Ухвала суду № 7166148, 03.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року№ К-16282/07

№ К-16487/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Полтавської області та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007 року

та постанову Господарського суду Полтавської області від 13.11.2006 року

у справі № 3/223

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Обрій»

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року Закрите акціонерне товариство «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» (далі Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними: акта перевірки Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі ОДПІ, відповідач) від 24.07.2006 року № 406/23-500/01413891, податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 26.07.2006 року № 0000292350/0/1847 та від 26.07.2006 року № 0000282350/0/1846.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 26.07.2006 року № 0000292350/0/1847 та від 26.07.2006 року № 0000282350/0/1846. В частині позовних вимог про визнання недійсним акта перевірки від 24.07.2006 року № 406/23-500/01413891 відмовлено з посиланням на те, що акт перевірки не є актом органу владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Прокуратура Полтавської області та ОДПІ оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Предметом позову є податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 26.07.2006 року № 0000292350/0/1847, яким Товариству визначені податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3 478370,00 грн., в тому числі основний платіж 2046100,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1432270,00 грн. та від 26.07.2006 року № 0000282350/0/1846, яким Товариству визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3 273760,00 грн., в тому числі основний платіж 1636880,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1 636 880,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки ОДПІ від 24.07.2006 року № 406/23-500/01413891, що складений за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року, який також просив визнати недійсним позивач у справі.

Вказаним актом зафіксовані порушення Товариством підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 334/94-ВР), що потягло заниження податку на прибуток за перший квартал 2006 року на 2046100,00 грн. та пункту 1.18 статті 1, пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2006 року на суму 1636880,00 грн.

ОДПІ, визначаючи Товариству спірні суми податкових зобовязань, виходила з того, що будівлю, яка розташована за адресою: м. Кременчук, вул. Пролетарська, 24/37, яка належала на праві власності ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17», відчужено останнім з порушеннями, а саме: реалізаційна операція по відчуженню нерухомого майна здійснена між повязаними особами без застосування інституту звичайних цін. Податковий орган не погодився з позивачем в обґрунтуванні ринкової вартості проданого майна учбового комплексу за 408705,00 грн., а послався на заключення будівельно-технічної експертизи Кременчуцького відділення Полтавської ТПП від 22.06.2006 року, згідно якого ринкова вартість частини споруди (3250 кв.м.), яка розташована в м. Кременчуці по вул. Пролетарській, 24/37, складає 8593104,00 грн.

Визначення наявності повязаних осіб у даному випадку податковий орган обґрунтовував тим, що директором ТОВ «Фірма «Обрій» - «покупця» є ОСОБА_1 (частка в статутному фонді 40%), який є повязаною особою у відношенні до «продавця», так як головою правління ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» є його батько ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Як встановлено в ході розгляду справи, між ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» (продавець) та ТОВ «Фірма «Обрій» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 20.01.2006 року, за умовами якого продано будівлю учбового корпусу загальною площею 3250,20 кв.м., розташованою за адресою: вул. Пролетарська, 24/37 у м. Кременчуці, яка належала на праві власності продавцю. Згідно укладеної угоди ринкова вартість нерухомого майна складала 408 705,00 грн. Вартість майна була визначена за експертним висновком від 05.10.2005 року № 051005/2 оцінювача - ОСОБА_3, який сертифікований Фондом державного майна України та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів.

Висновок будівельно-технічної експертизи Полтавської ТПП від 22.06.2006 року обґрунтовано не був розцінений судами як належний доказ в спростування висновку оцінювача ОСОБА_3 щодо ринкової ціни обєкту продажу за договором від 20.01.2006 року, оскільки оцінка будівлі за висновком КВП ТПП № П-500 була здійснена значно пізніше дати відчуження та експертний висновок не містить інформації щодо використання технічної документації (техпаспорту) на будівлю.

Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції було досліджено висновок комісійної будівельно-технічної експертизи № 636/637 по кримінальній справі № 06815061, порушеної за фактом зловживання службовим становищем, а також службового підроблення, вчиненого службовими особами ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17», що складений 29.12.2006 року.

За експертними висновками, у звязку з відсутністю даних про технічні характеристики основних конструктивних елементів, стану опорядження, інформації про стан ринку стосовно обєкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики обєкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання обєкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного та існуючого використання) та неможливістю проведення натурного дослідження, не представляється можливим визначити ринкову вартість обєкта нерухомості - частини будинку № 24/37 по вул. Пролетарській у м. Кременчуці, площею 3250,20 кв.м. на час його першої оцінки 05.10.2005 року, на час відчуження досліджуваного обєкту нерухомості 20.01.2006 року, на час проведення повторної оцінки досліджуваного обєкту нерухомості 22.06.2006 року.

Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було заслухано пояснення експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса - Шимка В.М. та Дудник Т.Г., які проводили будівельно-технічну експертизу № 636/637 та зясовано, що експертиза Кременчуцького відділення Полтавської ТПП від 22.06.2006 року (експерт Маківський М.В.) була виконана порівняльним підходом, при якому використовувались дані про аналоги продаж, але без посилання на джерело інформації. При розрахунках даного методу експертом не було застосовано коригуючих коефіцієнтів до обєктів-аналогів. Наявність такого зауваження до експертизи ТПП від 22.06.2006 року, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, унеможливлює прийняття її у якості доказу щодо правильного визначення вартості проданого майна за договором від 20.01.2006 року.

Згідно пункту 23 Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891, висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі -продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження.

З огляду на вказане положення, є всі підстави вважати, що позивачем правомірно покладено в обґрунтування ринкової вартості проданого майна експертний висновок від 05.10.2005 року № 051005/2, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу від 20.01.2006 року.

Викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів про прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень всупереч вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 13.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Полтавської області та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 13.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.