Рішення № 71671305, 11.01.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-239/11

2/0203/21/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді – Казака С.Ю.

при секретарі – Булеці А.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи – П’ята Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дублікату договору купівлі-продажу, зобов’язання скасувати та поновити державну реєстрацію права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов’язання скасувати реєстрацію обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2008 року до Кіровського районного суду звернулась ОСОБА_7, після смерті якої правонаступницею, що вступила до участі у справі є ОСОБА_4, з позовом, в якому посилалась на те, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою, інвалідом І групи по зору. В 2005 році її невістка ОСОБА_8, що мешкала в квартирі №16 в цьому є будинку, шахрайським шляхом, під виглядом того, що їй загрожує ув’язнення за борги, попрохала її підписати у нотаріуса нібито договір застави її квартири строком на один рік, обіцяючи, що через рік вона погасить борг і квартира залишиться за нею. Будучі наляканою за невістку та погодившись на її пропозицію вона підписала договір від 12.04.2015 року, після чого її ніхто не турбував, не приходив до неї оглядати житло та не обговорював з нею умови продажу квартири. Вона постійно проживала в квартирі, сплачувала комунальні послуги. В грудні 2007 року під видом електрика до неї з’явився незнайомець, який повідомив що її квартира продана банком і що її викинуть з квартири, якщо вона до січня 2008 року не звільнить житло. Оскільки їй нікуди було подітись та за підтримки сусідів, вона не залишила житло. Після цього цей чоловік ще приходив, піднімав галас, а прийшовши знов шостого лютого, зрізав вхідні двері та встановив нові металеві, давши їй один ключ. Після звернення до міліції з’ясувалось, що її квартира перепродавалась тричі та останні два покупці – родичі її невістки ОСОБА_8, зокрема її рідний брат ОСОБА_9, який перепродав квартиру їх родичці ОСОБА_6 Посилаючись на те, що вона є інвалідом першої групи по зору, була введена в оману, не мала наміру укладати договір купівлі-продажу від 12.04.2005 року з ОСОБА_5, вважаючи, що укладала договір застави, останній не підписувала, зазначивши лише прізвище та ініціали, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.04.2005 року, укладений між нею та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу квартири від 08.11.2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9; договір купівлі-продажу від 20.04.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та дублікат цього договору від 23.10.2007 року; а також скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, привівши сторін у первісний стан та поновивши за нею реєстрацію права власності на квартиру.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.07.2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 було задоволено та визнано недійсними договори купівлі-продажу від 12.04.2005 року, 08.11.2005 року, 20.04.2007 року; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6; визнано право власності та поновлено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_7

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 року заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.07.2013 року було скасовано в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08.11.2005 року, 20.04.2007 року та дублікату договору від 23.10.2007 року, а також в частині скасовування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_6 та визнання права власності та поновлення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_7, з відмовою в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014 року вищезазначені судові рішення було скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому позовні вимоги було об’єднано в одне провадження з позовними вимогами, заявленими ОСОБА_4 в рамках іншої цивільної справи, згідно яких остання, посилаючись на недійсних договорів купівлі-продажу та набуття нею, як єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_7 права на спадщину, а також неможливість реалізувати таке право у передбаченому законом порядку через відсутність правовстановлюючих документів та незаконне відчуження спадкового майна – квартири АДРЕСА_1, просила визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7, а також зобов’язати орган реєстрації зареєструвати її право власності на квартиру.

Після об’єднання позовних вимог, позивачка уточнивши підстави та предмет заявлених позовних вимог, остаточно просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.04.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу квартири від 08.11.2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9; договір купівлі-продажу від 20.04.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та дублікат цього договору від 23.10.2007 року; зобов’язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, поновити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7, скасувати реєстрацію обтяження на квартиру на підставі договору іпотеки від 24.12.2007 року; а також просила визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7Д,

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник територіальної громади в особі Дніпровської міської ради та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заперечував проти позову, посилаючись на те, що останніми права та законні інтереси позивачки не порушувались.

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» проти задоволення позову також заперечував, посилаючись на недоведеність позовних вимог належними доказами, зокрема щодо укладення ОСОБА_7 договору купівлі-продажу від 12.04.2005 року поза її волею.

П’ята Дніпровська державна нотаріальна контора в наданій заяві просила розглядати справу без участі їх представника.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на неодноразові виклики до суду не з’явились, про причини своєї неявки не повідомили, будь-яких клопотань щодо розглядаємої справи не заявляли.

За вказаних обставин, а також враховуючи, що вказана справа тривалий час перебуває на розгляді та неодноразово відкладалась через неявку вказаних відповідачів, в той час, які інші учасники справи постійно з’являються до суду, з огляду на думку представників з’явившихся учасників справи, положення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності не з’явившихся відповідачів.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені останніми в обґрунтування своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалі справи, що ОСОБА_4 є онукою ОСОБА_7, що підтверджується відповідним копіями свідоцтв про народження ОСОБА_4 та її батька ОСОБА_10 (а.с.82,84 т.3).

Згідно договору купівлі-продажу від 19.12.1997 року ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 (на теперішній час пр.ОСОБА_11) в м.Дніпропетровську (на теперішній час м.Дніпро), в якій остання була зареєстрована та проживала по день своєї смерті 17.04.2011 року (а.с.30 зв. т.1, а.с.13,81,198 т.3).

Згідно довідки МСЕК та пенсійного посвідчення вбачається, що ОСОБА_7 встановлено І групу інвалідності за зором, безстроково (а.с.11,12. т.3).

04.04.2005 року ОСОБА_7 було оформлено нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої вона уповноважила ОСОБА_8 замовити та одержати в КП «ДМБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для застави належної їй квартири АДРЕСА_1, а також подавати заяви, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, сплачувати платежі. Також в довіреності зазначено, що за сліпу ОСОБА_7 за її проханням та в її присутності, після прочитання в голос тексту довіреності, остання підписана ОСОБА_4 (а.с.119 т.3).

12.04.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим №395 було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_7 продала належну їй квартиру ОСОБА_5 (а.с.26 т.3).

Після цього, вказана квартира за договором купівлі-продажу від 08.11.2005 року ОСОБА_5 була продана ОСОБА_9, останнім за договором купівлі-продажу від 20.04.2007 року – ОСОБА_6, а останньою за договором купівлі-продажу від 24.12.2007 року – ОСОБА_13 (а.с.60,61, 281-282 т.3).

ОСОБА_7 того, 23.10.2007 року ОСОБА_6 було видано дублікат договору купівлі-продажу від 20.04.2007 року (а.с.5-6 т.3).

24.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_13 було укладено кредитний договір та договір іпотеки №2007-267, за яким в іпотеку було передано спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.263-267,268-280 т.3).

На підставі договору іпотеки при його посвідченні нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 6291519) квартири АДРЕСА_1 (а.с.284 т.3).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається та не заперечувалось сторонами, що на теперішній час право власності на спірну квартиру є зареєстрованим за ОСОБА_6 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого 23.10.2007 року (а.с.149 т.1).

Після смерті ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_4 17.04.2011 року звернулась до П’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 31.07.2013 року постановою нотаріуса останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів (а.с.6,7, 29 зв. т.1).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст.236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Як встановлено судом та наведено вище, 04.04.2005 року, тобто за вісім днів до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири із ОСОБА_5, ОСОБА_7 було оформлено нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої вона уповноважила ОСОБА_8 замовити та одержати в КП «ДМБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для застави належної їй квартири АДРЕСА_1.

11.04.2005 року КП «ДМБТІ» було видано відповідний втяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в примітках до якого зазначено, що останній видається саме для застави квартири, але при цьому він містить не засвідчені виправлення на його видачу для продажу квартири (а.с.199 т.3).

Також судом з урахуванням положень ст.655 ЦК України приймається до уваги, що після укладення договору купівлі-продажу від 12.04.2005 року фактичної передачі квартири новому власнику не відбувалось, будь-яких доказів щодо сплати покупцем за цим договором коштів ОСОБА_7 матеріали справи не містять, остання іншого житла не мала та продовжувала проживати та залишатись зареєстрованою в квартирі до моменту своєї смерті, несла витрати з її утримання та оплати комунальних послуг, а після смерті останньої відповідні витрати несла позивачка ОСОБА_4, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.

Вказані обставини, а також той факт, що ОСОБА_7 була інвалідом за зором та не могла бачити тексту підписуємого договору купівлі-продажу та залежала від зовнішньої інформації, в своїй сукупності на переконання суду підтверджують той факт, що волевиявлення ОСОБА_7 на продаж квартири не відповідало її внутрішній волі та укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ним.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.04.2005 року з підстав, передбачених ст.ст.203,215 ЦК України, саме на які позивачка посилалась в уточненій позовній заяві, поданій з рахуванням висновків, наведених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст.ст.216,236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує юридичних наслідків, в зв’язку з визнаннями недійсним договору купівлі-продажу від 12.04.2005 року, не підлягають визнанню недійсними наступні договори купівлі-продажу від 08.11.2005 року, 20.04.2007 року, дублікат договору від 23.10.2007 року, які в силу цього вже є такими, що не діють.

В зв’язку з цим, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вказаних договорів слід відмовити.

З матеріалів справи, зокрема копії спадкової справи після померлої ОСОБА_7, вбачається, що після смерті останньої єдиним спадкоємцем є ОСОБА_4, яка, як онучка, має право на спадщину в порядку представлення відповідно до ст.1266 ЦК України та у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Також судом враховується, що оформлення спадщини відповідно до ст.1296 ЦК України здійснюється шляхом видачі нотаріусом спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Позивачкою підтверджено, що вона не має можливості реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність в неї оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, в зв’язку з її незаконним відчуженням, що стало підставою для винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні відповідних нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання за нею в порядку спадкування за законом після померлої 17.04.2011 року ОСОБА_7 права власності на квартиру №2 загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 16,0 кв.м в житловому будинку №17-а по пр.Пилипа Орлика (колишнє пр.ОСОБА_10) в м.Дніпро (колишнє Дніпропетровськ).

Що стосується заявлених позивачкою вимог про зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_7, суд враховує що вказані вимоги фактично заявлені до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, який до участі у справі залучений в якості третьої особи, що є неприпустимим в силу положень ЦПК України, оскільки позовні вимоги можуть бути пред’явлені лише до відповідача.

ОСОБА_7 того, обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права шляхом зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_7 не є належним та ефективним способом захисту, оскільки у даному випадку рішення суду про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування є передбаченою ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для подальшої реєстрації за позивачкою відповідного права та внесення відповідного запису в реєстр речових прав.

А тому в задоволенні позову в частині зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_7 позивачці слід відмовити.

Разом з цим, суд враховує, що реєстрації такого права буде перешкоджати наявність в Державному реєстрації речових прав на нерухоме майно обтяження на квартиру згідно договору іпотеки від 24.12.2007 року.

В зв’язку з цим, враховуючи положення ст.5 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позовні вимоги ОСОБА_4 в частині зобов’язання скасувати відомості про реєстрацію обтяження спірної квартири на підставі договору іпотеки від 24.12.2007 року слід задовольнити частково та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 6291519) квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_13 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», посвідченого 24.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №3049.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет пред’явленого позову, а також задоволені позовні вимоги, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стягнувши з останніх на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 2294 грн. - по 1147 грн. з кожного з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.202,203,215,216,236,1266,1296 ЦК України, ст.ст.19,26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.4,5,10,11,12,76-80,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (49000, м.Дніпро, пр.Пилипа Орлика,17-а/2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 (49000, вул.Фучика,23/4, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_6 (52100, Дніпропетровська область, с.П’ятихатки, вул.Механизаторів,49, РНОКПП НОМЕР_3), Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ14360570)., територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,75, код ЄДРПОУ 26510514), треті особи – П’ята Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,75, код ЄДРПОУ 40392181), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дублікату договору купівлі-продажу, зобов’язання скасувати та поновити державну реєстрацію права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов’язання скасувати реєстрацію обтяження – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений 12 квітня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим №395.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлої 17 квітня 2011 року ОСОБА_7 право власності на квартиру №2 загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 16,0 кв.м в житловому будинку №17-а по пр.Пилипа Орлика (колишнє пр.ОСОБА_10) в м.Дніпро (колишнє Дніпропетровськ).

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 6291519) квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_13 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», посвідченого 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №3049.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 (49000, вул.Фучика,23/4, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_6 (52100, Дніпропетровська область, с.П’ятихатки, вул.Механизаторів,49, РНОКПП НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 (49000, м.Дніпро, пр.Пилипа Орлика,17-а/2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2294 грн. - по 1147 грн. з кожного з відповідачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак