Ухвала суду № 71666462, 27.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

ІгнатоваР.М., Маліновського О.А.,

за участю:

секретарів Грабко М.К., Редик С.А.,

прокурора Саєнка С.В.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників

потерпілого ОСОБА_5 МасьС.М., ОСОБА_7,

обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників ПодосіноваА.О., Боярова В.І., Гриба В.В., Андрєйчук С.В., ШкаленкаЄ.В.,

особи, яка подала

апеляційну скаргу, ОСОБА_16,

адвоката АнтоноваК.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Саєнка С.В., представника потерпілого ОСОБА_5, адвоката МасяС.М., захисника Подосінова А.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, захисника Боярова В.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18., а також за апеляційною скаргою ОСОБА_16 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.190; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.209; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 2 ст. 200 КК України, та призначено покарання:

за ч. 4 ст.190 КК України у виді 8 /восьми/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7/семи/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.190 КК України у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.209 КК України у виді 8 /восьми/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 /два/роки;

за ч. 3 ст. 209 КК України у виді 9 /дев'яти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки;

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 6 /шести/ місяців арешту;

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 6 /шести/ місяців арешту;

за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 10 /десяти/ тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000,00 гривень.

На підставі положень ст. 49 ,ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_8 остаточно призначено до відбування покарання у виді 9 /дев'яти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки.

На підставі ч. 3 ст.72 КК України призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 10 /десяти/ тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000,00 гривень, постановлено виконувати самостійно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_4, без реєстрації місця проживання,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено покарання:

за ч.4 ст. 190 КК України у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

за ч. 3 ст.209 КК України у виді 8 /восьми/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки;

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 6 /шести/ місяців арешту.

На підставі положень ст.49, ч 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_9 остаточно призначено до відбування покарання у виді 8 /восьми/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженку м. Києва, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6

визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено покарання:

за ч. 4 ст.190 КК України у виді 7 /семи/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю;

за ч. 3 ст. 209 КК України у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки;

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 2 /двох/ років обмеження волі.

На підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 остаточно призначено до відбування покарання у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки.

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженку м. Києва, громадянку України, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7, без реєстрації місця проживання,

визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю;

за ч. 3 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 /п'яти/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки;

за ч. 2 ст. 358 КК України у виді 2 /двох/років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_20 звільнено від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_20 остаточно призначено до відбування покарання у виді 5 /п'яти/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням-організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 /три/ роки.

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженку селища Антонівка, Скадовського району, Херсонської області, громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8,

визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено покарання:

за ч. 4 ст.190 КК України у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю;

за ч. 3 ст. 209 КК України у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю та з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 /три/ роки.

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 2 /двох/ років обмеження волі.

На підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_18 звільнено від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_18 остаточно призначено до відбування покарання у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 /три/ роки.

Витрати у справі стягнуто в дохід держави з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 52 338 гривень 89 копійок з кожного, з обвинувачених ОСОБА_20, ОСОБА_18 по 9 145 гривень 20 копійок з кожної.

Цивільний позов Київської міської ради задоволено. Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20 на користь Київської міської Ради в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 4 468 080 гривень по 1 117 020 гривень з кожного.

Цивільний позов прокурора Саєнка С.В в інтересах потерпілої ОСОБА_22 задоволено. Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18. на користь потерпілої ОСОБА_22 в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 3 212 748 гривень по 1 070 916 гривень з кожного.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 6 500 000 гривень та моральну шкоду в сумі 30 000 гривень по 3 265 000 гривень з кожного.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 343 657 гривень 50 копійок та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень по 88 414 гривень 38 копійок з кожного.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 400000 гривень по 100.000 гривень з кожного,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вказаним вироком ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, упродовж часу з жовтня 2006 року по 20 березня 2009 року, у м. Києві, придбали право власності на будинок АДРЕСА_11 вартістю 1 381 450 грн., що знаходився у власності ОСОБА_24 і ОСОБА_25, та земельну ділянку вартістю 2 413 380 грн., що знаходилась у власності територіальної громади м. Києва, шляхом обману, що виразилось повідомленні учасникам правочину неправдивих відомостей щодо його предмету, істотних умов, волевиявлення учасників, а також у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, зокрема: паспортів дійсних власників майна і довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів, довіреностей від їх імені, договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_9 між ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_23

Придбавши право власності на чуже майно шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, у складі організованої групи, вчинили правочин із цим майном, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 26 травня 2007 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_26

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, за попередньою змовою ОСОБА_8 із ОСОБА_27, яка не входила до складу організованої злочинної групи, упродовж часу з жовтня 2006 року по 2 червня 2009 року, у м. Києві, придбали право власності на будинок АДРЕСА_10 вартістю 1 374 630 грн., що знаходився у власності ОСОБА_3, ОСОБА_28 і ОСОБА_29, та земельну ділянку вартістю 2 054 700 грн., що знаходилась у власності територіальної громади м. Києва, шляхом обману, що виразилось у повідомленні учасникам правочину неправдивих відомостей щодо його предмету, істотних умов, волевиявлення учасників, а також у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, зокрема: паспортів дійсних власників майна, довіреностей від їх імені на представництво інтересів, свідоцтва про право на спадщину, довідок-характеристик Київського міського бюро технічної інвентаризації, довідок житлово-експлуатаційних організацій, організації подання позову та одержання рішення суду.

Придбавши право власності на чуже майно шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, у складі організованої групи, за попередньою змовою ОСОБА_8 із ОСОБА_27, яка не входила до складу організованої злочинної групи, вчинили правочин із цим майном, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_30

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, упродовж часу з жовтня 2006 року по 27 лютого 2008 року, у м. Києві, придбали право власності на будинок АДРЕСА_11 вартістю 2 083 000 грн., половина якого знаходилась у власності ОСОБА_4, а інша половина, що належала територіальній громаді на праві комунальної власності, була знищена внаслідок пожару, шляхом обману, що виразилось у повідомленні учасникам правочину неправдивих відомостей щодо його предмету, істотних умов, волевиявлення учасників, а також у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, зокрема: паспорту дійсного власника майна, свідоцтва про право на спадщину, довіреності від її імені на представництво інтересів на ім'я ОСОБА_10, довідок житлово-експлуатаційних організацій, та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, організації подання позову та одержання рішення суду.

Придбавши право власності на чуже майно шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, у складі організованої групи, вчинили правочин із цим майном, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 22 лютого 2008 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_31

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та невстановлені особи, упродовж часу з 22 лютого 2008 року по 12 березня 2008 року, у м. Києві, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, придбавши шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, право власності на будинок АДРЕСА_11, вчинили з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямоване на придбання шляхом обману права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_11 вартістю 2 098 910 грн., що належала територіальній громаді на праві комунальної власності, однак не змогли довести вчинення злочину до кінця з причин, що не залежали від волі учасників організованої злочинної групи.

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, за попередньою змовою ОСОБА_8 з власником квартири АДРЕСА_1, справа стосовно якого виділена в окреме провадження, упродовж часу з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, у м. Києві, придбали право власності на вказану квартиру, шляхом її продажу подружжю ОСОБА_5 і ОСОБА_32 за 6 750 000 грн. та подальшого повернення вказаної квартири у власність особи, справа стосовно якої виділена в окреме провадження, шляхом обману, що виразилось у повідомленні учасникам правочину неправдивих відомостей щодо його предмету, істотних умов, волевиявлення учасників, а також у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, і зокрема: документів, що посвідчують особу власника майна, підтверджують право власності на майно.

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка вже засуджена за співучасть у цьому діянні вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.10.2009 року, та невстановлені особи, діючи у складі групи осіб, яку організував ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, упродовж червня-серпня 2007 року, у м. Києві, вчинили незакінчений замах на придбання права власності на земельну ділянку площею 644 кв.м. вартістю 313 054 грн. 84 коп. по АДРЕСА_15, що належала територіальній громаді на праві комунальної власності, та сарай інвентаризаційною вартістю 5 642 грн., що належав ОСОБА_33, шляхом обману, що виразилось у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, і зокрема: протоколу Київської філії підприємства "Укрспецюст", акту Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції про продаж будинку з прилюдних торгів, однак не змогли довести вчинення злочину до кінця з причин, що не залежали від волі співучасників.

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_8, упродовж часу з травня 2008 року по 5 травня 2009 року, у м. Києві, придбали право власності на приміщення АДРЕСА_12 вартістю 3 212 748 грн., що знаходилось у власності ОСОБА_22, шляхом обману, що виразилось у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, зокрема: паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довіреності, договору купівлі-продажу квартири від 25.04.2009.

Придбавши право власності на приміщення АДРЕСА_12 шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлені особи, у складі організованої злочинної групи, вчинили правочин із майном, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 16 листопада 2009 року між ОСОБА_18 та ТОВ "ВД Толока".

Після вчинення правочину з приміщенням АДРЕСА_12, ОСОБА_8 16.11.2009 в м. Києві організував підробку документів на переказ коштів, не повідомивши учасників очолюваної ним організованої групи про свої злочинні наміри, вступив у попередню змову з невстановленим працівником відділення № 3 ПАТ "Актабанк", спільно з яким склав підроблений документ на переказ коштів - заяву ОСОБА_18 на видачу готівки № 27320 від 16.11.2009 в сумі 3 369 432 грн., яку подав до каси банку та того ж дня отримав вказану суму коштів, якою розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_20 та невстановлені особи, діючи у складі групи осіб, яку організував ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, з осені 2007 року по 6 жовтня 2009 року, у м. Києві, придбали право власності на приміщення по АДРЕСА_13 вартістю 1 677 401 грн., що належало територіальній громаді на праві комунальної власності, шляхом обману, що виразилось у підробленні офіційного документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, зокрема: договору купівлі-продажу від 09.08.1995 нежитлового приміщення по АДРЕСА_13 між ТОВ "Екопром-СП" і ОСОБА_20, використанні вказаного завідомо підробленого договору, організації подання позову та одержання рішення суду про визнання права власності на приміщення за ОСОБА_20, реєстрації за нею права власності у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Придбавши право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_13 шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_8, ОСОБА_20 та невстановлені особи, за попередньою змовою групою осіб, вчинили правочин із майном, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року між ОСОБА_20 і ОСОБА_34

В апеляційній скарзі із змінами захисник Бояров В.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18. просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року скасувати в частині засудження її за ч.4 ст.190 КК України та закрити провадження в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, в частині засудження ОСОБА_18 за ч.3 ст.209 КК України вирок скасувати, провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, а врешті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на істотні порушення норм процесуального права, яке виразилось в тому, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не містяться ознаки шахрайства, свій висновок про вчинення ОСОБА_18 заволодіння майном потерпілої ОСОБА_22 - нежитловим приміщенням АДРЕСА_12, суд не умотивував, не зазначив у чому конкретно полягав обман потерпілої. Посилається на відсутність у ОСОБА_18 корисливого умислу та відсутність даних про входження ОСОБА_18 до складу організованої злочинної групи, де всі її учасники повинні бути об'єднані єдиним планом, відомим всім учасникам групи. Вважає, що судом у вироку не було зазначено, які саме дії були вчинені ОСОБА_18, які могли б свідчити про наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що є суттєвим порушенням норм процесуального права з огляду на приписи ч.1 ст.91 КПК України, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме був застосований закон, який не підлягає застосуванню відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України. На думку сторони захисту, в діях ОСОБА_18 відсутній склад злочину, передбачений ч.4 ст.190 КК України, як предикатного діяння, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ст.209 КК України. З формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, не вбачається, що укладення правочину з нежитловим приміщенням АДРЕСА_12, мало на меті легалізацію майна, оскільки лише вчинення правочину із зазначеним майном не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_18 ( ОСОБА_18) не відкривала рахунок у відділенні №3 ПАТ «Актабанк», та гроші від реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_12 не отримувала, встановлено, що ці дії були вчинені ОСОБА_8, який організував підроблення документів від імені ОСОБА_19 на переказ грошей.

В апеляційній скарзі захисник Подосінов А.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 у цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення. У задоволенні цивільних позовів відмовити.

Захисник Подосінов А.О. також просить змінити вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 200 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 на ч.1 ст.200 КК України та призначити йому за цієї статтею покарання у виді штрафу у розмірі 4 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст.49, ч.5 ст.74 КК Україну зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги захисник мотивує тим, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам кримінального провадження, судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповнота судового розгляду та призначено ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зокрема зазначає, що:

- висновки суду про кваліфікацію діянь та склад організованої групи, яку нібито організував ОСОБА_8, суперечать обставинам обвинувачення, яке суд вважає доведеним;

- суд не навів у вироку доказів створення ОСОБА_8 організованої групи, керування групою, її стійкості, що є необхідними ознаками існування такого об'єднання. Також вирок суду не містить доказів того, що організована група, до складу якої, на думку суду, ввійшли ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_18 була здатна забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти внутрішнім чи зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. Не наведено у вироку і доказів того, що між учасниками групи існували досить стабільні відносини у зв'язку з підготовкою та вчиненням злочину;

- під час судового розгляду не встановлено доказів, а суд не мотивував у вироку наявності у вказаній групі тих ознак, які вказують на вчинення злочинів саме організованою групою, мети її створення, тривалості існування, набуття між її учасниками сталих, стабільних зв'язків, правил поведінки та характеру стосунків, які б забезпечували їх зорганізованість;

- судом встановлено, що ОСОБА_23 є тіткою ОСОБА_9, а ОСОБА_20 є його матір'ю, вони залучались до виконання інкримінованих їм дій безпосередньо ОСОБА_9, ОСОБА_8 з ними не спілкувався. ОСОБА_10 також категорично заперечила своє знайомство з ОСОБА_8;

- у справі відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20. ОСОБА_18 був відомий план діяльності організованої групи, а їхні дії були об'єднані цим планом, який передбачав би чіткий розподіл функцій усіх учасників щодо його досягнення;

- в інкримінованому ОСОБА_8 та ОСОБА_35 заволодінні шляхом підроблення та використання завідомо неправдивих документів грошовими коштами ОСОБА_5 та ОСОБА_32 при продажу квартири АДРЕСА_14 шахрайським шляхом не встановлено інших членів організованої групи та виконання ними будь-який діянь, що само по собі спростовує висновок суду про наявність організованої групи;

- суд дійшов висновку про винуватість у вчиненні злочинів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18 у складі організованої групи з урахуванням лише неодноразовості вчинення ними злочинних діянь та розподілу ролей, а тому суд неправильно застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, зокрема ч. 3 ст. 28 КК України;

- суд безпідставно визнав винним ОСОБА_8 у заволодінні об'єктами нерухомості АДРЕСА_18 в особливо великих розмірах, оскільки оцінка будівель проведена по вартості земельної ділянки, а не об'єкту нерухомості, що суперечить методичним рекомендаціям, затверджених Міністерством юстиції;

- висновки суду про вчинення ОСОБА_8 шахрайського заволодіння коштами добросовісного покупця квартир АДРЕСА_14 ОСОБА_5 та ОСОБА_32 та незаконного набуття права власності на квартири АДРЕСА_14 шахрайським шляхом не обґрунтовуються жодним доказом. Зокрема, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_36 гроші передав ОСОБА_37, а останній частину грошей передав ОСОБА_22, яка не заперечувала цей факт. Право власності на ОСОБА_8 не оформлювалось;

- висновки суду про те, що ОСОБА_8 упродовж червня-серпня 2007 року за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та невстановленими особами, повторно, з корисних мотивів, організував підроблення документів та їх використання, і вчинив незакінчений замах на придбання шляхом обману права власності на домоволодіння та прилеглу до нього земельну ділянку по АДРЕСА_15 не обґрунтовуються жодним дослідженим під час судового розгляду доказом, є ймовірними та не відповідають дослідженим доказам та обставинам справи.

Захисник також вважає, що відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК України, виходячи з того, що обманом є повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, які повинні бути повідомлені. З об'єктивної сторони шахрайство завжди характеризується тим, що в результаті шахрайських дій потерпілий добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майна і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від інших злочинів.

Вказавши на заволодіння ОСОБА_8 майном потерпілих шляхом обману, суд свого рішення не мотивував, не зазначив у чому конкретно полягав обман потерпілих осіб з боку ОСОБА_8, що також є суттєвим порушенням норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного рішення у розумінні ст. 370 КПК України, до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, був застосований закон який не підлягає застосуванню відповідно до п.2 ч.1 ст. 413 КПК України.

Захисник також посилається на те, що суд неправильно та безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_8 як вчинені організованою групою за ч.3 ст.28 та ч.3. ст. 209 КК України, оскільки в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, як предикатного діяння, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

З формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, не вбачається, що укладення правочинів по будинках АДРЕСА_16, нежитлових приміщень АДРЕСА_12 та літ. "І" по АДРЕСА_17 мало на меті легалізацію майна, оскільки лише вчинення правочину із зазначеним майном не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України.

Тому суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, був застосований закон, який не підлягає застосуванню відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України.

Крім того, злочин, передбачений ч.2 ст.200 КК України, є злочином середньої тяжкості, а тому суд безпідставно не застосував ст.49 КК України, якою передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.

Посилається на неповноту дослідження доказів у справі, викладення у вироку показань свідків ОСОБА_22, ОСОБА_37, обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_18 (ОСОБА_18) з недостатньою повнотою, що потягло невірні висновки суду, безпідставну відмову у дослідженні та дорученні до матеріалів провадження письмових доказів, наданих на захист ОСОБА_8.

Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є занадто суворим.

ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду, виключивши з нього посилання на його участь у злочинних діях стосовно квартир АДРЕСА_14, що фігурує як особа, розгляд щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, оскільки такі посилання не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі судового розгляду.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_16 зазначає, що є потерпілим у цьому кримінальному провадженні, а суд, зробивши висновок про його співучасть у шахрайських діях стосовно належних йому квартир АДРЕСА_14, вийшов за межі судового розгляду. При цьому досліджені в ході судового розгляду докази спростовують його причетність до цього злочину, як і наявність будь-якої змови на вчинення злочину між ним, ОСОБА_38 та ОСОБА_9

Також звернув увагу апеляційного суду на те, що 9 жовтня 2015 року суд не проголосив весь текст вироку, а лише його вступну та резолютивну частину.

Прокурор Саєнко С.В., не оспорюючи вирок щодо обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини злочинів, подав апеляційну скаргу із змінами та доповненнями, у якій просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

за ч. 3 ст. 209 КК України у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків та з конфіскацією всього майна;

ч.3 ст.27, ч.2 ст.209 КК України у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків та з конфіскацією всього майна;

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 200 КК України у вигляді штрафу в розмірі 10 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 6 місяців арешту;

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 6 місяців арешту.

Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України на підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Остаточне покарання ОСОБА_8 призначити за сукупністю злочинів відповідно до положень ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків та з конфіскацією всього майна.

На арештоване в ході досудового розслідування майно звернути стягнення в рахунок виконання вироку суду в частині цивільного позову.

Доводи апеляції прокурор обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_8 покарання явно не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, оскільки є явно несправедливим через м'якість. Вважає, що судом недостатньою мірою враховано те, що ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні 28 кримінальних правопорушень, більшість з яких кваліфікується як особливо тяжкі, внаслідок учинення яких шахрайським шляхом придбано майна на суму понад 33 млн. грн. Обвинуваченими під керівництвом ОСОБА_8 підроблено більш ніж 50 різних офіційних документів, не враховано також тієї обставини, що злочини вчинялись ОСОБА_8 у складі створеного та керованого ним злочинного угрупування, а він як його організатор несе підвищену небезпеку для суспільства. Суд не врахував, що жодному потерпілому не відшкодована спричинена шкода.

Також, прокурор просить виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду про те, що ОСОБА_8 у складі організованої злочинної групи, в яку входили ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлені особи, з метою заволодіння чужим майном, а саме нежитловим приміщенням по АДРЕСА_12, діючи шляхом обману, спочатку змусили ОСОБА_39 та його дружину ОСОБА_40, які не були обізнані про злочинні наміри зазначених осіб, підписати договір купівлі продажу приміщення, ввівши ОСОБА_40 в оману, що фактично право власності на майно залишиться за ними, а в подальшому право власності на майно буде повернуто, у зв'язку з чим будь-яких грошових коштів ОСОБА_39 за продаж нежитлового приміщення по АДРЕСА_12 передано не було, а в подальшому вчинили перепродаж зазначеного приміщення.

Апеляційну скаргу в цій частині обґрунтовує тим, що досліджені у справі докази, і зокрема: показання свідків ОСОБА_39, ОСОБА_41, обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_8, не доводять, що ОСОБА_39 підписав договір з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_12 під тиском ОСОБА_8 або інших учасників організованої групи, а також, що ОСОБА_8 обіцяв повернути вказане приміщення у власність ОСОБА_39 Договір було укладено добровільно, а питання невиплати ОСОБА_8 частини коштів за продаж приміщення мають цивільно-правовий характер та не входять до предмету судового розгляду.

Також просить прийняти рішення про скасування арешту майна, накладеного на житлові будинки та земельні ділянки по АДРЕСА_18, квартири АДРЕСА_14, нежитлового приміщення АДРЕСА_12 та позначене літерою "І" по АДРЕСА_13

В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_5, адвокат Мась С.М., просить скасувати вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 2 ст. 200 КК України та призначити останньому ті види та розміри покарань, які були запропоновані прокурором в ході судових дебатів по кожному з вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Остаточне покарання ОСОБА_8 призначити відповідно до положень ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання за сукупністю злочинів у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків строком на 3 роки.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі. Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_36 суму заподіяної йому матеріальної шкоди в розмірі 29 697 570 гривень та суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень.

В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги адвокат Мась С.М. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 не врахував велику кількість епізодів злочинів, спричинення багатомільйонних збитків потерпілим, організаторську роль ОСОБА_8 у вчинення всіх злочинів, та призначив йому покарання явно несправедливе внаслідок надмірної м'якості, яке не відповідає вчиненому та даним про особу обвинуваченого.

Також представник потерпілого посилається на те, що суд своє рішення про часткове задоволення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 6 500 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. належним чином не вмотивував, не врахував, що за придбання квартири потерпілий сплатив 1 350 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 17.09.2015 року, коли було подано позов про збільшення позовних вимог, складає 29 697 570 грн., а при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди не врахував об'єму моральних страждань потерпілого, їх тривалість, значення для потерпілого, як творчої особи, придбання цього приміщення.

Апеляційні скарги прокурора Саєнка С.В. та представника потерпілого ОСОБА_5, адвоката МасяС.М., також містять вимоги про скасування вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8 в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» і ухвалення нового вирок з доводами на їх обґрунтування, які у даному процесуальному документі не розглядаються та не вирішуються. У відповідності до ст.ст. 418, 407, 420 КПК України оцінку цим вимогам надано колегією суддів у іншому процесуальному документі - вироку апеляційного суду.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянти підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності обвинуваченої ОСОБА_18, яка належним чином повідомлялась про день та час апеляційного розгляду. Також апеляційний розгляд було закінчено за відсутності обвинуваченої ОСОБА_20, яка перестала з'являтись до суду за станом здоров'я. Про день та час апеляційного розгляду повідомлялась належним чином. Участь обвинувачених ОСОБА_18 і ОСОБА_20 в апеляційному розгляді не була обов'язковою, оскільки в апеляційних скаргах не ставилось питання про погіршення їхнього процесуального становища. Інтереси обох обвинувачених представляли в апеляційному суді їхні захисники - адвокати Бояров В.І. і Шкаленко Є.В.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до таких висновків.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами своїх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив надані сторонами докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованих їм злочинів ґрунтуються на наступних доказах:

показаннях потерпілих ОСОБА_25, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_42, які підтверджують факт втрати ними права власності на належне їм нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_16, по АДРЕСА_15, внаслідок обману, який полягав у вилученні майна з їхньої власності без їхнього відома на підставі підроблених документів;

показаннях потерпілого ОСОБА_5, які підтверджують факт продажу йому та його дружині ОСОБА_32 квартири АДРЕСА_1, шляхом обману, на підставі підроблених документів;

показаннях потерпілої ОСОБА_22, які підтверджують факт придбання нею приміщення АДРЕСА_12 та подальшого вибуття вказаної квартири з її власності внаслідок обману з боку ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_19;

показаннях свідка ОСОБА_43, який засвідчив, що брав участь як агент з нерухомості у продажу приміщення по АДРЕСА_12. Продавцем квартири була ОСОБА_19, а покупцем ТОВ "Толока". Під час продажу з'ясувалось, що приміщення знаходиться під забороною продажу, однак ця заборона була знята присутнім при укладенні договору ОСОБА_8;

показаннях свідка ОСОБА_44, який засвідчив, що брав участь як консультант продавця у продажу приміщення по АДРЕСА_12. При укладенні договору був присутній ОСОБА_8;

показаннях свідків ОСОБА_39, ОСОБА_40, в яких вони засвідчили суду продаж належного їм приміщення по АДРЕСА_12 в м. Києві ОСОБА_22 та активну участь ОСОБА_8 у визнанні за ними права власності на це приміщення та його продажі в подальшому;

показаннях свідка ОСОБА_45, яка засвідчила, що на прохання ОСОБА_8 як юрист брала участь у судовому провадженні щодо визнання права власності на приміщення по АДРЕСА_12 за ОСОБА_39;

показаннях свідка ОСОБА_46 щодо придбання від імені ТОВ "Толока" у ОСОБА_19 нежитлового приміщення по АДРЕСА_12;

показаннях свідка ОСОБА_47 щодо обставин втрати особистих документів, які в подальшому були підроблені та використані для заволодіння правом на приміщення по АДРЕСА_12;

показаннях свідка ОСОБА_48, яка зазначила, що перебуває з ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах та була свідком того, як ОСОБА_9 телефонувала ОСОБА_22, висловлювала претензії з приводу приміщення по АДРЕСА_12 та наполягала на зустрічі з ОСОБА_8 і ОСОБА_19, на що ОСОБА_9 пропонував їй звернутись в міліцію;

показаннях свідка ОСОБА_49, яка підтвердила що перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_22 та що остання разом з ОСОБА_37 придбала квартиру на АДРЕСА_12 для облаштування стоматологічного кабінету, однак в подальшому дізналась, що ця квартира їй не належить;

показаннях свідка ОСОБА_26, який засвідчив, що за ініціативою ОСОБА_8 та в присутності ОСОБА_9 спочатку купив, а потім продав земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_16;

показаннях свідка ОСОБА_50, яка засвідчила, що як приватний нотаріус у 2007 році на прохання ОСОБА_8 посвідчувала укладення договору купівлі-продажу з участю ОСОБА_26;

показаннях свідка ОСОБА_51, який засвідчив, що на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 брав участь у приватизації земельних ділянок по АДРЕСА_10;

показаннях свідка ОСОБА_52 щодо підробленості документів стосовно будинку АДРЕСА_11;

показаннях свідка ОСОБА_53 щодо здійснення ним як начальником приватного сектору Солом'янського району м. Києва благоустрою земельних ділянок по АДРЕСА_10;

показаннях свідка ОСОБА_54, який підтвердив факт видачі ОСОБА_8 державних актів про право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_10;

показаннях свідка ОСОБА_55, який засвідчив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звертались до нього з проханням допомогти оформити документи на земельну ділянку по АДРЕСА_10, а в подальшому допомогти в оформленні документів для продажу цієї ділянки;

показаннях свідка ОСОБА_56, яка засвідчила, що на прохання ОСОБА_8 оформила на себе будинок із земельною ділянкою по АДРЕСА_11;

показаннях свідка ОСОБА_57 стосовно того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пропонували йому придбати земельну ділянку на АДРЕСА_10, однак він відмовився від пропозиції через те, що запропонована ними ціна була завищена;

показаннях свідка ОСОБА_58 про те, що продаж будинку по АДРЕСА_11, що належав на праві власності його дружині ОСОБА_4, було здійснено невідомими особами без їхнього відома;

показаннях свідка ОСОБА_59 щодо обставин оформлення нею як приватним нотаріусом за зверненням ОСОБА_9 договорів дарування нерухомого майна по АДРЕСА_11 та купівлі продажу квартир;

показаннях свідка ОСОБА_60, яка підтвердила, що довідка управління земельних ресурсів про приватизацію земельних ділянок по АДРЕСА_11 є підробленою;

показаннях свідка ОСОБА_34 щодо обставин придбання ним за домовленістю із ОСОБА_8 у власність приміщення по АДРЕСА_13, власником якого значилась ОСОБА_20;

показаннях свідка ОСОБА_61 щодо обставин оформлення ним як приватним нотаріусом договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_13 між продавцем ОСОБА_20 та покупцем ОСОБА_34;

показаннях свідка ОСОБА_62 щодо підробленості документів Київської універсальної біржі стосовно приміщення по АДРЕСА_13;

показання свідка ОСОБА_37 про купівлю ним та ОСОБА_22 за спільні кошти у ОСОБА_63 квартири по АДРЕСА_1;

показаннях свідка ОСОБА_64, яка підтвердила видачу нею як приватним нотаріусом свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_10;

показаннях свідків ОСОБА_65, ОСОБА_66, які заперечили підписання від імені директора Київського міського філіалу СДП "Укрспецюст" і ліцитатора протоколу прилюдних торгів з продажу житлового будинку АДРЕСА_19, переможцем яких стала ОСОБА_10;

показаннях свідка ОСОБА_67, який підтвердив, що підпис у акті продажу житлового будинку АДРЕСА_19 з прилюдних торгів від його імені є підробленим;

показаннях свідка ОСОБА_68, яка підтвердила підробленість документів банку "Фінанси і Кредит" щодо видачі кредиту та застосування стягнення;

показаннях свідка ОСОБА_69 щодо обставин затвердження нею як приватним нотаріусом договорів купівлі продажу квартир АДРЕСА_1 між ОСОБА_22 та ОСОБА_5;

показаннях свідка ОСОБА_70 про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звертались до нього з проханням допомогти у продажу квартири по АДРЕСА_1;

показаннях свідка ОСОБА_22 щодо обставин придбання у ОСОБА_16 квартири АДРЕСА_1 та подальшого продажу цієї квартири ОСОБА_5;

показаннях свідка ОСОБА_71 щодо обставин оцінювання приміщень по вул. Старонаводницькій та Михайлівській в м. Києві та складання експертних висновків;

показаннях свідка ОСОБА_41 щодо обставин посвідчення ним як приватним нотаріусом угод купівлі-продажу квартир по вул. Старонаводницькій та Володимирській в м. Києві;

показаннях самих обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 в тій частині, в якій вони визнали свою причетність до підроблення та використання підроблених документів, на підставі яких відбулись заволодіння та замахи на заволодіння нерухомим майном, яке відповідно до обвинувачення було предметом інкримінованих їм злочинів;

показаннях ОСОБА_16, справа щодо якого за співучасть у продажу подружжю ОСОБА_5 і ОСОБА_32 квартири АДРЕСА_1 з метою подальшого позбавлення їх права власності на цю квартиру виділена в окреме провадження, в тій частині, в якій він підтвердив, що квартира АДРЕСА_1, яка була продана подружжю ОСОБА_5 і ОСОБА_32, повернулась у його власність на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2009 року;

показаннях свідка ОСОБА_63, який підтвердив належність квартири АДРЕСА_1 його брату ОСОБА_16 на праві власності;

документах, вилучених в ході виїмок від 22.01.2009 та від 08.06.2011 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_41, та висновках судово-почеркознавчих експертиз № 597 від 09.02.2009, № 348 від 25.11.2011, № 409 від 05.01.2012 і технічних експертиз № 4 від 20.01.2012, № 37 від 19.04.2012, № 251 від 13.10.2011, № 342 від 17.11.2011 року, № 347 від 15.11.2011, № 224 від 11.10.2012, з яких вбачається, що відчуження квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_16 покупцю ОСОБА_22, а нею в подальшому - покупцям ОСОБА_32 та ОСОБА_5 - відбулось на підставі підроблених документів, і зокрема: документів, що посвідчують особу власника майна, підтверджують право власності на майно, а також за безпосередньої участі у підробленні документів ОСОБА_9;

результатах пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілій ОСОБА_22 від 22.03.2012, яка впізнала ОСОБА_8 як особу, яка під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 видавала себе за власника квартири - ОСОБА_16, та якій вона віддала кошти за квартиру;

документах, що становлять банківську таємницю клієнта ОСОБА_19, вилучених 27.02.2013 в ПАТ "Актабанк" за результатами надання тимчасового доступу до речей та документів, а також документах, вилучених в ході виїмки від 19.04.2009 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_72, та висновках судово-почеркознавчих експертиз № 221 від 18.09.2012, № 312 від 19.10.2012, № 225-тдд від 26.06.2012, № 3438/02 від 17.09.2013, № 9588/9589/13-32/10851/13-32/747ВКЕ від 21.10.2013, №89 від 25 04.2013, № 88 від 10.04.2013, з яких вбачається, що реєстрація права власності на ім'я ОСОБА_22 на приміщення АДРЕСА_12 було здійснене на підставі підроблених документів, і зокрема: паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_47, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_47, довіреності від ОСОБА_22 на ім'я ОСОБА_47, а після отримання від ОСОБА_22 коштів, вказане приміщення було відчужене на користь ОСОБА_18 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2009, в якому від імені ОСОБА_22 підписувався ОСОБА_9 Після цього з набутим майном було вчинено правочин - його було продано ТОВ "ВД Толока", а отримані від продажу кошти зняті ОСОБА_8 з рахунку ОСОБА_18 в ПАТ "Актабанк" на підставі підробленої ним заяви на видачу готівки;

документах, вилучених в ході виїмки та тимчасового доступу до речей та документів в Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації та у приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_73, ОСОБА_74, та висновках судово-почеркознавчих експертиз № 64 від 11.05.2012, № 220 від 31.08.2012, № 118 від 22.07.2013, висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 2521/13-42 від 13.06.2013, з яких вбачається, що реєстрація за ОСОБА_20 права власності на приміщення по АДРЕСА_13 відбулось у судовому порядку на підставі підроблених правовстановлюючих документів, зокрема: договору купівлі-продажу від 09.08.1995 нежитлового приміщення по АДРЕСА_13 між ТОВ "Екопром-СП" і ОСОБА_20, яка особисто брала участь у його складанні та реєстрації права власності на майно в Київському міському бюро технічної інвентаризації;

документах, вилучених в ході обшуку в приміщенні приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_41, в ході виїмок у ОСОБА_10, у приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_41, ОСОБА_59, ОСОБА_50, ОСОБА_75, в державному архіві міста Києва, Київському міському бюро технічної інвентаризації, та висновках судово-почеркознавчих експертиз № 8 від 15.02.2012, № 40 від 11.04.2012, № 65 від 11.04.2012, № 43 від 20.04.2012, № 303 від 19.10.2012, № 6 від 30.05.2012, № 59-25513 від 14.12.2011, № 6339/10-11 від 23.09.2010, № 71 від 26.06.2012, № 195 від 10.09.2012, № 223 від 05.09.2012, № 5275 від 24.12.2008, № 5701/10-11 від 24.09.2010, висновках комп'ютерно-технічних експертиз № 18-48 від 28.02.2012, № 18-142 від 14.09.2012, висновках техніко-криміналістичних експертиз № 341 від 30.06.2008, № 344 від 09.07.2008, № 361/1 від 09.07.2008, № 288 від 19.10.2012, висновках судових будівельно-технічних експертиз № 2556/7044/12-42 від 26.07.2012, № 5073/12-42 від 27.07.2012, № 2557/7043/12-42 від 26.07.2012, висновку комплексної комп'ютерно-технічної, технічної та почеркознавчої експертизи № 18-65/7-60 від 16.08.2012, висновку почеркознавчої та технічної експертизи № 125 від 22.10.2012, листах-відповідях ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації, КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду", витягів з Державного реєстру правочинів та Державного реєстру довіреностей, з яких вбачається, що придбання права власності на будинки АДРЕСА_18, замах на придбання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_11, відбулись на підставі підроблених документів, і зокрема: паспортів дійсних власників майна (в тому числі і паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_10 та паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_10, яка видавала себе за дійсних власників майна), довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів, довіреностей від імені дійсних власників майна на ім'я ОСОБА_10, свідоцтва про право на спадщину, довідок-характеристик Київського міського бюро технічної інвентаризації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, довідок житлово-експлуатаційних організацій, договорів про відчуження майна. При цьому складання окремих підроблених документів, укладення договорів відчуження майна, реєстрація майна за ОСОБА_76 і ОСОБА_20 відбулись за безпосередньої участі ОСОБА_10 і ОСОБА_9 В подальшому з набутим майном було вчинено правочин - його було продано ОСОБА_26, ОСОБА_30 і ОСОБА_31;

результатах пред'явлення фотознімків для впізнання свідкам ОСОБА_75 і ОСОБА_59 від 20.01.2012 та 22.12.2011, які впізнали ОСОБА_9 як особу, яка була присутня при укладенні договорів купівлі-продажу будинків АДРЕСА_11, а також подавала правовстановлюючі документи на будинок АДРЕСА_11;

висновках судово-почеркознавчих експертиз № 2316 від 21.04.2008, № 2317 від 25.04.2008, № 2318 від 13.05.2008, № 2732 від 22.04.2008, № 3104 від 05.05.2008, висновку судово-технічної експертизи № 3843 від 12.05.2008, № 3844 від 13.05.2008, листах-відповідях Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", голови Голосіївського районного суду м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації, Головного управління земельних ресурсів КМДА, відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, з яких вбачається, що замах на придбання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_15, що належала територіальній громаді на праві комунальної власності, та права власності на сарай, що належав ОСОБА_33, було здійснено на підставі підроблених документів, і зокрема: протоколу Київської філії підприємства "Укрспецюст" про проведення прилюдних торгів, переможцем яких стала ОСОБА_10, акту Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції про продаж будинку з прилюдних торгів ОСОБА_10

Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості. Будь-яких істотних розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду про винуватість ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 у висунутому їм обвинуваченні та правильно кваліфікував їхні дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг захисника Подосінова А.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника Боярова В.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження їхньої винуватості у вчиненні злочинів є необґрунтованими та спростовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.

З наведених підстав колегія суддів визнає необґрунтованими подані ОСОБА_10 до апеляційного суду клопотання про закриття кримінального провадження щодо неї у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а також доводи, що містяться у запереченні захисника Шкаленка Є.В. на вирок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_20 складу кримінального правопорушення.

Підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_77 на підставі ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів не вбачає.

Твердження захисника Подосінова А.О. про те, що добровільна передача потерпілим майна або права на нього винній особі внаслідок обману або зловживання довірою є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, є безпідставними, оскільки у диспозиції ч.1 ст.190 КК України, яка визначає специфіку такого виду злочину проти власності як шахрайство, не зазначається, що обман повинен бути спрямований лише відносно власника майна.

Застосований обвинуваченими обман полягав у підробленні офіційних документів та використанні цих документів з метою зміни власника нерухомого майна та заволодінням правом власності на це майно без відома законного власника.

Доводи сторони захисту про недоведеність вчинення злочинів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_18 у складі організованої групи та відсутність переліку цих ознак у вироку суду є необґрунтованими, оскільки у вироку зазначено ознаки злочинної групи, відомості про організатора злочинної групи, мету її створення, план діяльності, кількісний склад, функції та задачі кожного з учасників організованої групи (т.45 а.с.4,5,6). При цьому висновки суду про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_18 злочинів у складі організованої групи (за виключенням замаху на заволодіння правом власності на земельну ділянку та сарай по АДРЕСА_15 та заволодіння правом власності на приміщення по АДРЕСА_13, літера "І" в м. Києві, які кваліфіковані як такі, що вчиненні за попередньою змовою групою осіб) ґрунтуються на вказаних вище доказах, які доводять відповідний кількісний склад організованої групи, стійкість злочинного об'єднання, яке було утворене ОСОБА_8 з метою вчинення численних злочинів, попередню організованість та стабільність учасників групи, чіткий розподіл функцій між учасниками організованої групи та наявність плану злочинної діяльності, який полягав у заволодінні правом на чуже майно шляхом підроблення та використання офіційних документів. Також в плани організованої групи входило вчинення правочинів із цим майном.

Зокрема, право власності на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_16 на підставі підроблених документів було зареєстроване за ОСОБА_76, а потім щодо цього майна було вчинено правочин (договір купівлі-продажу від 26.05.2007 року), внаслідок якого право власності на майно було оформлене на ОСОБА_26, який був водієм ОСОБА_8

Право власності на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_10 на підставі підроблених документів було зареєстроване за ОСОБА_20, а потім щодо цього майна було вчинено правочин (договір купівлі-продажу від 12.11.2007 року), внаслідок якого право власності на майно було оформлене на ОСОБА_30, яка є дружиною ОСОБА_8

Право власності на будинок по АДРЕСА_11 на підставі підроблених документів було зареєстроване за ОСОБА_76, а потім щодо цього майна було вчинено правочин (договір купівлі-продажу від 22.02.2008 року), внаслідок якого право власності на майно було оформлене на ОСОБА_31, яка є знайомою ОСОБА_8

Право власності на приміщення АДРЕСА_12 на підставі підроблених документів було зареєстроване за ОСОБА_18, а потім щодо цього майна було вчинено правочин (договір купівлі-продажу від 16.11.2009 року), внаслідок якого право власності на майно перейшло до ТОВ "ВД Толока", а кошти, перераховані покупцем на розрахунковий рахунок ОСОБА_18 в ПАТ "Актабанк", отримані ОСОБА_8 на підставі підроблених документів про переказ коштів.

Очевидним є те, що для учасників організованої групи метою легалізації об'єктів нерухомості по АДРЕСА_10 був перехід права власності на осіб, наближених до ОСОБА_8, та надання правомірного вигляду набуттю та володінню цим майном, а метою легалізації об'єкту нерухомості по АДРЕСА_12 в м. Києві було отримання коштів та обернення їх на свою користь.

Отже колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Боярова В.І. і ПодосіноваА.О. в частині скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення.

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги захисника Подосінова А.О. щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.2 ст.200 КК України на ч.1 ст.200 КК України з тієї підстави, що особу працівника банку, який брав участь у вчиненні цього злочину, слідством не встановлено, а його участь у вчиненні злочину не доведено доказами, оскільки сам характер вчиненого злочину, який полягав у написанні ОСОБА_8 від імені ОСОБА_18 заяв про видачу готівки та отримання цієї готівки від її імені, свідчить про неможливість вчинення таких дій без домовленості із працівником (працівниками) банку.

Разом з тим вимоги апеляційної скарги захисника Подосінова А.О. щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання за ст. 200 КК України на підставі положень ст.49, ч.5 ст.74 КК Україну підлягають задоволенню, оскільки вказаний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості та на момент набрання вироком суду першої інстанції законної сили минув п'ятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_16 щодо виключення з вироку посилання на його участь у злочинних діях стосовно квартир АДРЕСА_14 підлягають частковому задоволенню.

Так, висновок суду про те, що в ході судового розгляду встановлено причетність ОСОБА_16 до придбання шляхом обману (шахрайства) права власності на квартиру АДРЕСА_1 (том 45, аркуш справи 94, аркуш вироку 184) виходить за межі предмету судового розгляду, оскільки ОСОБА_16 обвинувачення у даному кримінальному провадженні не висувалось, тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Втім вимоги щодо виключення з викладених у вироку фактичних обставин та формулювання обвинувачення по епізоду заволодіння правом власності на квартиру АДРЕСА_1 посилань на вчинення злочину за попередньою змовою ОСОБА_8 з власником квартири АДРЕСА_1, справа стосовно якого виділена в окреме провадження, задоволенню не підлягають, оскільки таке формулювання відповідає юридичній техніці складання вироків та не має преюдиціального значення для розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_16

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_16 про те, що він є потерпілим у цьому кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Також колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_16 про те, що 9 жовтня 2015 року суд не проголосив весь текст вироку, а лише його вступну та резолютивну частину, оскільки вказане питання було предметом службової перевірки, за результатами якої встановлено відсутність достатніх підстав вважати, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 не проголошувався 09.10.2015 року, і у зв'язку з цим не міг бути виготовлений (т.46 а.с. 213-217).

Наведені твердження також спростовуються журналом судового засідання від 09.10.2015 року, в якому зазначається про оголошення тексту вироку з 09 год. 12 хв. по 17 год. 33 хв. та змістом звукозапису цього судового засідання, з якого вбачається, що оголошений текст вироку відповідає змісту тексту вироку, що міститься в матеріалах кримінального провадження.

Стосовно доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого ОСОБА_5, адвоката Мася С.М., про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_8, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставини, яка обтяжує покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, ступеню участі ОСОБА_8 у їх вчиненні, даних про особу ОСОБА_8, сімейний стан, відсутність судимостей та позитивну характеристику, суд першої інстанції правильно визначив вид та розмір основних і додаткових покарань як за кожний злочин окремо, так і за сукупністю злочинів.

Отже колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання.

З цих самих підстав колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги захисника Подосінова А.О. про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Колегія суддів визнає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу адвоката Мася С.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_5, збільшивши суму матеріальної шкоди, що підлягає стягненню за цивільним позовом ОСОБА_5 з обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9, з 6 500 000 грн. до 6 750 000 грн., оскільки вироком суду встановлено, що саме такий розмір збитків було завдано потерпілому ОСОБА_5 внаслідок шахрайських дій обвинувачених та інших осіб.

Суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір стягнення за цивільним позовом ОСОБА_5 до 6 500 000 грн., не навівши у вироку жодних обґрунтувань такого рішення.

Доводи апеляційної скарги адвоката Мася С.М. щодо стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі, що перевищує пряму дійсну шкоду, не можуть бути задоволені в межах розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, оскільки підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено розмір моральної шкоди за позовом потерпілого ОСОБА_5 та не вбачає підстав для його збільшення.

Відповідно до вимог ст.1190 Цивільного кодексу України та чинної судової практики (п. 13 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989) колегія суддів визнає за необхідне покласти на ОСОБА_8 і ОСОБА_9 солідарну відповідальність по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_78, оскільки їх діяння було об'єднано спільним злочинним умислом, а заподіяна шкода стала наслідком їх спільних дій.

Разом з тим, апеляційний суд не вправі змінити вид відповідальності з дольової (часткової) на солідарну в частині вирішення судом першої інстанції інших цивільних позовів, оскільки у такому випадку апеляційний суд вийде за межі апеляційного розгляду.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду щодо підписання ОСОБА_39 та його дружиною ОСОБА_40 договору купівлі продажу нежитлового приміщенням по АДРЕСА_12 внаслідок примусу та обману з боку організованої злочинної групи у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлених осіб, оскільки такий висновок виходить за межі висунутого обвинувачення та не пов'язаний із обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до приписів ст.91 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги прокурора про скасування арешту майна, накладеного на житлові будинки та земельні ділянки по АДРЕСА_18, квартири АДРЕСА_14, нежитлового приміщення АДРЕСА_12 та приміщення позначеного літерою "І" по АДРЕСА_13 у м. Києві, задоволенню не підлягають, оскільки не містять доводів з посиланням на докази на підтвердження того, що вказане нерухоме майно, яке внаслідок шахрайських дій обвинувачених вибуло із власності потерпілих, було повернуто законним власникам.

З приводу клопотання ТОВ "ВД "Толока" про скасування арешту на нежитлового приміщення АДРЕСА_12 колегія суддів відзначає, що потерпілою від шахрайських дій по епізоду придбання права власності на вказане нерухоме майно є ОСОБА_22 Про спричинення шкоди ТОВ "ВД "Толока" незаконними діями обвинувачених у вироку не вказується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зацікавлені особи вправі звернутись до суду першої інстанції з клопотаннями про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст.539 КПК України для вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку.

За наслідками розгляду клопотання суд першої інстанції повинен постановити ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги прокурора про звернення стягнення на арештоване в ході досудового розслідування майно в рахунок виконання вироку суду в частині цивільного позову колегія суддів визнає безпідставними, оскільки таке звернення здійснюється відповідно до положень ст.535 КПК України на підставі виконавчого листа суду першої інстанції та в порядку визначеному розділом VII Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Саєнка С.В., представника потерпілого ОСОБА_5, адвоката Мася С.М., захисника Подосінова А.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, ОСОБА_16 задовольнити частково.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду про причетність ОСОБА_16 до придбання шляхом обману (шахрайства) права власності на квартиру АДРЕСА_1, а також висновок суду про підписання ОСОБА_39 та його дружиною ОСОБА_40 договору купівлі продажу нежитлового приміщенням по АДРЕСА_12 внаслідок примусу та обману з боку організованої злочинної групи у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлених осіб.

Звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, на підставі положень ст.49, ч.5 ст.74 КК Україну у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 солідарно матеріальну шкоду в сумі 6 750 000 гривень та моральну шкоду в сумі 30 000 гривень.

Апеляційну скаргу захисника Боярова В.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 залишити без задоволення.

В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_20 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

_______ _______ _______

Кияшко О.А. МаліновськийО.А. Ігнатов Р.М.