Постанова № 71666394, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 761/16182/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/896/2018Головуючий у суді першої інстанції - Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представників відповідача СтупчукО.М., Семенця І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення процентів на банківський вклад та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з до ПАТ «Альфа Банк» (далі - відповідач), посилаючись на те, що 24.01.2014 між нею та банком укладено договір банківського вкладу, за умовами якого вона внесла на рахунок банку грошові кошти у розмірі 547 012,06 євро на строк до 08.02.2015.

22.10.2014 вона скористалася правом на дострокове повернення вкладу. Разом з тим, її заяву задоволено не було. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2015 стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на її користь кошти за договором банківського вкладу в розмірі 576 379,77 євро. У цій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2015 залишено без змін рішенням апеляційного суду м. Києва від 21.05.2015. Фактично вклад і проценти за ним їй повернуто 02.06.2015. В період з 24.10.2014 до 01.06.2015 банк нараховував проценти на вклад за ставкою 1,5 % річних, а не 7,5 %, як визначено договором банківського вкладу.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила донарахувати проценти на суму вкладу за період з 24.10.2014 до 01.06.2015 включно у сумі 21 164,16 євро, стягнути суму нарахованих процентів у повному обсязі однією сумою через касу банку; стягнути 3% річних у сумі 10 469,58 євро за період з 24.10.2014 до 01.06.2015 в повному обсязі однією сумою через касу банку та судові витрати (а.с. 2-7).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2016 позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_3 проценти за договором банківського вкладу від 24.01.2014 у розмірі 26 537,49 євро, 3% річних в сумі 10 469,58 євро за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 24.10.2014 по 01.06.2015. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 43-45).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 05.10.2016 змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за договором банківського вкладу від 24.01.2014 та зменшено суму, що підлягає стягненню з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 з 26 537,49 євро до 20 099,32 євро. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 94-97).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» - скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 05.10.2016, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 163-165).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не дав належну оцінку фактичним обставинам справи, зокрема залишив поза увагою те, що банк перерахував суму вкладу разом з процентами на поточний рахунок позивача, що підтверджується випискою, тим самим належним чином виконавши свої зобов'язання, а отже договір припинив свою дію. Також зазначає, що у зв'язку з належним виконанням банком зобов'язань за договором були відсутні підстави для застосування положень ст.. 625 ЦК України щодо стягнення трьох відсотків річних. Крім цього, суд невірно обрахував розмір процентів, оскільки проценти нараховуються виключно на суму вкладу (а.с. 48-51).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Вирішуючи спір про стягнення процентів за період із 24.10.2014 по 01.06.2015, суд першої інстанції виходив із того, що із відповідача підлягають стягненню проценти за увесь період користування вкладом по дату його фактичного повернення за ставкою за вкладом на вимогу, яка згідно умов договору банківського вкладу становить 7,5% річних. Прострочення виконання банком грошового зобов'язання щодо повернення вкладу становить підставу для стягнення 3% річних згідно вимог ст. 625 ЦК України.

З указаним висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Встановлено, що 24.01.2014 між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір банківського вкладу з виплатою процентів в кінці строку № ДФЛ-384076/01, за умовами якого позивач передала банку грошові кошти у розмірі 547 012,06 євро зі сплатою 7,5 % річних, датою повернення вкладу за цим договором є 08.02.2015 (а.с. 12, 13).

Згідно п. 1.5. договору банківського вкладу повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у сумі вкладу та нарахованих на вклад процентів на поточний рахунок вкладника.

06.06.2008 між банком та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку фізичної особи-резидента (з нарахуванням процентів на залишок коштів) (а.с. 14, 15).

За змістом п. 4 договору банківського вкладу проценти на суму вкладу, яка фактично внесена до банку та неповернута вкладнику, нараховуються за період від дня, наступного за днем надходження суми вкладу на рахунок, до дня, який передує даті повернення вкладу, що зазначена у п. 1.3. договору, в разі дострокового повернення вкладу (його частини) - в день, що передує даті дострокового повернення вкладу (його частини).

Відповідно до п. 2.2.2. договору банківського вкладу банк зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу (або його частину), яка отримується вкладником достроково, та суму нарахованих процентів, на підставі письмової вимоги вкладника шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок вкладника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання відповідної заяви вкладника, що подається згідно п. 2.1.3. цього договору.

Позивач скористалася правом на дострокове повернення вкладу, про що 18.10.2014 направила поштою заяву про бажання отримати 24.10.2014 зараховані на її поточний рахунок кошти (а.с. 23).

У досудовому порядку її заяву задоволено банком не було.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2015 визнано незаконною відмову ПАТ «Альфа-Банк» у поверненні ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 576 379,77 євро (16 922 799,93 грн.) в порядку, передбаченому укладеним договором банківського вкладу № ДФЛ-384076/01 від 24.01.2014; стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором банківського вкладу № ДФЛ-384076/01 від 24.01.2014 в розмірі 576 379,77 євро (16 922 799,93 грн.) (а.с. 8).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21.05.2015, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2015 скасовано в частині вирішення вимоги про визнання незаконною відмови в поверненні коштів та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимоги про визнання незаконною відмови в поверненні коштів. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2015 залишено без змін (а.с. 9, 10).

На виконання судового рішення грошові кошти у зазначеній в рішенні сумі 576 379,77 євро (вклад в сумі 547 012,06 євро та нараховані за період з 24.01.2014 по 24.10.2014 проценти за вкладом в сумі 29 367,71 євро) повернуто ОСОБА_3 02.06.2015, що підтверджується заявою на видачу готівки № 888514 від 02.06.2015 та випискою про рух коштів по рахунку від 15.06.2016.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

При цьому згідно із ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Якщо договором не визначено розміру ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання банком грошового зобов'язання за ним, з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу у відповідності до змісту ч. 2 ст. 1070 ЦК України.

Отже, з урахуванням положень п. п. 1.5., 2.2.2. договору банківського вкладу, в день перерахування банком депозитного вкладу та процентів на вклад на поточний рахунок вкладника (24.10.2014), між сторонами виникли правовідносини, які випливають із договору банківського рахунку.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в період із 24.10.2014 по 01.06.2015 в банку виник обов'язок сплачувати ОСОБА_3 проценти за ставкою за вкладом на вимогу у розмірі 7,5 %, яка визначена договором банківського вкладу.

При цьому суд не звернув уваги на те, що закриття депозитного рахунку та перерахування коштів на поточний рахунок вкладника обумовлює нарахування процентів на цю суму за ставкою, яка визначена договором банківського рахунку, оскільки договір банківського вкладу у такому разі припинив свою дію.

Статтею 1070 ЦК України визначено порядок та розмір сплати процентів за користування коштами, що знаходяться на банківському рахунку, тобто проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором банківського рахунку, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно умов договору банківського рахунку фізичної особи-резидента (з нарахуванням процентів на залишок коштів) від 06.06.2008, укладеного між сторонами, розмір процентів (плати) за користування залишками грошових коштів на рахунку клієнта становить 1,5 % річних, які позивачу нараховувались по день повернення коштів і були виплачені за спірний період користування коштами, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 52-54).

З вищенаведеного вбачається, що банком дотримано умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку щодо визначення розміру відсотків і їх нарахування на грошові кошти розміщені на рахунку, а також при поверненні суми коштів з рахунку позивачу виплачено відсотки в повному обсязі.

Отже, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача пред'явлений позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення, у відповідності до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, слід наголосити на наступному.

Подаючи апеляційну скаргу відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 7 579,00 грн. (а.с. 57).

Пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням в тому числі нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволення позову, то сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню останньому за рахунок позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення процентів на банківський вклад та трьох процентів річних - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення процентів на банківський вклад та трьох процентів річних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 579 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 18 січня 2018 року.