Постанова № 71656500, 16.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11770/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Улицького В.З.

за участю секретаря Копанишин Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Ксензюк А.Я. у м. Луцьку) у справі № 167/1017/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №53804288 від 30 червня 2017 року, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54397987 від 03 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 53804288 від 30.06.2017 та про відкриття виконавчого провадження ВП № 54397987 від 03.07.2017 винесені з порушенням вимог чинного законодавства та безпідставно, оскільки вони виконало рішення суду в добровільному порядку та до відкриття виконавчого провадження.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що сплив строку, який наданий для добровільного виконання рішення, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Крім цього вказує на те, що виконавчий збір та витрати стягуються на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 27.03.2017 Рожищенським районним судом Волинської області на виконання постанови суду від 06.12.2016 в адміністративній справі №167/1213/16-а за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії видано виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_1 ОУПФУ провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статтей 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 11.01.2016 по 03.10.2016.

28.03.2017 ОСОБА_2 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа.

25.04.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53804288) з виконання виконавчого листа № 167/1213/16-а, виданого 27.03.2017 Рожищенським районним судом Волинської області, встановивши боржнику - ОСОБА_1 ОУПФУ строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 13.05.2017 за № 3153/02-10-19 позивач повідомив ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про самостійне виконання рішення, а саме про те, що 04.04.2017 ОСОБА_2 проведено перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статтей 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 11.01.2016 по 03.10.2016.

30.06.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53804288), якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 ОУПФУ витрати виконавчого провадження в сумі 133 грн 93 коп, а саме: витрати за користування АСВП 51, 00 грн, обкладинка виконавчого провадження 0, 22 грн, друк (копіювання) документів виконавчого провадження 06 грн 16коп, надсилання документів виконавчого провадження - 71 грн. 55 коп., витрати по забезпеченню службового приміщення 05 грн 00 коп.

30.06.2017 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 167/1213/16-а, виданого 27.03.2017, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з виконанням рішення суду), про що винесено відповідну постанову. Крім того, пунктом 2 цієї ж постанови виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 ВП № 53804288.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. від 03.07.2017 ВП № 54397987 відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53804288 від 30.06.2017.

Вважаючи такі рішення та дії щодо його винесення неправомірними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України визначені особливості виконання постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які полягають у тому, що такі постанова державного виконавця виконується одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець відкриває виконавче провадження за відповідною постановою та вживає заходів примусового виконання рішень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення, у тому числі на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 0204.2012 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Згідно з п. 1, 2 розділу VI зазначеної інструкції фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 29.04.2004.

Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 визначено види та розміри витрат виконавчого провадження.

Згідно з розділом І ОСОБА_3 та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Положеннями розділу ІІ Видів та розмірів витрат виконавчого провадження передбачено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I ОСОБА_3 та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I ОСОБА_3 та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Як слідує з матеріалів справи мотивувальна частина постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, за якою відкрито виконавче провадження ВП № 54397987 від 03.07.2017, містить розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, що відповідають встановленим розмірам станом на дату їх обрахунку.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст.39 цього ж Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач у листі № 3153/02-10-19 від 13.05.2017 вказує, що 04.04.2017 ними добровільно виконано постанову Рожищенського районного суду від 06.12.2016 справа № 167/1213/16-а та проведено ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статтей 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 11.01.2016 по 03.10.2016 згідно розпорядження № 150781 від 04.04.2017. Крім цього зазначили, що доплату розміру пенсії внаслідок перерахунку в сумі 14716 грн 39 коп здійснено основним способом в плановий період в травні 2017 року, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також потрібно зазначити, що доказів на підтвердження виплати перерахованої пенсії суду не надано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані постанови винесені з підстав, в межах та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом було здійснено після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду — без змін. ОСОБА_4 апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 167/1017/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_4 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 17 січня 2018 року