Рішення № 71658111, 16.01.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018м. ДніпроСправа № 904/8715/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго", м. Чернігів

про стягнення заборгованості у розмірі 1 693 294,30 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 14-84 від 14.04.2017

від відповідача-1: ОСОБА_2 представник за довіреністю №5543-К-Н-О від 14.12.2017

від відповідача-2: ОСОБА_3 представник за довіреністю №41/7985 від 19.12.2017

від відповідача-2: ОСОБА_4 представник за довіреністю №41/7981 від 19.12.2017

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - відповідач-1) та до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення 1 000 000,00 грн. заборгованості за простим векселем №853534565675, 137 589,04 грн. відсотків та 555 705,26 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 зобов'язань щодо сплати боргу за векселем №853534565675.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 порушено провадження у справі № 904/8715/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 02.11.2017.

31.10.2017 позивачем подано заяву, згідно якої останній зазначає, що у поданій позовній заяві помилково невірно зазначений номер спірного векселя, тому вірним слід вважати номер 853534565675. Наведене є технічною опискою та не несе собою зміну підстав або предмету позову, оскільки до позову був долучений саме вексель №853534565675, а тому суд вважає вищевказану заяву такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, оригінал векселя №853534565675 оглянуто в судовому засіданні. Судом встановлено, що даний вексель відповідає вимогам вексельного законодавства.

Також, 02.11.2017 позивачем було надано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

17.10.2017 відповідачем-1 подано заперечення на позовну заяву, згідно якого, просить відмовити в задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості за векселем в частині позовних вимог до відповідача-1.

01.11.17р. від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, строк розгляду спору продовжено до 17.12.2017 та відкладено судове засідання на 11.12.2017.

Від позивача, 14.11.2017р., надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої, станом на 30.09.2017 останній просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за векселем №853534565675 у розмірі 1 000 000,00 грн., 156 821,92 грн. 6% та 634 797,09 грн. інфляційних втрат. Загалом заявлена до стягнення сума складає 1 791 619,01 грн.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про збільшення розміру позовних вимог, дослідивши обставини, викладені в ній та встановивши, що заява позивача відповідає вимогам чинного законодавства України, суд прийняв її до розгляду.

11.12.2017 позивач подав довідку, згідно якої, вказує, що позивачем було збільшено розмір позовних вимог, про що була подана відповідна заява, інших заяв про зміну розміру позовних вимог позивачем не надано. Крім того, повідомляє, що у провадженні судів України та інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, немає справи зі спору між позивачем та відповідачами про той же предмет і з тих же підстав, а так само відсутні рішення цих органів з такого спору.

Від відповідача-2 11.12.2017 надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Також, 11.12.2017 відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує. Крім того, відповідач-2 заперечує проти нарахування втрат від інфляції та відсотків.

11.12.2017 відповідачем-2 заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-2 зазначає, що при порівнянні підписів голови правління Українського кредитного банку ОСОБА_5 на індосаменті векселя та його підписів на договорі №Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті можна дійти висновку, що дані підписи суттєво відрізняються. За думкою відповідача-2, цей факт дає можливість зробити висновок, що індосамент на простому векселі №853534565675 був здійснений без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку.

Крім того, 16.01.2018 від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/23714/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання індосаменту недійсним, що перебуває в провадженні Господарського суду м.Києва.

30.11.2017 від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про призначення експертизи. Згідно даних заперечень, відповідач-1 зазначає, що ПАТ "Чернігівобленерго" навмисне затягує розгляд справи, а не намагається встановити будь-які факти та просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про її призначення.

11.12.2017 позивач надав заперечення на відзив відповідача-2. У своїх запереченнях позивач зазначає, що ним було вчинено всі заходи по пред’явленню оригіналу векселя, який підлягає оплаті. Крім того, позивач стверджує, що відповідач-2 ухиляється від оплати спірного векселя, хоча має зобов’язання щодо оплати грошових коштів за векселем.

Крім того, позивач у своїх запереченнях зазначає, що призначення почеркознавчої судової експертизи у справі є недоцільним та просить відмовити в задоволені клопотання відповідача-2 про її призначення.

Протоколом судового засідання від 11.12.2017 було оголошено перерву по справі до 18.12.2017 о 11:30.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2017 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.01.2018 о 14:00 год. за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з тим, що до набрання законної сили Господарським процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 справа №904/8715/17 перебувала на стадії господарського процесу, яка відповідає стадії розгляду справи по суті, тобто розгляду та вирішенню спору на підставі зібраних матеріалів.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

В судовому засіданні, яке відбулося 16.01.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно простого векселя №853534565675, емітованого 04.05.2000 року, ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" (відповідач-2) зобов'язалося сплатити проти цього векселя Українському кредитному банку (відповідач-1) чи його наказу один мільйон гривень зі строком платежу "по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015р.".

Позивач є законним держателем простого векселя №853534565675 на підставі Договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р., укладеного між Українським кредитним банком та НАК "Нафтогаз України", відповідно до пункту 1.1 якого сторони здійснюють обмін рівноцінних паперів, а саме векселів, зазначених в статті 2 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Вказаний договір не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.1 договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р. банк зобов’язується передати підприємству у власність векселі, перелік яких вказаний у додатку №1, який є невід’ємною частиною цього договору, загальною номінальною вартістю 66 715 946грн.15коп. Векселі передаються підприємству з бланковим індосаментом протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 2.4 договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р. визначено, що підприємство зобов’язується прийняти від банку у власність векселі, вказані у додатку №1 до цього договору.

На виконання умов договору Українським кредитним банком було передано, а Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" прийнято вексель №853534565675 (номінальною вартістю 1000000грн.00коп., дата випуску 04.05.2000, із зобов'язанням заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку чи його наказу суму у розмірі 1000000грн.00коп., за пред’явленням, але не раніше 01.01.2015 в м.Чернігів), про що свідчить акт від 04.05.2000р. приймання-передачі векселів до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відбулась зміна організаційно-правової форми відповідача-2 з Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" на Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго". При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р.(із змінами та доповненнями), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (ідентифікаційний код 22815333) є належним відповідачем.

Відповідно пункту 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", товариство є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Український кредитний банк", який є правонаступником прав та обов’язків "Українського кредитного банку", який є правонаступником прав та обов’язків "Київського приватного банку "Київприватбанк", створеного рішенням установчих зборів та зареєстрованого Національним банком України 30.10.1992р. за №127. Таким чином, ПАТ "Акцент-Банк" (ідентифікаційний код 14360080) є належним відповідачем.

В подальшому на звороті спірного векселя Українським кредитним банком був проставлений бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", скріплений печаткою та підписами голови правління та головного бухгалтера банку.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як законний держатель простого векселя №853534565675, звернулося до ПАТ "Чернігівобленерго" з листом-вимогою оплатити даний вексель до 12:00 години 18 лютого 2015 року. До зазначеного листа було додано копії векселів, у тому числі простого векселя №853534565675. Дану вимогу було надіслано на адресу відповідача 18.02.2015, про що свідчать додані до матеріалів справи копії фіскального чеку, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення у цінний лист.

Крім того, 18.02.2015 позивач направив на адресу відповідача-2 телеграму №49/1.2-15 від 18.02.2015, з вимогою оплатити 18.02.2015 простий вексель №853534565675. Зазначена телеграма не вручена відповідачу-2, у зв'язку з відмовою від прийому, про що свідчить повідомлення поштової організації.

Також, 18.02.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з метою пред’явлення до платежу простого векселя №853534565675, відрядило до ПАТ "Чернігівобленерго" начальника сектору департаменту реалізації газу ОСОБА_6, заступника начальника відділу юридичного департаменту ОСОБА_1 та головного фахівця департаменту економічної, промислової, інформаційної безпеки та управління ризиками ОСОБА_7 Факт направлення працівників позивача на адресу відповідача-2, для пред’явлення до платежу простого векселя №853534565675, підтверджується посвідченнями про відрядження №1-144, №1-145 та №1-142.

Як вбачається з акту від 18.02.2015 про відмову у допуску повноважених осіб на підприємство для пред’явлення векселів до платежу, представники позивача прибули о 11:30год. 18.02.2015 на адресу ПАТ "Чернігівобленерго" з метою пред’явлення до платежу від імені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оригіналів векселів, зокрема №853534565674; представників позивача не було допущено на підтприємство відповідача-2, що позбавило їх можливості надати для огляду голові правління або іншим повноважним представникам оригіналів векселів та підписання акту пред’явлення векселів до оплати.

19.02.2015 позивач звернувся до приватного нотаріусу із заявою про протест спірного векселя в неплатежі. Приватним нотаріусом 19.02.2015 була надіслана телеграма відповідачу-2 з пропозицією оплатити вищезазначені векселі до 14:00 19.02.2015

В матеріалах справи наявний лист ПАТ "Чернігівобленерго" вих.№28/918 від 19.02.2015, який адресований приватному нотаріусу ОСОБА_8, про те що векселі, у тому числі №853534565675, не були пред'явлені до оплати. Факт надсилання вказаного листа та його зміст, підтверджує те, що ПАТ "Чернігівобленерго" було обізнане про здійснення позивачем заходів, направлених на пред’явлення до оплати простого векселя №853534565675.

З наведеного вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" усіма належними та законними засобами здійснював заходи з пред’явлення до оплати ПАТ "Чернігівобленерго" простого векселя №853534565675.

З огляду на вищевикладене, позивач заперечує проти клопотання відповідача-2 про призначення почеркознавчої судової експертизи, вважає його недоцільним та таким, що подане з метою затягування судового розгляду.

Крім того, в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/23714/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання індосаменту недійсним, що перебуває в провадженні Господарського суду м.Києва просить відмовити в повному обсязі. Вважає предмет розгляду справи №910/23714/17 таким, що не перешкоджає розгляду та винесенню рішення у даній справі, а сам позов технічним позовом, поданим відповідачем-2 з метою затягування розгляду даної справи.

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за векселем №853534565675 у розмірі 1 000 000,00 грн., 156 821,92 грн. відсотків у розмірі 6 та 634 797,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідач-1 заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості за векселем в частині позовних вимог до відповідача-1.

Відповідач-1 посилається на ст. 15 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, згідно якої індосант відповідає лише за дійсність переданої векселем вимоги. Можливість включення до індосамента застереження "Без обороту на мене" чи будь-якого іншого застереження, має наслідком звільнення індосанта від відповідальності за платіж по векселю. Наявність такого застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги передбачені ст. 43-49 Уніфікованого закону, тобто звільняє індосанта від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

Крім того, стосовно клопотання відповідача-2 про призначення експертизи, відповідач-1 зазначає, що ПАТ "Чернігівобленерго" навмисне затягує розгляд справи, а не намагається встановити будь-які факти, оскільки на даний час є встановленим факт смерті голови правління ЗАТ "Український кредитний банк" ОСОБА_5, тому на даний час провести експертизу без вільних зразків неможливо, лише по оригіналам документів. При цьому відповідач-2 не надає свій оригінал договору №Т-116/052000 від 04.05.2000р., укладеного між ЗАТ "Український кредитний банк" та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" і акти прийому-передачі векселів до даного договору та зазначає, що вони його знищили за давністю зберігання.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що відповідач-2 не заперечує факт передачі вказаного векселя до "Українського кредитного банку" як на даний час, так і попередньо, оскільки ним за останні 17 років не було вчинено жодних дій на оскарження даного правочину.

За наведених обставин відсутня можливість проведення судової почеркознавчої експертизи, тому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про її призначення.

Також, відповідач-1 заперечує проти задоволення поданого відповідачем-2 клопотання про зупинення провадження у справі, вважає його таким, що не перешкоджає розгляду даної справи та поданим з метою затягування розгляду справи.

Відповідач-2 проти позову також заперечував. В обґрунтування своєї правової позиції зазначав, що вексель №853534565675 виданий по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015. Тобто даний вексель повинен бути належним чином пред'явлений у період з 01.01.2015 по 01.01.2016. Позивач не скористався своїм правом пред’явити вексель до оплати, у встановленому законодавством порядку. Обставини, що позивачем вексель №853534565675 до оплати відповідачу-2 не було пред'явлено, встановлено рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28.02.2017 по справі №751/2084/15-ц за позовом ПАТ "Чернігівобленерго" до приватного нотаріуса Чернігівського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_8, третя особа ПАТ "НАК "Нафтогаз України", яким визнано недійсними протести простих векселів, в тому числі векселя №853534565675, який є предметом розгляду справи. За таких обставин, у відповідача-2 відсутній обов'язок по оплаті даного векселя, а у позивача взагалі відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, відповідач-2 заперечував проти нарахування втрат від інфляції та відсотків, нарахованих на підставі ст. 48 Уніфікованого закону оскільки такі відсотки нараховуються від дати настання строку платежу, тобто за період прострочки за відповідним векселем, а оскільки вексель не був пред'явлений до оплати, то відповідно відсутні підстави для нарахування таких відсотків. Стосовно нарахування втрат від інфляції, відповідач-2 зазначав, що вексельним законодавством не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, а тому не вбачає підстав для їх нарахування позивачем.

Також відповідачем-2 було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. На вирішення експертизи відповідач-2 просив поставити наступні запитання: чи виконано підпис від імені Голови Правління Українського кредитного банку ОСОБА_5 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою на оригіналі простого векселю №853534565675 випущеного 04.05.2000р. ВАТ "Енергопостачальною компанією "Чернігівобленерго".

Крім того, відповідачем-2 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/23714/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання індосаменту недійсним, що перебуває в провадженні Господарського суду м.Києва.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у травні 2000 року, пов'язані з обігом векселів та регулюються, зокрема, Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, що набув чинності для України з 06.01.2000р. (далі - Уніфікований закон).

Відповідно до ч.1 статті 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (в редакції, чинній на момент видачі спірних векселів) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України "Про обіг векселів", у якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно зі ст. ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 78 Уніфікованого закону передбачено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

За приписами норм ст. 34 Уніфікованого Закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Отже, виникнення зобов'язань боржника за емітованими векселями чинне законодавство пов'язує саме з моментом їх пред'явлення до платежу не раніше зазначеної у векселі дати.

Окрім того, простий або акцептований переказний вексель строком платежу “за пред’явленням” підлягає оплаті в день його належного пред’явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред’явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Строк для пред’явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком “за пред’явленням” вказано, що він не може бути пред’явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред’явлення до платежу відраховується з цієї дати.

Законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного — обов’язок особи, якій пред’явлено вимогу за векселем.

Згідно з ст. 43 Уніфікованого закону, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні терміну платежу, якщо платіж не був здійснений.

Разом з тим, на звороті спірного векселя Українським кредитним банком був проставлений бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене".

Статтею 15 Уніфікованого закону передбачено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

При вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що до індосаменту векселя №853534565675 включено застереження "без обороту на мене", тобто, індосант звільнив себе від відповідальності за платіж по векселю, а новий векселедержатель погодився прийняти вексель за наявності такого застереження, суд вбачає підстави для відмови в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк".

При цьому, прямий боржник за векселем зобов’язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред’явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред’явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред’явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред’явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" не надано доказів виконання своїх зобов'язань за спірним векселем, не спростовано належного пред’явлення векселя до платежу, з огляду на вищевикладене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача-2 суми боргу за векселем №853534565675 у розмірі 1000000,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на встановлення факту непред’явлення спірного векселю під час розгляду справи №751/2084/15-ц.

Предметом розгляду у справі №751/2084/15-ц є визнання недійсними протестів векселів про неоплату та скасування актів про протест простих векселів.

Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про обіг векселів в Україні" передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

При цьому, стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Разом з тим, пунктом 2 ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 156 821,92 грн. 6% річних, нарахованих станом на 30.09.2017.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок, суд вважає позовну вимогу про стягнення відсотків обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 634 797,09 грн. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення з 19.02.2015р. по 30.09.2017р.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Цією нормою не передбачено покладення на особу, зобов’язану за векселем, інших платежів, зокрема, збитків від інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 634 797,09 грн. інфляційних втрат.

Отже, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а саме в частині стягнення з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь позивача 1 000 000,00 грн. заборгованості по векселю та 156821,92 грн. 6% річних.

Заявлене відповідачем-2 клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає їх достатніми для вирішення спору по суті і такими, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Клопотання відповідача-2 про призначення експертизи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі.

Згідно з ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України, Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі простого векселя №853534565675.

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ "Акцент-Банк" не виникає сумнівів стосовно того, що індосамент на простому векселі №853534565675 здійснений саме Головою Правління Українського кредитного банку ОСОБА_5

До того ж, при підписанні договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р., між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565675.

Крім того, на даний час є встановленим факт смерті голови правління ЗАТ "Український кредитний банк" ОСОБА_5, тому на даний час провести експертизу без вільних зразків неможливо, тільки по оригіналам документів. При цьому відповідач-2 не надає свій оригінал договору №Т-116/052000 від 04.05.2000р., укладеного між ЗАТ "Український кредитний банк" та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" і акти прийому-передачі векселів до даного договору та зазначає, що вони його знищили за давністю зберігання. За наведених обставин, відсутня можливість проведення судової почеркознавчої експертизи.

Також, відповідач-2 не заперечує факт передачі простого векселя №853534565675 до "Українського кредитного банку" як на даний час, так і попередньо, оскільки ним за останні 17 років не було вчинено жодних дій на оскарження даного правочину.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача 2 пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач сплатив судовий збір у сумі 26 999,41 грн., згідно платіжних доручень №5006355 від 26.09.2017 та №5007428 від 07.11.2017, тоді як належною до сплати сумою судового збору, виходячи з розміру розглянутих судом майнових вимог позивача необхідно було сплатити 26 874,29 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача -2 пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 17 352,33 грн., а зайво сплачений судовий збір у сумі 125,12 грн. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням на підставі ухвали суду.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 99, 104, 129, 227, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, м.Чернігів, вул. Горького, 40; код 22815333) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код 20077720) 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) суми заборгованості за векселем, 156 821,92 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна грн. 92 коп.) 6% річних та 17 352,33 грн. (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят дві грн. 33 коп.) витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 18.01.2018.

Суддя ОСОБА_9