Рішення № 71672483, 07.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/9811/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6880/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 162 507,82 грн., в тому числі 149 994,52 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.02.1997, 12 513,30 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 06.02.2012 по 17.11.2014 та судові витрати у розмірі 2045,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.02.1997 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між Закрити акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_4, ОСОБА_5. Відповідно до пункту 4 договору, продаж квартири здійснено за 32693,00 грн., що на момент здійснення операції складає 16 877 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору та на день укладення цього договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долару США. Відповідно пункту 5 договору покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення Договору. Кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати вартості квартири настав 06.02.2012. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виконали зобов'язань з оплати вартості квартири. А тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у розмірі 162 507,82 грн., в тому числі 149 994,52 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.02.1997, 12 513,30 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 06.02.2012 по 17.11.2014 та судові витрати у розмірі 2045,08 грн., а саме у рівних частках з кожного по 1022,54 грн.

Не погодившись із заочним рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалено в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування апеляційної скарги посилався на правові позиції Верховного Суду України. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п.2, ч.1 ст. 307 ЦПК України).

Статтею 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у розмірі 149 994,52 грн. за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.02.1997 та 12 513,30 грн. - три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України за користування грошовими коштами за період з 06.02.2012 по 17.11.2014 та судові витрати у розмірі 2045,08 грн., а саме у рівних частках з кожного по 1022,54 грн. суд першої інстанції виходив з доведеності цих позовних вимог, а також встановлених обставин у інших справах ( ст. 61 ЦПК України).

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим (ст.213 ЦПК України).

Згідно правил ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вважав встановленими при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Судом встановлено, що 06.02.1997 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» 06.06.2012 Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» змінило власне найменування Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Відповідно до пункту 4 Договору, продаж квартири здійснено за 32 693,00 грн., що на момент здійснення операції складає 16 877 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, що на день укладення Договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долару США.

Згідно пункту 5 Договору Покупець повинен сплатити Продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення Договору. Кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати вартості квартири настав 06.02.2012.

З матеріалів справи вбачається, що сума 32 693,00 грн. у визначений сторонами строк у договорі відповідачами сплачена, про що свідчать відповідні квитанції.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Положенням ст. 169 ЦК УРСР, чинної на час укладення сторонами спірного договору, грошові зобов'язання повинні бути виражені й підлягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України та частиною першою статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства.

Тобто, закон передбачає обов'язок здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовуєтьс до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності (01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1,2 ст.192 ЦК України).

За правилами частин 1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» послалося на п. 4, укладеного з відповідачами договору купівлі-продажу та положення ст. 526 ЦК України.

Установивши, що в спірному договорі купівлі - продажу сторони визначили грошовий еквівалент в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, суд не звернув увагу на те, що в пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто на 06 лютого 1997 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав оцінку всім доказам у справі і прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі №6- 59830вов10 між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» і ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими, що пункт 4 Договору фактично визнано дійсним та чітко встановлено допустимість використання у розрахунках грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин та на рішення ВССУ у інших справах є помилковим, оскільки зазначеними рішеннями лише відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним зазначеного пункту, але цими рішеннями п.4 (спірний) не піддавався тлумаченню і цими рішеннями не визначалося у якій грошовій одиниці сторони повинні виконувати умови укладених договорів. А тому, встановлені обставини цими рішеннями правового значення для вирішення спору, який розглядається судом, не мають.

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою (ст. 309 ЦПК України) для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: