Вирок № 71636389, 17.01.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2665/17

Номер провадження 1-кп/623/66/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.

за участю прокурора: Молодовського І.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Міщенко І.І.

потерпілого: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320001138 від 26 вересня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП відсутній, уродженця міста Сватове, Луганської області, громадянина України, цигана, не одруженого, без постійного місця проживання, раніше судимого:

16 лютого 2017 року Сватівським районним судом Луганської області за частиною першою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України, із застосуванням статті 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2017 року, ОСОБА_1, приблизно о 20 годині, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу пішохідного мосту через залізницю, що розташований по в’їзду Ювілейному у місті Ізюмі, Харківської області, вчинив напад, застосувавши до ОСОБА_3 насильство, яке є небезпечним для життя і здоров’я, наніс йому три удари кулаками рук в ділянку голови, в результаті чого останній втратив свідомість та впав на землю, після чого наніс йому два удари кулаками рук в ділянку голови, заподіявши при цьому, згідно з висновком судової медичної експертизи №358-ІЗ/17 від 19 жовтня 2017 року, середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді двостороннього відкритого перелому нижньої щелепи справа в області тіла щелепи та зліва в області суглобового відростка, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я, після чого заволодів грошовими коштами в сумі 2800 гривень, мобільним телефоном «S-ТеІІ М 915», вартістю 937 гривень, USB-кабелем «Nokia СА-101D», вартістю 55 гривень, портативною батареєю «ES500», вартістю 193 гривень, навушниками з надписом «S-Music», вартістю 48 гривень, чоловічим гаманцем «Geleniv», вартістю 45 гривень, ланцюжком, виконаним зі сплаву срібла 925 проби, чистою вагою 12 грамів, вартістю 149 гривень 52 копійки, печаткою, виконаною зі сплаву срібла 925 проби, чистою вагою 4 грами, вартістю 49 гривень 84 копійки, запальничкою «Elizabeth», вартість якої встановити не вдалося можливим, чоловічим наручним годинником «Orient Quartz», вартість якого встановити не вдалося можливим, які належали ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4277 гривень 36 копійок.

Допитаний в судовому заcіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочині, передбаченому частиною першою статті 187 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільний позов визнав повністю.

Захисник Міщенко І.І. просила суд призначити мінімально можливе покарання з огляду на визнання вини обвинуваченим.

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру не має.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді 4 років позбавлення волі, у відповідності до статті 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Задовольнити цивільний позов про відшкодування витрат на лікування в сумі 4475 гривень 22 копійки. До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому залишити без змін.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, захисник обвинуваченого Міщенко І.І. та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом було досліджено висновок експерта №358-ІЗ/17 від 19.10.2017р., відповідно до якого виявлені у ОСОБА_3 тілесні пошкодження за степенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які потягли за собою тривалий розлад здоров`я (п.п.2.2.1. Правил судово – медичного визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, наказ №6 від 17.01.1995р. МОЗ України).

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною першою статті 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, офіційно не одружений, без постійного місця проживання, з його слів має трьох неповнолітніх дітей та його цивільна дружина вагітна, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, раніше судимий, характеризується за попереднім місцем проживання в м. Сватово Луганської області негативно, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_1, передбачений частиною першою статті 187 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до тяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття та активне сприяття розкриттю злочину.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 – рецидив злочинів.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, визнав цивільний позов, у потерпілого відсутні вимоги до нього, при цьому має непогашену судимість, вчинив тяжкий злочин, перебуваючи на іспитовому строці, суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімальної санкції, встановленої частиною першою статті 187 КК України.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 був засуджений 16 лютого 2017 року Сватівським районним судом Луганської області за частиною першою статті 185, частиною третьою статті 185, із застосуванням ч.1 статті 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, скоїв злочин у період іспитового строку, тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого відсутнє зареєстроване місце реєстрації або місце проживання, відсутні міцні соціальні зв’язки, відсутнє офіційне працевлаштування, негативна репутація, а тому наявні ризики, передбачені пунктами першим, п’ятим частини першої статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно частини першої статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Дослідивши цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», суд вважає за необхідне його задовольнити повністю, виходячи з положень ст. ст. 1177,1206 ЦК України, пункту третього та сьомого Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину», те, що прокурор на підтвердження позову надав довідку з КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на суму 4475 гривень 22 копійки про вартість лікування потерпілого ОСОБА_3, який перебував на лікуванні з 26 вересня 2017 року по 06 жовтня 2017 року (а.с. 8), лист лікарських призначень КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», в якому наведено перелік медикаментів та медичних препаратів для лікування, які придбавались потерпілим ОСОБА_3 (а.с. 9).

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 494 гривень 35 копійок, що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 71, частиною першою статті 187 КК України, статтями 100, 126, 349, 370, 374 КПК України, статтями 1177, 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за частиною першою статті 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (ЧОТИРИ) роки.

На підставі частини першої статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Сватівського районного суду Луганської області від 16 лютого 2017 року у виді 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (ЧОТИРЬОХ) років та 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення з 26 вересня 2017 року по 17 січня 2018 року в строк покарання.

Початок строку відбування покарання рахувати з 26 вересня 2017 року.

Задовольнити цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП відсутній, на користь КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» кошти в розмірі 4475 гривень 22 копійки в рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №4460 від 17 жовтня 2017 року в розмірі 494 гривні 35 копійок, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - мобільний телефон «S-Теll М 915», USB-кабель «Nokia СА-101D», портативну батарею «ES500», навушники з надписом «S-Music», чоловічий гаманець «Geleniv», ланцюжок, виконаний зі сплаву срібла 925 проби, чистою вагою 12 грамів, печатку, виконану зі сплаву срібла 925 проби, чистою вагою 4 грами, запальничку «Elizabeth», чоловічий наручний годинник «Orient Quartz», гроші в сумі 430 гривень повернути потерпілому ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк