Постанова № 71647621, 18.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5990/17 Номер провадження 22-ц/775/141/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Кішкіної І.В., Новікової Г.В.

за участю секретаря Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позо-вом ОСОБА_2 до Краматорського управління по газопостачанню та га-зифікації «Донецькоблгаз» про захист прав споживачів

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 року, резолютивну частину якого ухвалено суддею Ткачовою С.М. в м. Краматорськ в приміщені Краматорського міського суду Донецької області о 16 годині 25 хвилин, пов-ний текст якого складено 22 листопада 2017 року

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Краматорського управління по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про захист прав споживачів. Свої вимоги вона мотивувала тим, що 13.05.2013 нею на адресу Краматорського УГГ було направлено заяву з вимогою створити комісію для фіксування факту встановлення в її квартирі електричного водонагрівача. 20.05.2013 їй надійшла відповідь Краматорського УГГ про відмову в задоволені даної ви-моги. Цією дією адміністрація Краматорського УГГ порушила її законні права та інтереси, оскільки розгляд її заяви від 13.05.2013 було проведено необ’єктивно і він не відповідав вимогам ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим Краматорським УГГ незаконно покладено на позивача обов’язок щодо оплати підігріву води для побутових потреб в подвійному розмірі. З 25.01.2014 року вона мешкає в квартирі одна, її син ОСОБА_4 знятий з реєстраційного обліку. Не дивлячись на це, Краматорський УГГ зробив перерахунок тільки з січня 2016 року. За попередні ро-ки плата за газ здійснювалася із розрахунку двох користувачів.

Просила списати з особистого рахунку № 65507 незаконно нараховані грошові кош-ти, зобов’язати відповідача встановити в її квартирі лічильник газу, відшкодувати мораль-ну шкоду в розмірі 14000, 00 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано Краматорське управління по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» провести перераху-нок заборгованості по особовому рахунку ОСОБА_2 за адресою: м. Краматорськ, вул. Архангельська, 9/27, за спожитий природний газ за № 65507 шляхом списання заборгованості в сумі 323 грн. 46 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Кра-маторського управління по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач дійсно не зробив вчасно перерахунок вартості спожитого природного газу у зв'язку з тим, що син позива-ча ОСОБА_5 знятий з реєстрації та не проживає за адресою мешкання позивача.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно застосовув норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені Постановою КМ України № 6129 від 08.06.1996 року в редакції станом на 01.10.2014 року, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині списання з особистого рахунку № 65507 грошових коштів за спожитий газ, які нараховані на думку позивач-ки понаднормово.

Також суд знайшов не доведеним факт спричинення позивачеві моральної шкоди, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв’язок між винною поведінкою відповідача та настанням у позивача негативних наслідків із здоров'ям, а звідси й завдання їй моральної шкоди. Позивачем не надано доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила задово-льнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що нарахування за підігрів води для господарських потреб є незаконними, адже у 2010 році було встановлено електричний водонагрівач, а на трубопроводі гарачої води встановлено заглушку. Тепломережа повідомлена заявою та актом водоканалу про відмову від гарячого водопостачання через невідповідність ціни та якості послуг.

Суд першої інстанції обґрунтував відмову визнати нарахування горгазу за підігрів води для господарських потреб незаконними через те, що для встановлення факту наявно-сті нагрівального пристрою необхідно звернення до тепломережі, і це право позивачем не реалізовано. Проте в жодному із засідань питання про тепломережу не розглядалося, про нереалізоване право позивач дізналася лише з рішення.

Також посилається на наказ ПАТ «Донецькоблгаз» № 105, відповідно до якого на одну людину з 6 вересня 2015 року по січень 2016 року додатково нараховано 285,94 грн, зазначаючи, що це є незаконно.

Крім того позивач не згодна з тим, що їй не було компенсовано моральну шкоду. Адже перелік її захворювань дозволяє засвідчити факт моральних страждань, їх ступінь та глибину.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явились (а.с. 87, 90, 91).

Апеляційна скарга позивача містить клопотання розглядати апеляційну скаргу без її участі (а.с. 78).

Суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши ма¬теріали справи та перевірив-ши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оска¬ржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_1, в якій зареєстрована одна, що підтверджується довідкою КП «Служба Єдиного замовника» від 15.03.2016 (а.с. 8).

Постачання природного газу на території міста Краматорськ здійснює відокремлений структурний підрозділ ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донець-коблгаз» - Краматорське управління по газопостачанню та газифікації.

ОСОБА_2, маючи намір встановити в своїй квартирі індивідуальний лічильник споживання природного газу, у квітні 2017 року звернулася до Краматорського управління по газопостачанню та газифікації із заявою про встановлення прибору обліку газу. Листом начальника управління від 03.04.2017 року їй повідомлено, що оснащення лічильниками газу населення міста, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки на приготування їжі в поточному році можливо за готівковий розрахунок, що не заборонено ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» за № 3533-ІV від 16.06.2011. (а.с. 7).

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природ-ного газу».

Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі Закон).

Так, згідно з ч.1 ст. 2 Закону постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

При цьому обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу трактується Зако-ном лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти суб’єкта господарювання.

Враховуючи вищезазначене, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані в термін до 01.01.2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.

При цьому у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

На сьогодні залишається без обліку категорія споживачів (населення), які викори-стовують природний газ тільки для приготування їжі. Таким споживачем є і позивач по даній справі ОСОБА_2 Запровадження індивідуального обліку у абонентів тільки з газовою плитою потребує значних коштів у зв’язку з високою загальною вартістю вста-новлення індивідуального обліку та тривалих термінів встановлення індивідуального обліку.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природ-ного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується по-ставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбачено-му договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні харак-теристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та норма-тивно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

На виконання вимог положень статті 12 цього Закону було розроблено та прийнято Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500.

Згідно з положеннями пункту 4 розділу III Правил постачання природного газу, за-тверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) для забезпечен-ня приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (далі - Типовий договір), разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору.

Пунктом 1.3 розділу I Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього договору).

Оскільки, позивач сплачував сплачені рахунки (квитанції) постачальника за постав-лений природний газ, що є фактом його згоди про приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, виходячи зі статусу публічного договору, також між позивачем і відповідачем існують договірні відносини відповідно договору № 1042-/65507 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про списання з лицевого рахунку № 65507 грошових коштів за спожитий газ, які нараховані на думку позивачки понаднор-мово колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки в квартирі позивача відсутній лічильник газу, а тому, спожитий газ розра-ховувався за нормами споживання природного газу, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, відповідно до яких при використанні газової плити за наявності централізованого гарячо-го водопостачання - 6 куб. метрів людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 9 куб. метрів людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 19 куб. метрів людино-місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №237 до вказаних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників вне-сено зміни, згідно з якими вдвічі зменшено наведені норми споживання природного газу населенню: при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водо-постачання - 3 куб. метрів людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 4,5 куб. метрів людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 9 куб. метрів людино-місяць.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2015 року, зали-шеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 29 квітня 2015 року № 237.

При цьому Вищий адміністративний суд України в постановленій ухвалі зазначив, що з огляду на те, що проект регуляторного акту (оскаржувана постанова КМУ) не був у жодний спосіб оприлюднений, за умови відсутності аналізу регуляторного впливу акту та погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, а також зважаючи на порушення КМ України принципу передбачуваності, допущені останнім порушення під час прийняття спірної постанови у їх сукупності є дос-татньою підставою для визнання її незаконною, нечинною з моменту прийняття, що в свою чергу означає, що така постанова не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 8 грудня 2009 року № 21-1573во09, в якій висловив правову позицію, що у разі визнання незакон-ним, протиправним, скасування індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не визна-чено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, оскільки оспорювана постанова КМ України є нечинною з моменту її прийняття, про що зазначено адміністративним судом в ухвалі від 28.01.2016 року, тому за спірний період з 06.05.2015 року по лютий 2016 року мали діяти норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені Постановою КМ України № 6129 від 08.06.1996 року в редакції станом на 01.10.2014 року.

А тому при таких обставинах не можна вважати неправомірними дії відповідача.

Крім того згідно з положеннями пунктів 24 та 25 розділу III постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» по-стачальник зобов'язаний забезпечити безперервне постачання газу в порядку, передбаче-ному договором, а побутовий споживач є відповідальним за несвоєчасне та/або не в пов-ному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає те, що суд першої інстанції необґрунту-вано відмовися визнати нарахування горгазу за підігрів води для господарських потреб незаконними.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка звернулась до відповідача з заявою про складання двохстороннього акту між нею та відповідачем про фіксацію встановлення у нею в квартирі електричного водонагрівального баку (а.с.5-6).

З аналізу діючого законодавства вбачається, що наявність, спосіб нагрівання у разі відсутності гарячого водопостачання встановлюється двохстороннім актом між теплопо-стачальною та газопостачальною організаціями і саме він є підставою для перерахунку населенню плати за газ.

Отже позивачці для встановлення наявності приборів нагрівання необхідно зверну-тись до теплопостачальної організації, функцією якої є постачання тепла та гарячого по-стачання води. Дане право не реалізоване позивачкою.

Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано визначив, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є недоведеним факт спричинення відповідачем позивачеві моральної шкоди, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв’язок між винною поведінкою відповідача та настан-ням у позивача негативних наслідків із здоров'ям, а звідси й завдання їй моральної шкоди.

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну ска-ргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ух-валив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 ро-ку залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів.

Судді: