Ухвала суду № 71639383, 17.01.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/97/18

Пр. №1-кс/621/17/18

Ухвала

Іменем України

17 січня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Міненко Н.Є.,

прокурора - Колот Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві клопотання старшого слідчого Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2 про накладення арешту,

в с т а н о в и в:

До Зміївського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ПАТ «Перший український міжнародний банк».

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 05.12.2017 року до чергової частини Зміївського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 – представника ОСОБА_4 про службову недбалість вчинену державним реєстратором відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради ОСОБА_5. 06.12.2017 року відомості за вказаною заявою були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 367 КК України та розпочато досудове розслідування.

Будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснила, що 01.11.2007 року між нею та ЗАТ «Перший український міжнародний банк» укладено кредитний договір, згідно якого вона отримала в кредит грошові кошти під залог нерухомості, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та додатково укладений договір іпотеки на вищевказаний об'єкт нерухомості, строк дії договору до 01.08.2023 року. Так, приблизно на початку серпня 2017 року, як пояснила потерпіла ОСОБА_4 вона дізналася, що державний реєстратор Зміївської міської ради ОСОБА_5 здійснила реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ «Перший український міжнародний банк». При цьому, як пояснила потерпіла ОСОБА_4 вона не отримувала ніяких попереджень від банку про те, що предмет іпотеки буде звернено на користь банку, ніяких додаткових договорів про задоволення вимог з банком не підписував, рішення суду з вказаного приводу не має.

В ході досудового розслідування встановлено, що 01.11.2007 року між закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 5795686, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 56970 доларів США для придбання нерухомості.

З метою забезпечення зазначеного вище договору кредиту, 01.11.2007 року між закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки № 5796193, зареєстрований в реєстрі за № 4095, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з якого вона передала в іпотеку ЗАТ «ПУМБ» належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформації Зміївської міської ради Харківської області реєстрація права власності за банком вищевказаної квартири здійснювалась на підставі договору іпотеки № 5796193,кредитного договору, серія та номер 5795686; вимога, серія та номер 1748.

У клопотанні старший слідчий Ащеулова О.В. посилається на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до п. 60 «Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Згідно п. 61 вищевказаного порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Про подання позовної заяви державний реєстратор невідкладно з моменту отримання такої заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву (п. 11.1 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 року № 1127).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Повідомлення власника об'єкта нерухомого майна здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв’язку шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім’я (за наявності) по батькові заявника з накладенням власного електронного цифрового підпису.

Згідно пункту 4.7.1 вищевказаного договору іпотеки у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність про що письмово повідомляє Іпотекодавця. В зазначеному повідомленні повинно міститися підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна за якою предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя, суть та розмір вимог за Основними зобов'язаннями та вимог щодо відшкодування витрат Іпотекодержателя, передбаченого цим Договором, які припиняються в результаті переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Згідно пункту 4.7.2 розділу 4 вказаного договору іпотеки зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

В даному випадку потерпіла ОСОБА_4 не була належним чином, в передбаченому договором іпотеки порядку, повідомлена про обернення предмету іпотеки на користь банку, а державний реєстратор Зміївської міської ради ОСОБА_5, допустивши порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснила реєстрацію права власності за ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Таким чином, реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_1, була здійснена із порушенням вимог чинного законодавства, всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Старший слідчий Ащеулова О.В. вказує, що в даному випадку право власності на квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_1, набуто ПАТ «Перший український міжнародний банк» внаслідок можливого вчинення державним реєстратором відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян та вищевказана квартира є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Істотною шкодою, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вартість вищевказаної квартири на багато більша.

Також, в даному випадку існують всі підстави вважати, що ПАТ «Перший Український ОСОБА_6» може відчужити вищевказану квартиру, яка набута ним у власність можливо за рахунок службової недбалості державного реєстратора ОСОБА_5

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вказана квартира належить ПАТ «Перший український ОСОБА_6 банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_5

Із вказаних підстав, старший слідчий Ащеулова О.В. просить суд задовольнити клопотання та постановити ухвалу про арешт майна.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Особа, у володінні якої знаходиться майно, на розгляд клопотання не з'явився. ПАТ "ПУМБ" надало письмову заяву на судовий виклик слідчого судді, в якому виклало свою позицію щодо клопотання про арешт майна. Так, з посиланням на обставини справи та вимоги ЦК України, КПК України зазначило, що ПАТ "ПУМБ" є добросовісним набувачем нерухомого майна, а речовий доказ не може бути встрачений навть у разі подальшої реалізації цього нерухомого майна. Крім того, просило пернести розгляд клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Оскільки ПАТ "ПУМБ" було повідомлено про дату, час та розгляду справи, при цьому висловило свою позицію щодо поданого клопотання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності представника ПАТ "ПУМБ".

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, дослідивши надані до клопотання докази та письмову заяву ПАТ "ПУМБ", встановив, що Зміївським ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні за № 12017220300001247 від 06.12.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, старшим слідчим Ащеуловою О.В. надано копії наступних документів: заяви ОСОБА_3 – представника ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення; договору іпотеки № 5796193 від 01.11.2007 року; листа начальника відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради ОСОБА_8; картки прийому заяви № 90815302; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_4 від 18.12.2017 року; Довідки про реєстрацію юридичної особи – ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Старшим слідчим Ащеуловою О.В. доведено, що майно, зазначене в клопотанні, має значення для забезпечення даного кримінального провадження та існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вищевказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Крім того, слідчий суддя роз’яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання старшого слідчого Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження за № 12017220300001247 від 06.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ПАТ «Перший український міжнародний банк», шляхом заборони її відчуження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз’яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони не позбавлені можливості звернутись до суду у передбаченому законом порядку з клопотанням про скасування арешту майна.

Слідчий суддя: