Постанова № 7166200, 15.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

____________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

“15” жовтня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Універсал» на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року

у справі № 2-11/4101-2006А

за позовомДержавної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

доПриватного підприємства «Універсал»

Приватного підприємства «Дон-Промтехніка»

про визнання недійсною угоди

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2003 року Державна податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Універсал», Приватного підприємства «Дон-Промтехніка» про визнання недійсною угоди.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2007 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними угоди, укладені 03.10.2002 року на суму 3489,96 грн. накладна № 985 від 03.10.2002 року, довіреність на отримання матеріальних цінностей НАБ № 213828 від 03.10.2002 року видана на ОСОБА_1.; від 03.10.2002 року на суму 490 грн. акт здачі-прийомки виконаних робіт від 03.10.2002 року; від 04.10.2002 року на суму 6731,34 грн. накладна № 993 від 04.10.2002 року, довіреність на отримання матеріальних цінностей НАБ № 213828 від 03.10.2002 року видана на ОСОБА_1.; від 10.10.2002 року на суму 1018 грн., накладна № 1015 від 10.10.2002 року, довіреність на отримання матеріальних цінностей НАБ № 213828 від 03.10.2002 року видана на ОСОБА_1.; від 16.10.2002 року на суму 293 грн. акт здачі-прийомки виконаних робіт від 16.10.2002 року; від 24.10.2002 року на суму 395 грн., акт здачі-прийомки виконаних робіт від 24.10.2002 року; від 25.10.2002 року на суму 2982 грн., накладна № 1142 від 25.10.2002 року, довіреність на отримання матеріальних цінностей НАБ № 213828 від 03.10.2002 року видана на ОСОБА_1.; від 29.10.2002 року на суму 1242 грн. акт здачі-прийомки виконаних робіт від 29.10.2002 року; від 29.10.2002 року на суму 1194 грн. акт здачі-прийомки виконаних робіт від 29.10.2002 року. Стягнуто з ПП «Універсал» в дохід Державного бюджету України 20035,94 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2007 року скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство «Універсал» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, в звязку з чим просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити в частині задоволення позовних вимог, зокрема, в цій частині вказану постанову скасувати, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.08.2003 року ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим було проведено позапланову документальну перевірку ПП «Універсал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Опт-Трейдинг», ПП «Дон-Промтехніка» та ПП «Укр-Техноком» за період з 01.10.2002 року по 31.05.2003 року, за результатами якої складено Акт № 366/26-2/16-31829396 від 18.08.2003 року.

За даними вказаного Акта перевірки, встановлено наявність фінансово-господарських відносин ПП «Універсал» з ПП «Дон-Промтехніка».

Рішенням місцевого суду Київського району м. Донецька від 05.08.2002 року визнано недійсними рішення засновників від 05.06.2002 року про створення ПП «Дон-Промтехніка» з моменту державної реєстрації, статут ПП «Дон-Промтехніка», зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради № 04052844ю0080218 від 06.06.2002 року з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі.

За вказаних обставин позивач дійшов висновку, що угоди купівлі-продажу, які укладені між відповідачами по справі суперечать інтересам держави та суспільства при наявності умислу у ПП «Дон-Промтехніка», а отже підлягають визнанню недійсними на підставі статті 49 ЦК УРСР.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт укладення угод на які посилається податковий орган підтверджується доказами по справі, зокрема, даними податкових накладних, Актів прийому передачі. Але спірні угоди було укладено після прийняття Київським районним судом м. Донецька рішення про визнання недійсними засновницьких документів, свідоцтва платника податку на додану вартість. Факт знаходження ПП «Дон-Промтехніка» в ЄДРПОУ на момент укладення оскаржуваних угод не має значення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що доказами укладення та виконання умов оскаржуваних угод, є податкові накладні, Акти прийому передачі, а також формування у свою чергу ПП «Універсал» податкового кредиту.

Проте, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що наявність умислу не може бути підтверджена лише наявністю рішення суду, яким визнано недійсними рішення засновників від 05.06.2002 року про створення ПП «Дон-Промтехніка» з моменту державної реєстрації, статут підприємства з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі, оскільки в цій справі не досліджувалась питання наявності протиправного умислу при укладенні оскаржуваних угод.

Юридичним наслідком припинення державної реєстрації підприємства мало бути здійснення ліквідаційної процедури. Сам факт припинення державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України № 755-IV від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент укладення спірних угод ПП «Дон-Промтехніка» значилось в ЄДРПОУ.

За змістом статті 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що на момент ухвалення рішень у справі суди не мали правових підстав для застосування санкцій, передбачених статтею 49 ЦК УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з пунктами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (1540-06) втратив чинність.

ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР, а саме стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Згідно з статтею 228 ЦК України наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України, цей кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він помякшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент виконання угоди, але не були передбачені ЦК України на день ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Водночас у цьому випадку, не могли бути застосовані судами і санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (далі ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 207 цього Кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування постанов судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в позові, а також про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог податкового органу про визнання угоди недійсною.

Керуючись статтями ст.ст. 157, 210, 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Універсал» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року у даній справі скасувати.

В частині позовних вимог про визнання угоди недійсною провадження у справі закрити, а в решті - прийняти нове рішення про відмову у позові.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашка О.І.З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: Савченко А.В.