Постанова № 71638390, 16.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/8241/17 Головуючий1 інстанції Шелест І.М.

Провадження № 22-ц/790/1053/18 Доповідач Колтунова А.І.

Категорія: інші

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря: Семикрас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №16», КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22», КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» про визнання неправомірною відмови у проведенні медичного огляду та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року, постановлену суддею – Шелест І.М.

ВСТАНОВИЛА:

28 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними дії комунального закладу охорони здоров’я «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 16» (далі КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 16») щодо відмови у проведенні її психіатричного огляду та видачі їй сертифікату про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка № 22» ( далі КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 22» ) щодо відмови у проведенні її медичного огляду та надання їй відповідної медичної довідки, комунального закладу охорони здоров’я «Обласний наркологічний диспансер» ( далі КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер») щодо відмови їй у проведенні профілактичного наркологічного огляду та видачі їй сертифіката про проходження профілактичного медичного огляду, а також зобов’язати наведені вище заклади вчинити відповідні дії.

Одночасно позивач звернулась до суду з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, в обґрунтування якого посилалась на те, що з лютого 2017 року по теперішній час вона зареєстрована як безробітна особа у Харківському міському центрі зайнятості, її дохід за період з лютого по вересень 2017 року склав 2 049, 07 грн., у зв’язку з чим її матеріальне становище є вкрай скрутним.

Ухвалою про залишення позову без руху від 29 листопада 2017 року суд визначив розмір судового збору у сумі 416,00 грн., зменшивши його на 90 %, та надав позивачу час для усунення недоліків.

Не погодившись з наведеною вище ухвалою суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу про залишення її позову без руху та відкрити провадження по справі. Позивач не погодилась з визначеним судом розміром судового збору та сформулювала вимогу щодо звільнення її від сплати судового збору. В обґрунтування своєї позиції вона посилалась на ч.ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», зазначивши, що в порушення вищезазначених норм процесуального закону, роз’яснень постанови Пленуму суд першої інстанції не звільнив її від сплати судового збору, чим порушив її право, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, на доступ до суду.

КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу та заперечень на відзиви відповідача не надали.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про визначення розміру судових витрат, тому апеляційна скарга підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в зазначеній частині.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 липня 2011 року суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. При цьому Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 своєї постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка підлягала врахуванню судами на час постановлення оспорюваної ухвали, роз’яснив, що єдиною підставою для звільнення від судового збору, його відстрочення або розстрочення є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім’ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім’ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Як убачається з матеріалів справи, з 16 лютого 2017 року позивачка зареєстрована в Харківському міському центрі зайнятості, як безробітна особа, її дохід за період з 16 лютого по 30 вересня 2017 року склав 2 049,07 грн., зокрема: в червні – 417,07 грн. та в липні, серпні, вересні по 544,00 грн. на місяць, що підтверджується довідкою Харківського міського центру зайнятості від 11 жовтня 2017 року (а.с. 6).

Отримані позивачкою нарахування за своїм розміром є меншими за прожитковий мінімум, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» № 1801-VІІІ від 21 грудня 2016 року складає для працездатної особи: з 1 січня 2017 року – 1247,00 гривень, з 1 травня – 1312,00 гривень, з 1 грудня – 1373,00 гривні.

У пунктах 52, 57, 60 рішення «Kreuz проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28246/95) Європейський суд з прав людини вкотре зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право доступу до суду, зокрема, право порушувати провадження у справі, яке може вимагати вчинення з боку держави позитивних дій у різноманітних формах. При цьому сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм право доступу до суду чи ні та чи мала «розгляд судом».

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судовий збір, хоча і був значно зменшений, але його розмір, визначений судом першої інстанції, фактично дорівнює середньомісячному доходу позивачки, що, поза сумнівом, є значним та надмірним для неї. У демократичному суспільстві такий розмір судового збору не забезпечує належного балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд позову та інтересом позивачки у відстоюванні її права. Колегія суддів вважає наведені вище відомості достатніми для визнання майнового стану позивачки таким, який об’єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 8 липня 2011 року, що є підставою для звільнення її від сплати судового збору.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 пред’явлені у порядку цивільного судочинства (а.с. 1-3).

Проте, суд залишив позовну заяву ОСОБА_2 без руху у зв’язку з несплатою судового збору, виходячи із норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 звільненню від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, п.13 ч.1 ст. 353, ст. 355, ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п.3,4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, ст.ст. 383, 384 ЦПК України, пунктами 8, 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2017 року– скасувати.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_2 до КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 16», КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 22», КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» про визнання неправомірною відмови у проведенні медичного огляду та зобов’язання вчинити певні дії.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 16», КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 22», КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» про визнання неправомірною відмови у проведенні медичного огляду та зобов’язання вчинити певні дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.1 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 січня 2018 року.

Головуючий суддя: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

О.В. Маміна