Постанова № 71656499, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11426/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - Здинянчин Р.Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, до Головного управління Національної поліції у Львівській обл., Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Кухар Н.А.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 05 хв. 24.10.2017р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.10.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

07.07.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління /ГУ/ Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України у Львівській обл. № 1064 о/с від 21.06.2017р. «Про звільнення», яким його звільнено з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській обл. з 07.11.2015р.; поновити його на посаді дільничного інспектора (офіцера) сектору дільничних інспекторів Залізничного районного відділу поліції м.Львова ГУ НП у Львівській обл. з 21.06.2017р.; стягнути з ГУ МВС України у Львівській обл. на його користь середньомісячне грошове забезпечення відповідно до встановленого грошового забезпечення поліцейських НП за час вимушеного прогулу в межах грошового забезпечення діючого працівника поліції, яка є тотожною посаді та у відповідності до вислуги років, військовому званню тощо; постанову в частині його працевлаштування на посаді та стягнення з ГУ МВС України у Львівській обл. на його користь середньомісячного грошового забезпечення допустити до негайного виконання (а.с.3-4, 12).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській обл. № 1064 о/с від 21.06.2017р. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл.; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. з 07.11.2015р.; стягнуто з ГУ МВС України у Львівській обл. на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10288 грн. 62 коп., за виключенням податків та інших обов'язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 2483 грн. 49 коп., за виключенням податків та інших обов'язкових платежів, допущено до негайного виконання (а.с.69-71).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив представник ОСОБА_2, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити постанову суду першої інстанції, поновити позивача на посаді дільничного офіцера сектору дільничних офіцерів Залізничного РВП ГУ НП у Львівській обл. та стягнути на його користь 25103 грн. 75 коп. середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2017р. по 24.10.2017р. (а.с.76-79).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Позивач виявив бажання на прийняття його на службу до поліції шляхом подання рапортів, які підтверджують відсутність його відмови від проходження служби в поліції. Відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували неможливість подальшого використання позивача на службі, або його невідповідність вимогам до поліцейського.

Звернувшись з рапортом щодо продовження служби в органах поліції, позивач діяв у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з правовою позицією Верховного суду України встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) зі працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Посада дільничного, яку обіймав позивач працюючи у міліції Залізничному РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл., збережена у штатному розкладі Залізничного управління НП, не тільки у назві самої посади, а і у кількісному складі, а саме 56 посад, тобто скорочення чи перепрофілювання посади позивача не відбулося, а відтак посада позивача скорочена не була.

Окрім цього, оскільки до звільнення позивач не проходив службу з вини відповідача, котрий не виконав п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», суд повинен був застосувати нормативно правові акти щодо грошового забезпечення поліцейських, зокрема, наказ МВС України № 260 від 06.04.2016р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», а не обчислювати її з урахуванням усіх складових, встановлених наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р., який застосовувався до втрати чинності Закону України «Про міліцію», що становить менший розмір з розрахунку.

Відповідно до п.1 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Звідси, суд першої інстанції хибно дійшов до висновку про нарахування і стягнення заробітку за старим грошовим забезпеченням, яке він отримував у 2016 році. Крім того, суд помилково врахував число робочих днів, замість календарних днів, оскільки грошове забезпечення відповідно до наказу МВС України № 260 від 06.04.2016р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2000 року, мав звання майора міліції та обіймав посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Залізничному РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. у справі № 813/6484/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській обл. № 831 о/с від 06.11.2015р. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл.; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. з 07.11.2015р.; стягнуто із Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 26440 грн. 75 коп., за виключенням податків та інших обов'язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.50-56).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. у справі № 876/6484/15 апеляційну скаргу ГУ МВС України у Львівській обл. залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. у справі за № 813/6484/15 - без змін.

21.06.2017р. відповідачем ГУ МВС України у Львівській обл. прийнято наказ № 1063-о/с «Про виконання рішення суду», згідно якого на виконання судових рішень визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській обл. № 831 о/с від 06.11.2015р. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. (а.с.27).

Водночас, 21.06.2017р. відповідачем ГУ МВС України у Львівській обл. прийнято наказ № 1064 о/с, яким відповідно до Положення про проходження, служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-010824), старшого дільничного інспектора міліції сектора сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл., з 07.11.2015р. (а.с.5).

Із урахуванням наведеного, згідно із спірним наказом № 1064 о/с від 21.06.2017р. позивач повторно звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення, штатів), тобто, з тих самих підстав і часу, з яких він був звільнений згідно із наказом № 831 о/с від 06.11.2015р., який в судовому порядку визнаний протиправний та скасований.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулювалися Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затв. Законом України № 3460-IV від 22.02.2006р., та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ Української РСР № 114 від 29.07.1991р. (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затв. постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р., передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015р. Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності з 07.11.2015р.

Згідно з п.п.8, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Звідси, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.

Як встановлено судом першої інстанції, з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» та після винесення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду 29.03.2017р. в адміністративній справі № 876/555/17, відповідачем ГУ МВС України у Львівській обл. не було запропоновано будь-якої посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, не вирішено питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції.

Згідно з п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведених дій стосовно позивача відповідачами вчинено не було, а оскаржуваний у цій справі наказ за своїм змістом фактично дублює попередньо скасований в судовому порядку наказ ГУ МВС України у Львівській обл. № 831 о/с від 06.11.2015р.

Також з огляду на фактичні обставини справи, наказом № 1063 о/с від 21.06.2017р. щодо поновлення позивача на посаді відповідачем ГУ МВС України у Львівській обл. фактично не було відновлено порушене право на працю, передбачене Конституцією України.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме на ГУ МВС України у Львівській обл. покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі шляхом поновлення на посаді.

Таким чином, відповідач ГУ МВС України у Львівській обл., приймаючи спірний наказ № 1064 о/с від 21.06.2017р. щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл., з 07.11.2015р., не виконав постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р., протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 07.11.2015р.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Враховуючи вищевикладене, позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1064 о/с від 21.06.2017р. в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. в запас через скорочення штатів з 07.11.2015р.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 28.10.2014р. та 04.11.2014р., встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його незаконно звільнено, а саме на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. з 07.11.2015р.

При цьому, що позовна вимога щодо поновлення позивача в органах НП не можуть бути задоволені, оскільки вказаний відповідач не порушував законні права та інтереси позивача, останній не перебував у трудових відносинах з ГУ НП у Львівській обл.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затв. постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р., у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно з п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.

Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (втратив чинність згідно з наказом МВС України № 1131 від 31.10.2016р.) визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.1.7 цього наказу при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Окрім цього, наказом МВС України № 260 від 06.04.2016р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п.9 розділу І «Загальні положення» цього Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з п.6 розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» вказаного Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Оскільки позивач не був прийнятий до органів НП, тому правові підстави для поширення на нього норм наказу МВС України № 260 від 06.04.2016р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» є відсутніми.

Водночас, положення наказу МВС України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» втратили чинність згідно з наказом МВС України № 1131 від 31.10.2016р.

За наведених умов та фактичних обставин справи судом вірно застосовано до розглядуваних правовідносин постанову КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Таким чином, судом першої інстанції вірно обчислено суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача, що тривав протягом 21.06.2017р.-24.10.2017р. в розмірі 10288 грн. 62 коп. (87 днів х 118 грн. 26 коп. середньоденної заробітної плати), яку слід стягнути з ГУ МВС України у Львівській обл.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. в адміністративній справі № 813/2443/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді М. В. Костів С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 18.01.2018р.