5512,00грн., крім того ПДВ - 1102,40грн., а разом 6614,40грн.

Крім того, п.4.3. договору, в редакції додаткової угоди №7 від 17.10.2016р., сторони погодили, що зміна ціни природного газу відповідно до пп.4.3.2 даного договору, визначається в додаткових угодах до даного договору, у зв’язку з тим, що зміна ціни може відбуватись як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Різниця між ціною, визначеною у п.4.1. договору, та ціною встановленою Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за 1000куб.м природного газу повинна складати 404,00грн. без ПДВ.

Відповідно до п.4.3.1. договору, в разі незгоди Споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п.4.3.2. договору, додаткова угода не підписується, а Споживач зобов’язується надати Постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством про зняття обсягів природного газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи протягом 3 робочих днів з моменту недосягнення згоди про зміну ціни на природний газ.

Згідно з п.4.3.2. договору, в редакції додаткової угоди №7 від 17.10.2016р., зміна ціни на природний газ, в тому числі протягом місяця споживання, відбувається у зв’язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, прейскуранту на природний газ та наказів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», власниками ресурсу газу, які впливають на ціну природного газу, в тому числі граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для Споживача, їм погодженою, та обов’язковою для розрахунків між сторонами за цим договором.

У п.5.1.1. договору було встановлено, що порядок оплати встановлюється наступним чином: Споживач зобов’язаний сплатити вартість місячного об’єму природного газу на рахунок Постачальника на наступних умовах: 30% вартості до 05 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу; 30% вартості до 15 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу та 40% вартості до 27 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу.

Своєю чергою, відповідно д п.5.1.2 договору, у разі зменшення або збільшення місячного об’єму споживання Споживачем природного газу, порівняно із замовленим об’ємом, оплата розраховується наступним чином:

- п.5.1.2.1. при зменшенні місячного об’єму споживання природного газу Споживачем залишок грошових коштів зараховується в оплату за наступний місяць поставки, з урахуванням положень п.п.4.1., 4.2.1, 5.1.1. договору.

- п.5.1.2.2. при збільшенні споживання Споживачем місячного об’єму природного газу, Споживач зобов’язаний провести оплату за об’єм природного газу, на який збільшиться поставка, з урахуванням положень п.п.2.2., 4.1., 4.2.1, 5.1.1. договору.

Окрім того, згідно з п.6.3 договору, в разі не поставки або недопоставки Постачальником природного газу, відповідно до умов даного договору останній сплачує на користь Споживача пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення поставка та/або недопоставка за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково нараховується та стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як було встановлено у п.9.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2016р. включно, а в частині не виконаних зобов’язань – до їх повного виконання.

Відповідно до п.9.2., умови договору можуть бути змінені на підставі нормативних актів Верховної Ради України, КМУ, НКРЕ або іншого органу, що регулює відносини з поставок природного газу та правил роботи на ринку газу України, шляхом підписання відповідних додаткових угод.

У п.9.3. договору сторонами було погоджено, що всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного договору в разі, коли вони укладені в письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.5.1.1. договору, Позивачем було здійснено оплату вартості газу за встановленою сторонами у додатковій угоді №7 до договору ціною та розмірі для жовтня 2016р. (6614,40грн. за 1000куб.м.), а саме за постачання в листопаді 2016р. за об'єм 3,5тис.куб.м. та в грудні 2016р. за об'єм 4,5тис.куб.м. Факт оплати вартості газу за листопад 2016р. підтверджується платіжними дорученнями: №13072 від 24.11.2016р. на суму 6945,12грн., №13074 від 24.11.2016р. на суму 6945,12грн., №13077 від 24.11.2016р. на суму 9260,16грн.; за грудень 2016р. підтверджується платіжними дорученнями №13512 від 02.12.2016р. на суму 8929,44грн., №13947 від 14.12.2016р. на суму 8929,44грн., №14319 від 22.12.2016р. на суму 11905,92грн. (а.с.а.с.28-33 т.1)

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач звертався до Позивача з листом за вих.№657 від 27.10.2016р. (а.с.а.с.37,38 т.1), отриманий останнім 03.11.2016р. та зареєстрованого за вх.№4956, з пропозицією щодо укладення додаткової угод №8 до договору №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. (а.с.26 т.1). Як вбачається з проекту зазначеної угоди, Відповідач пропонував встановити вартість газу за 1000куб.м. в листопаді 2016р. на рівні 8000,00грн., мотивуючи це зростанням ціни на ресурс на ринку природного газу, внаслідок чого усі Постачальники закуповують природний газ за цінами, значно вищими, ніж були у минулих періодах. Окрім того, Відповідач повідомив, що закупівля природного газу здійснюється Постачальниками до 20-го числа місяця, що передує місяцю постачання. В свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оприлюднює свій прейскурант цін значно пізніше 20-го числа, тобто на той момент, коли природний газ вже викуплений Постачальниками, місячні номінації затверджені Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз». Тому, Відповідач, враховуючи цінову політику на ринку природного газу України, змушений на листопад 2016р. переглянути знижку для Позивача та встановити її на рівні 182,80грн. з ПДВ.

Позивачем свої листом №14-9865 від 18.11.2016р. (а.с.36 т.1) повідомив Відповідача про відмову у підписанні додаткової угоди №8, у зв’язку з тим, що зазначена в проекті додаткової угоди вартість природного газу не відповідала домовленостям, встановленим сторонами договору в додатковій угоді №7 щодо наявності обов'язкової різниці в сумі 484,80грн. між вартістю природного газу встановленого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ціною яка встановлюється договором.

Так, місцевим судом було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у прейскуранті на листопад 2016р. встановило ціну газу у розмірі 8182,80грн. (в т.ч. ПДВ). (а.с.40, т.1)

Також, 24.11.2016р. на адресу Позивача було направлено листа №707 від 24.11.2016р. (а.с.34 т.1), яким Відповідач, запропонував укласти додаткову угоду №9 до договору №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. (а.с.27 т.1) Відповідно до проекту означеної угоди, Відповідач пропонував встановити вартість газу за 1000куб.м. у грудні 2016р. в розмірі 8500,00грн. Відповіді на цей лист Позивачем надано не було.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у прейскуранті на грудень 2016р. встановило ціну газу у розмірі 8577,60грн. (в т. ч. ПДВ). (а.с.41, т.1)

Своєю чергою, листом від 23.12.2016р. за вих.№767 (а.с.123, т.1) Відповідач повторно звернувся до Позивача та зазначив про необхідність оформлення додаткових угод №8 та №9, зокрема до договору №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р., у зв’язку із змінами ціни на природний газ у листопаді-грудні 2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач направив на адресу Відповідача листа за вих.№14-11138 від 27.12.2016р. «Про коригування платежу», в якому просило суму передплату в розмірі 9274,70грн., що виникла станом на 31.12.2016р. за договору\ом №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р., зарахувати як оплату по договору постачання природного газу №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2016р.

Згодом, 31.01.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію-вимогу за вих.№17/1-813 (а.с.а.с.43-46 т.1) з вимогою повернути суму передоплати в розмірі 17660,44грн. та сплати 603,80грн. штрафних санкцій, оскільки вартість недопоставленого Відповідачем товару в листопаді 2016р. склала 1131,06грн., а в грудні 2016р. – 16529,38грн.

У відповідь на означену претензію-вимогу Відповідачем було направлено лист за вих.№75 від 24.02.2017р. (а.с.а.с.48,49 т.1) про відмову в задоволенні вказаних вимог з тих підстав, що листом за вих.№657 від 27.10.2016р. останній повідомляв про зміну ціни на природний газ на листопад 2016р. Крім цього, щодо формування ціни на природний газ на грудень 2016р., Відповідачем було направлено лист за вих.№710 від 07.12.2016р. з відповідним висновок Торгово-промислової палати (а.с.131 т.1).

В матеріалах справи містяться акти передачі-прийому природного газу (а.с.а.с.125,126, т.1), відповідно до яких Відповідач передав, а Позивач прийняв природний газ у листопаді 2016р. у кількості 3,329тис.куб.м. та у грудні 2016р. у кількості 2,001тис.куб.м. Проте, вказані акти підписані та скріплені печаткою тільки Відповідача.

Відповідно до акту приймання-передачі про фактичний об'єм розподіленого та спожитого природного газу від 30.11.2016р. (а.с.35, т.1), складеного між газотранспортною організацією – Публічним акціонерним товариством «Миколаївгаз» та Позивачем, кількість природного газу, яку Відповідач поставив Позивачу в листопаді 2016р. дорівнює 3,329тис.куб.м, що на 0,171тис.куб.м. менше ніж той об'єм, за який Позивачем було здійснено оплату за ціною жовтня 2016р.

Відповідно до акту приймання-передачі про фактичний об'єм розподіленого та спожитого природного газу від 31.12.2016р. (а.с.39, т.1), складеного між газотранспортною організацією – Публічним акціонерним товариством «Миколаївгаз» та Позивачем, кількість природного газу, яку Відповідач поставив Позивачу в грудні 2016р. дорівнює 2000,1тис.куб.м, що на 2,499тис.куб.м. менше ніж той об'єм, за який Позивачем було здійснено оплату за ціною жовтня 2016р.

20.10.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз» надало до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» місячну номінацію (а.с.а.с.61-65 т.2) на заведення природного газу для Споживачів, в тому числі для Позивача. В даній номінації зазначеній ресурс природного газу Товариства з обмеженою відповідальністю «Системойлінженерінг». Саме даний ресурс був замовлений у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргарантресурс» згідно договору купівлі-продажу природного газу №УГР-17/03/19 від 17.03.2016р. (а.с.а.с.134-138 т.1) та додаткової угоди №2 до нього від 20.10.2016р. Ця обставин також підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргарантресурс» вих.№ 21/10/16-01 від 21.10.2016р. (а.с.78 т.2)

28.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз» було надано оператору місячну номінацію щодо обсягу природного газу на грудень 2016р. (а.с.а.с.67-71 т.2), в якій власником ресурсу природного газу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси», з яким було укладено договір купівлі-продажу природного газу №ДО 63 від 09.08.2016р. (а.с.а.с.138-140 т.1). Ця номінація підтверджує заведення планового обсягу природного газу для потреб Позивача в розмірі 4,500тис.куб.м.

З огляду на відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексимгаз» повернути Позивачу суму передоплати за спожитий природний газ у листопаді-грудні 2016р. та сплатити виникли з цим штрафні санкції, останній звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення вартості непоставленого в листопаді та грудні 2016р. газу в розмірі 17660,45грн. та штрафних санкцій в розмірі 3443,73грн. з Постачальника за договором постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р.

Своєю чергою, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. по справі №908/1055/17 у задоволені позовних вимог Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» було відмовлено в повному обсязі з підстав недоведеності матеріалами справи факту недопоставки Відповідачем природного газу в листопаді та грудні 2016р. (Позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, що ціна природного газу при здійсненні розрахунку за спірний період повинна здійснюватися відповідно до умов додаткової угоди №7 від 17.10.2016р. до договору в розмірі 6614,40грн. за 1000,0куб.м.), що зумовило також відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову природу та зміст укладеного між сторонами договору постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, які регулюють правовідносини з купівлі-продажу, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами користування природним газом, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015р.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до сплати різниці вартості оплаченого, але непоставленого в листопаді та грудні 2016р. газу в розмірі 17660,45грн. та нарахованих штрафних санкцій в розмірі 3443,73грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що зафіксовані в актах приймання-передачі від 30.11.2016р. та від 31.12.2016р. об’єми природного газу, які були спожиті Позивачем в листопаді-грудні 2016р., повністю відповідають здійсненій Позивачем оплаті з урахуванням зміни ціни газу за означені періоди.

Так, апеляційний суд погоджується із згадуваним Скаржником висновком суду першої інстанції, що «двосторонньої угоди на підписання змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №8 та №9 не відбулось», що також відповідає фактичним обставинам справи. Втім, цей висновок Позивачем безпідставно ототожнюється із збереженням зафіксованої в додатковій угоді №7 від 17.10.2016р. ціни на газ для жовтня 2016р. і для розглядуваного періоду – листопада, грудня 2016р. Положення п.4.3 договору постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. дійсно передбачають зміну ціни договору додатковими угодами, але при цьому п.п.4.3.1 та 4.3.2 договору встановлюють, зокрема:

- можливість не підписувати Споживачем додаткові угоди у разі незгоди із встановленою ціною, але не в випадках, визначених в п.4.3.2 договору (як в означеному випадку – прейскурант Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та позиція власників газу) – тобто згода/підписання в розглядуваному випадку мала відбутися;

- узгодженість встановленої ціни для споживання та її обов’язковості для розрахунків між сторонами незалежно від писання такої додаткової угоди, тим більше, що Споживачем не були здійснені дії зі зняття об’єму поставки в силу недосягнення згоди про зміну ціни на газ.

Отже, умови п.4.3. договору, визначаючи загальне правило про необхідність оформлення двосторонньої додаткової угоди про зміну ціни, не тільки обмежують Споживача у праві ухилення від підписання такої додаткової угоди, якщо ціну змінено (в тому числі і протягом місяця споживання) у зв’язку з «…набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, наказів НАК «Нафтогаз України», власниками ресурсу…» , але і встановлюють погодженість Споживачем та обов’язковість для розрахунків такої нової ціни.

Таким чином, запровадження Відповідачем шляхом надсилання Позивачеві додаткових угод №8 і №9 нової ціни на газ в розглядуваний період листопад-грудень 2016р., від підписання яких Споживач безпідставно ухилився, не скасовує обов’язковості і погодженості такої нової ціни для Споживача, що цілком узгоджується із положеннями ч.2 ст.632 та ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, адже уособлює механізм актуалізації ціни на об’єкт продажу на момент такого продажу, собівартість для Продавця якого не може бути визначена заздалегідь через її коливання внаслідок позиції інших учасників ринку газу. Позиція, якої дотримується Позивача, що не підписання ним всупереч вазка низ вище умов договору додаткових угод №№8,9 про збільшення ціни газу, має наслідком розповсюдження на спірний період меншої (більш вигідної для Позивача, але збиткової у змінених умовах газового ринку для Відповідача) ціни попереднього місяця не тільки не випливає з умов договору (додаткова угода №7 не вказує, що ціна газу у жовтні 2016р. діятиме і в подальшому до внесення змін), але й суперечить принципам справедливості та розумності у договірних відносинах (ст.627 Цивільного кодексу України), а тому – відхиляється апеляційним судом.

Посилання Позивача з цього приводу на охоплення цих обставин комерційними ризиками діяльності Відповідача судом також відкидаються, адже згадувані вище умови договору (застосування яких і визначає ступінь відповідності між оплаченим та фактично отриманим обсягом газу в спірний період) опосередковує саме механізм захисту Постачальника від означених ризиків, з яким погодився і Позивач, уклавши договір на таких умовах.

Колегія суддів наголошує, що презумпція правомірності означених умов договору, встановлена ст.204 Цивільного кодексу України належним у розумінні ст.215 цього Кодексу чином за матеріалами справи не спростована, тоді як вимог ст.629 Цивільного кодексу України зумовлюють їх обов’язковість до застосування сторонами.

Дійсно, Позивач мав право, а не обов’язок змінити постачальника газу, але оскільки не скористався цим правом, його правовідносини відносно об’єму поставки газу в розглядуваний період регламентувалися умовами договору з Відповідачем, а саме передбачали прийняття та обов’язкове використання (при наявності відповідних підстав, доведених Відповідачем) в розрахунках зміненої (збільшеної) ціни газу по відношенню до ціни попереднього періоду (жовтня 2016р.): 6614,40грн. за 1000,0куб.м.

При цьому, апеляційний суд також зауважує, що відмова в укладенні додаткових угод №8 та №9 з мотивів неврахування знижки на газ, встановленої додатковою угодою №7, не може вважатися підставою для незастосування вказаних Відповідачем цін у листопаді-грудні 2016р., оскільки вказана знижка (різниця з прейскурантом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») за текстом додаткової угоди №7 стосувалися лише цін газу на жовтень 2016р. Свою чергою, виходячи з узгоджених сторонами умов п.п.4.3.1 та 4.3.2 договору відносно обов’язковості застосування в розрахунках зміненої ціни, саме Позивач, а не Відповідач повинен був ініціювати в судовому порядку перегляд (зміну) цієї нової ціни, визначаючи та доказуючи її інші параметри.

Окрім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції та зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, місячні номінації в повній мірі підтверджують замовлення Відповідача обсягу природного газу для Позивача та наявність вказаного ресурсу природного газу.

Своє чергою, Позивач дійсно не був позбавлений можливості зняти замовлені обсяги природного газу, а отже договір постачання природного газу №ПГ-043/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. був би призупинений у частині постачання природного газу на листопад-грудень 2016р. та останній, керуючись Правилами постачання природного газу, мав можливість звернутися до постачальника «останньої надії», а саме Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на ціну якого Споживач орієнтувався, про що також було доречно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги Позивача, зазначаючи про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м.Миколаїв залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №908/1055/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №908/1055/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду України через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 18.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018р.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСЗО