Вирок № 71667909, 19.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/2104/16-к

Провадження №1-кп/127/486/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретарів: Дончевської Я.Б., Клопотенка М.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Шубіна І.Р., Мимрікової Я.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Чернілевської Р.В.,

потерпілого: ОСОБА_3, його представника Мазура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020010006155 від 15.09.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, розлученого, офіційно не працюючого, який має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 18.09.1996 року Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 14.09.2015 року близько 20.00 годині, перебуваючи біля будинку №8, що по вул. Некрасова в м. Вінниці, умисно, на ґрунті неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс один удар головою в область носа ОСОБА_3, після цього скориставшись станом розгубленості ОСОБА_3, наніс йому ще один удар коліном в область грудей, потім схопивши за одяг штовхнув в бік автомобіля. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 не втримавшись впав на землю, а ОСОБА_1 продовжував наносити останньому удари в область голови та грудей, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забій м'яких тканин ділянки носа, закритий переломо-вивих нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті з переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки) лівого колінного суглобу. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1909 від 29.12.2015 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: - закритого переломо-вивиху нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером потягло тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, - закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забій м'яких тканин ділянки носу, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки) лівого колінного суглобу, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я. Вказані ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) і по давності утворення можуть відповідати періоду заподіяння тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст. 122 КК України не визнав, не розкаявся, суду пояснив, що з ОСОБА_6 він розлучений, вперше побачив ОСОБА_3, коли той вів його сина за руку в школі, що його обурило, й пізніше син пояснював, що чоловіка звати ОСОБА_3, та його мама просила відвести в школу. Після чого він мав з ОСОБА_3 коротку розмову. Періодично він бачився із сином у відведені службою у справах дітей години та дні. 14 вересня 2015 року у понеділок біля 19.00 години він, у визначений для побачення час, помітив разом із сином ОСОБА_6, ОСОБА_7, тещу і ОСОБА_3, які прямували до підїзду сусідки ОСОБА_7, чекаючи на їхнє повернення, та на сина він сидів в автомобілі біля підїзду гуртожитку. Коли до нього підійшов ОСОБА_3, він вийшов із машини, але той накинувся на нього та завдав удар в пах, він відходив та ухилявся від ударів, почалася бійка, вони разом із ОСОБА_3 впали на тротуар, він лише відштовхувався він ударів, та впав на спину, а ОСОБА_3 впав обличчям донизу. Підіймаючись на ноги, він помітив біля себе ОСОБА_3, в цей час вже підбігла ОСОБА_6 та теща, та накинулися на нього, після чого він погрозив, що в нього є електорошокер, але не застосовував його. Швидку медичну допомогу та міліцію він не викликав, а сам звернувся по медичну допомогу. ОСОБА_3 він не бив, оскільки той переважає його фізично, він лише його відштовхував.

Його дружина ОСОБА_6 не давала спілкуватися з дитиною, через що він звертався до суду та до Служби у справах дітей. З ОСОБА_7 у нього неприязні відносини.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його вина у скоєнні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується також показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 14.09.2015 року ввечері він був вдома разом із ОСОБА_6, з якою вони спільно проживають, її матірю - ОСОБА_9 та сином ОСОБА_8. До них зайшла подруга ОСОБА_7 з якою вони вийшли на вулицю та прямували до її будинку №8. Біля будинку він помітив автомобіль, який належав ОСОБА_1 та який він впізнав, оскільки протягом останнього тижня ОСОБА_1 стежив за ними біля будинку. Деякий час він, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 провели у помешканні ОСОБА_7, а коли вийшли з будинку, то до нього з машини підбіг ОСОБА_1 та вдарив головою в ніс, а потім коліном в груди, після чого він впав на землю. ОСОБА_1 бив його руками, а він закривався руками від ударів. Поблизу почали кричати ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та бійка припинилася. На місце приїхала швидка медична допомога та поліція, а ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в траві біля місця події знайшли електрошокер, який одразу передали працівникам поліції.

Цивільний позов підтримав у повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона являється колишньою дружиною ОСОБА_1 14.09.2015 року ввечері, коли вона разом із сином, ОСОБА_3 та своєю матір'ю йшла до будинку ОСОБА_7, вона бачила як ОСОБА_1 сидів в своєму автомобілі біля її будинку. В будинку ОСОБА_7 вони провели деякий час, а коли поверталися додому від ОСОБА_7, то ОСОБА_1 стояв біля автомобіля й в той час коли вони проходили повз його машину, він раптово вдарив ОСОБА_3 головою в ніс, а потім коліном область грудей, від чого ОСОБА_3 впав на машину, а потім на землю. ОСОБА_1 продовжував бити його руками, а потім дістав електрошокер та намагався його ввімкнути. На шум вибігли люди з будинків, а ОСОБА_1 викинув електрошокер в кущі. На місце вона викликала швидку медичну допомогу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в її помешканні був ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з сином ОСОБА_8, та ОСОБА_9з будинку вони вийшли близько 20 години вийшли на вулицю та йшли по тротуару. В цей час з машини вийшов ОСОБА_1 та вдарив ОСОБА_3 головою в ніс, а потім коліном в область грудей, кинув на машину, після чого вони разом впали на землю і продовжили битись. Дитина в цей час кричала. Викликали швидку медичну допомогу та міліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був вдома, коли йому сказали, що його зяті побились. Коли він вийшов на вулицю, то побачив вже побитого ОСОБА_3 Крім нього на вулиці були ще сусіди ОСОБА_11, Сорокіна. На місце бійки приїхала швидка медична допомога та міліція.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона являється колишньою тещею ОСОБА_1 14 вересня 2015 року до неї прийшла подруга ОСОБА_7 та запросила в гості. Біля 20 години вони вийшли з її будинку та прямували в напрямку дому.. ОСОБА_3 йшов ближче до автомобіля ОСОБА_1, коли останній підбіг до нього та вдарив ОСОБА_3 головою в ніс, та коліном в груди, після чого обоє впали на землю. ОСОБА_3 опинився знизу, а ОСОБА_1 зверху та продовжував його бити. Вона та ще інші люди намагалися його відтягнути. Поліцію викликала її донька - ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що являється товаришем ОСОБА_1 Того дня він забираючи дитину із дитячого садочка, і побачив ОСОБА_1, який вийшов з автомобіля, а до нього підійшов чоловік. ОСОБА_1 відходив назад і вони разом впали біля автомобіля. Він не бачив чи хтось наносив удари, а бачив як до чоловіків підбігли жінки. ОСОБА_1 встав сам, ОСОБА_6 підняла іншого чоловіка. Після чого він поїхав додому. Після події на прохання ОСОБА_1 він їздив до слідчого та давав показання.

Крім показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, допитаних в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується також і іншими доказами, зібраними у справі та безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:

-даними витягу з кримінального провадження № 12015020010006155 від 14.09.2015 року ( т.1 а.с. 135);

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.09.2015 року ( т.1 а.с.136-137);

- даними висновку експерта №1909 від 29.12.2015 року, відповідно до якого:

1.У ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс мозку, забій мяких тканин ділянки носу, закритий переломо-вивих нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті з переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця, забій (пошкодженн зовнішньої бокової зв'язки) лівого колінного суглобу.

2.3,4. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 14.09.2015 року, не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать:

-закритий переломо-вивих нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті з переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером потягло тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я ( п.2.2.1. «в» «Правил судово-медичного визначення ступення тяжкості тілесних ушкоджень» ,1995 р.);

-закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забій м'яких тканин ділянки носу, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки ) лівого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.);

- закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забій мяких тканин ділянки носу, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки ) лівого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний ( понад 6, але не більше 21 дня ) розлад здоров'я (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.);

5.Характер і локалізація виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень свідчать про травматичні дії в ділянку голови, лівої кисті і лівого колінного суглобу, що за механізмом утворення узгоджуються з обставинами, відображеним у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_3 від 15.09.2015 року: « .. удар головою в ніс… удар рукою в голову. Намагаючись захиститись я підставив ліву руку. Після вказаного ми впали на землю і почали боротьбу…» ( т.1 а.с.140-142);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.12.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката Мазура О.В. із фото таблицями ( т.1 а.с. 143-152);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_7 з фототаблицями (т.1 а.с.153-160);

- даними протоколу проведення додаткового слідчого експерименту від 20.01.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та його представника Мазура О.В. з фототаблицями ( т.1 а.с.161-165);

-даними протоколу проведення додаткового слідчого експерименту від 21.01.2016 року за участю свідка ОСОБА_7 (166-170).

Аналізуючи усі досліджені докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, приходить до висновку, що в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину доведено повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Відповідно до ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, наслідками у виді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження та причинним зв'язком між зазначеними діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини прямим або непрямим умислом, коли умисел винного спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю і фактично було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Так, судом встановлено, що 14.09.2015 року близько 20.00 годині ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку №8, що по вул. Некрасова в м. Вінниці, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забій м'яких тканин ділянки носа, закритий переломо-вивих нігтьоїд фаланги 5-го пальця лівої кисті з переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки) лівого колінного суглобу. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1909 від 29.12.2015 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: - закритого переломо-вивиху нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті переломами основи нігтьової фаланги і голівки середньої фаланги пальця, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером потягло тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, - закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забій м'яких тканин ділянки носу, забій (пошкодження зовнішньої бокової зв'язки) лівого колінного суглобу, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я. Вказані ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) і по давності утворення можуть відповідати періоду заподіяння тілесних ушкоджень.

Показання ОСОБА_1 спростовуються послідовними показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 які суду повідомили, що вони йшли разом з ОСОБА_3 та бачили як ОСОБА_6 вийшов з машини та почав наносити ОСОБА_3 удари. Спочатку головою в ніс, а потім коліном в область грудей, від чого ОСОБА_3 впав на машину, а ОСОБА_1 продовжував бити його руками, а далі ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_1 був зверху нього. Свідок ОСОБА_13 повідомила, що після того як ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишили її помешкання, вона бачила як ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 В почав наносити удари головою в ніс, а потім коліном в область грудей, після чого кинув на машину, а потім вони разом впали на землю і продовжили битись. Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що безпосереднім свідком бійки він не був, а коли вийшов із свого житла, то побачив зятя ОСОБА_3 вже побитого.

Суд оцінює критично показання свідка ОСОБА_12, який є товаришем ОСОБА_1, та надав пояснення слідчому на його прохання, а крім того присутнім під час бійки не був та чи наносили чоловіки один одному тілесні ушкодження не бачив.

Таким чином, суд вважає підтвердженим той факт, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 носили активний та цілеспрямований характер, були протиправними та між його діями і їх наслідками існує прямий причинний зв'язок, а самі наслідки у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості були спричинені потерпілому ОСОБА_3 умисно. Тобто обвинувачений ОСОБА_1 об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення саме тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3 А тому пояснення ОСОБА_1, суд оцінює критично й вважає їх намаганням ввести суд в оману, а свої дії висвітлити у вигідному світлі.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше не судимою (а.с.173), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 172), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 174-175).

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 зокрема, те, що останній вперше вчинив злочин, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, зокрема те, що у вчиненому не розкаявся, потерпілому завдану шкоду не відшкодував, думку потерпілого який наполягав на суворій мірі покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді обмеження волі на строк, визначений в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України.

При вирішенні цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_3 на суму 3146 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування витрат на лікування та 20000 моральної шкоди в рахунок відшкодування моральної шкоди, та витрат на правовому допомогу в розмірі 10100 гривень. Суд приймає до уваги положення ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, яку поніс ОСОБА_3, тобто витрат на лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6754 ( т.1 а.с.28-29) та зібраними фіскальними чеками на загальну суму - 3138 гривень 84 копійки, вони підлягають частковому задоволенню, за вирахуванням благодійних внесків, які не є витратами на лікування.

Приймаючи до уваги позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу, втрати життєво важливих контактів, через відсутність телефону та необхідних контактів. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на суму 20 000 гривень ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що внаслідок вчиненого відносно нього злочину у потерпілого ОСОБА_3 після вчиненого злочину змінився звичний спосіб життя, та йому було завдано фізичну травму, погіршився стан його здоров'я та йому необхідно було прикласти зусиль для відновлення та організації звичного укладу життя. Суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи особу обвинуваченого та його майновий стан ОСОБА_1, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілого ОСОБА_3 підлягають зменшенню та частковому задоволенню .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд приходить до переконання про необхідність стягнення з ОСОБА_1 несплачену потерпілим ОСОБА_3 суму судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Щодо наявності витрат на правову допомогу та їх розмір, суд зазначає наступне.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

Згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Представником потерпілого ОСОБА_3 адвокатом Мазуром О.В. було надано квитанцію №4/16 від 22.02.2016 року (т.1 а.с.27) про оплату правової допомоги на суму 5000 гривень, квитанцію № 48/15 від 19.09.2015 року про оплату правової допомоги на суму 5000 гривень (т.1 а.с. 102), квитанцію №25/16 від 21.09.2016 року про оплату правової допомоги на суму 2000 гривні ( т.1 а.с. 103) та ордер серії ВН №017093 від 17.02.2016 року (т.1 а.с.21), ( т.2 а.с.19) а тому, суд, вважає, що витрати на правову допомогу потерпілим ОСОБА_3 обґрунтовані та підтверджуються належними доказами, та приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, стороною захисту було заявлене клопотання, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 просив звільнити його від відбування кримінального покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України "Про амністію у 2016 році", оскільки на його утриманні є неповнолітня дитина. Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1. просить застосувати до нього Закон України "Про амністію у 2016 році", суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1, оскільки він дійсно має на утриманні неповнолітню дитину - свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 139), вчинений ним злочин належить до злочинів середньої тяжкості, та звільнити його від відбування призначеного за цим вироком кримінального покарання у зв'язку із застосуванням акту амністії.

Керуючись ст. ст. 65-67, КК України, ст. ст. 126,128-129, 368-371, 373, 374 КПК України, ст.1177 ЦК України, ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі .

Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3138 гривень 84 копійок у відшкодування понесених витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10100 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 704 гривень 80 копійок судового збору на користь держави, несплаченого потерпілим ОСОБА_3 за подання позовної заяви.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору

Суддя: