Постанова № 71657184, 16.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" січня 2018 р. Справа № 806/2360/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

представників апелянта, позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2017 р. у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, 3-яособа - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області , Дисциплінарна комісія арбітражний керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією. ліквідаторів) про визнання протиправним та скасування наказу №1437/5 від 26.04.2017 , -

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1437/5 від 26 квітня 2017 р., яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1011 від 14 травня 2013 р., виданого ОСОБА_3.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказ Міністерства юстиції України №1437/5 від 26 квітня 2017 р., яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1011 від 14 травня 2013 р., виданого ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у цій справі. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що вона є арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та здійснює відповідну діяльність на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1011 від 14 травня 2013 р., виданого Міністерством юстиції України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017р. відкрито провадження у справі за вказаним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 р. заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України №1437/5 від 26 квітня 2017 р., яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1011 від 14 травня 2013 р., виданого ОСОБА_3, до набрання законної сили рішенням у даній справі. Копію ухвали для виконання направлено Міністерству юстиції України.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю. Вказує, що на дату винесення Житомирським окружним адміністративним судом ухвали, якою арбітражного керуючого ОСОБА_3 виконувала повноваження не на трьох підприємствах-банкрутах, як зазначено позивачем у позові, а на одному: справа №910/14346/16 про банкрутство ТОВ, при цьому, жодних відомостей щодо можливості заміни її, як ліквідатора, на іншого арбітражного керуючого, ухвали по даній справі не містять. Вважає, що відсутність доказів, доданих до заяви про забезпечення адміністративного позову (ухвала, згідно якої у результативній частині зазначено про необхідність заміни ліквідатора), які б вказували про наявність очевидних ознак можливості усунення арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Компанія Рікон", не свідчить про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та не вказує на те, що захист цих справ, свобод та інтересів станом неможливим без вжиття такого заходу, як забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення даного позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам та інтересам, оскільки до судового вирішення правомірності анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого позивачу, позбавляє її права на участь у справах про банкрутство як арбітражного керуючого та може призвести до позбавлення її будь-яких засобів для існування, оскільки вона втратить роботу.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1437/5 від 26 квітня 2017 р. анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1011 від 14 травня 2013 р., виданого ОСОБА_3.

Господарським судом Житомирської області в справах №4/166-Б про банкрутство Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика", №19/5007/29-Б/11 про банкрутство ТОВ "Компанія "Самсон", а також Господарським судом м. Києва у справі №910/14346/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рікон" арбітражним керуючим призначено ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що у разі продовження збереження дії оскаржуваного наказу відповідача зазначені суди будуть змушені здійснювати заходи із метою заміни позивача як ліквідатора у цих справах на іншого арбітражного керуючого. Вважає оскаржуваний наказ необґрунтованим та незаконним, а тому наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позу, оскільки їх не вжиття призведе до виникнення незворотних наслідків, а саме відсторонення її, як арбітражного керуючого, від виконання обов'язків ліквідатора та, відповідно, позбавлення її роботи та будь-яких засобів для існування. Відтак, навіть у разі задоволення позовних вимог у цій справі рішення суду не буде виконано внаслідок втрати ним будь-якої правозахисної функції, так як скасування наказу відповідача не призведе до відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У відповідності до ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Забезпечення адміністративного позову допускається двома способами: зупиненням дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржують ся, або забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає за можливе розглянути заяву (клопотання) про забезпечення позову у відсутності представників сторін і третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Ознайомившись зі змістом адміністративного позову та приєднаними до нього документами, заявою про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Із аналізу наведених правових норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливої постанови суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому слід урахувати, що зупинення дії оскаржуваного рішення полягає в тому, що на час дії цього способу забезпечення позову положення цього акта не застосовуються до правовідносин. Зупинений акт де-юре вважається не існуючим.

Беручи до уваги наведені правові норми, а також зважаючи на зміст позову та доводи, які наведенні в заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що викладені арбітражним керуючим ОСОБА_3 обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат.

На підтвердження зазначеного, свідчить надана суду представником апелянта ухвала господарського суду м.Києва від 15.11.2017 року про банкрутство ТзОВ "Компанія Рікон", яка розглянута за участю арбітражного керуючого - ОСОБА_3.

Відтак, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким, в порядку забезпечення адміністративного позову, зупинено дію рішення суб'єкта владних повноважень, що оскаржується, а саме наказу Міністерства юстиції України № 1437/5 від 26 квітня 2017 року, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1011 від 14 травня 2013 року, виданого ОСОБА_3, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Відповідно до наданих заявником матеріалів, оскаржену ухвалу апелянтом виконано.

Отже, у даному випадку, станом на 12 жовтня 2017 року (дату винесення ухвали), невжиття заходів забезпечення адміністративного позову могло мати наслідком заподіяння порушення права, свободи та інтересів позивача та могло ускладнити їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, на час його розгляду судом першої інстанції - обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом, при прийнятті ухвали, норм права, оскільки у відповідності до приписів ст.117 КАС України судом наведені підстави для вжиття таких заходів та обґрунтовано їх застосування.

Обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а вимога спрямована лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Оскільки оскаржену ухвалу винесено з правильним застосуванням норм процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені Міністерством юстиції України, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "18" січня 2018 р.