Постанова № 71656600, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12292/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Грицак Р.М.,

час ухвалення рішення – 23.11.2017 року, 11:14 год.,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – відсутня,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача визнати право позивача на пенсію за віком і призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.07.2017 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах - неправомірними. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07 липня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 640 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а тому призначити пільгову пенсію є неможливим. Крім того, уточнюючу довідку не підтвердило керівництва підприємства на якому працював позивач.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

07.07.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте протоколом № 61 від 04.10.2017 року йому відмовлено у призначенні пенсії, оскільки подані ним документи не підтверджують стаж роботи на пільгових умовах (а.с. 6-8).

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

З трудової книжки позивача вбачається, що він 25.08.1982 року прийнятий на роботу в Запорізький абразивний комбінат токарем по обробці абразивних виробів в цех механічної обробки абразивних виробів та 22.12.1982 року звільнений у зв’язку з призовом до армії. 20.12.1984 року по 22.11.1989 року прийнятий в Запорізький абразивний комбінат токарем по обробці абразивних виробів в цех механічної обробки абразивних виробів (а.с. 9-13).

Відповідно до довідки № 49 від 30.05.2006 року позивач справді працював у зазначений вище період на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці (а.с. 21).

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року (розділ XV) (чинна на момент перебування позивача у трудових відносинах з підприємством) були затверджені Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і в них була передбачена посада токаря по обробці абразивних виробів.

Відповідно до акту перевірки достовірності довідки уточнюючої особливий характер роботи, необхідних для призначення пільгової пенсії, довідка, видана позивачу відповідає первинним документам. Проте в акті є примітка, що її не підтверджує начальник відділу кадрів ОСОБА_2, із зазначенням, що підставою для призначення пільгової пенсії є трудова книжка (а.с. 57).

Згідно статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Колегія суддів робить висновок, що згідно записів у трудовій книжці позивач справді працював у період з 25.08.1982 року по 22.12.1982 року та з 20.12.1984 року по 22.11.1989 року на роботах зі шкідливими умовами праці. Відповідачем встановлено, що первинними документами Запорізького абразивного комбінату підтверджено роботу позивача повний робочий день на обробці абразивних виробів. Причина не підтвердження уточнюючої довідки не відома, а тому суд бере до уваги записи в трудовій книжці.

Період часу з 22.12.1982 року по 26.11.1984 року протягом якого позивач проходив військову службу зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю (ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Таким чином, у позивача є більше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Щодо заперечень відповідача про відсутність підтвердження факту, що ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» є правонаступником Запорізького абразивного комбінату, апеляційний суд зазначає наступне.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.10.1995 року № 1379 перетворено Запорізький абразивний комбінат у відкрите акціонере товариство Запорізький абразивний комбінат. Згідно статуту ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» він є правонаступником ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (а.с. 29-50).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність у позивача більше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і, як наслідок, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 року 6 місяців такої роботи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 272,286,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року у справі № 607/13078/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5