Постанова № 71656599, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12139/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Володимир-Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Каліщук А.А.,

час ухвалення рішення – 22.11.2017 року,

місце ухвалення рішення – м. Володимир-Волинський,

дата складання повного тексту рішення – 22.11.2017 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Володимир-Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), починаючи з 01 березня 2017 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 листопада 2017 року позовні вимоги за період з 01.03.2017 року по 14.05.2017 року залишено без розгляду.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії відповідно до п. "г" ст.. 77 Закону № 1788 в розмірі 50% мінімальної пенсії з віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, починаючи з 15.05.2017 року з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а в частині надбавок та підвищень вказаний Закон не діє. Вказані питання регулюються постановою КМУ, яка передбачає підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані в розмірі 54,40 грн. Вказана постанова є чинною, а тому має застосовуватись до спірних правовідносин.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Безспірно встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 23.04.2011 року (а.с. 10).

21.02.2017 року позивачу видане посвідчення № 48/17 (а.с. 8), яке підтверджує, що останній є особою реабілітованою на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України», внаслідок чого отримує підвищення до пенсії як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована в розмірі 54,40 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі – Постанова № 654) з 01.03.2017 року.

27.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення доплати до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788, проте листом від 10.11.2017 року № 255/02-А його було повідомлено про здійснення доплати до пенсії в розмірі 54,40 грн. відповідно до Постанови № 654 (а.с. 9-10).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно п. «г» ч.1 ст.77 Закону № 1788 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 встановлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон № 1788 має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою № 654. Отже, відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено п. «г» ст. 77 зазначеного Закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як громадянину, який необґрунтовано зазнав політичних репресій, згодом реабілітованого відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788 в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому п. «г» ст. 77 Закону № 1788 розмірі колегія суддів не вбачає.

Оскільки відповідач відповідно до закону та позивач ухвалою суду звільнені від сплати судового збору, судові витрати у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не розподіляються.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Володимир-Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 272,286,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2017 року у справі № 154/3058/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4