Ухвала суду № 7162706, 29.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року№ К-12691/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року

у справі № 11/584-А

за позовом Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання положень висновків акта перевірки неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 року Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (далі позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви від 12.12.2006 року про уточнення позовних вимог) про визнання неправомірними положення пункту 4.5 висновків акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі відповідач) № 73/23-10/02404380 від 27.02.2006 року, а також скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2006 року № 0001792310, від 07.03.2006 року № 0001802310, від 07.03.2006 року № 0001812310/0, від 07.03.2006 року № 0001822310/0, від 15.05.2006 року № 0001812310/1, від 15.05.2006 року № 0001822310/1, від 15.05.2006 року № 0001802310/1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року, позовні вимоги задоволено частково: скасовано вказані вище податкові повідомлення-рішення, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу податкової інспекції - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт № 73/23-10/02404380 від 27.02.2006 року.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.03.2006 року № 0001792310, яким позивачу згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 345612,00 грн., в тому числі, основний платіж - 230408,00 грн. та штрафні санкції - 115204,00 грн.;

- від 07.03.2006 року № 0001802310, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, у розмірі 190539,40 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 19053,94 грн.;

- від 07.03.2006 року № 0001812310/0, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 63828,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 6382,80 грн.;

- від 07.03.2006 року № 0001822310/0, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 1006,40 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 100,64 грн.;

- від 15.05.2006 року № 0001812310/1, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 63828,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 6382,80 грн.;

- від 15.05.2006 року № 0001822310/1, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1006,40 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 100,64 грн.;

- від 15.05.2006 року № 0001802310/1, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 190539,40 грн. застосовано штраф у розмірі 10 %, а саме: 19053,94 грн.

В акті перевірки зазначено про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість за грудень 2005 року, а саме: станом на 20.12.2005 року згідно з карткою особового рахунку позивача сума податкового боргу становила 259905,84 грн. Погашення податкового боргу відбувалося наступним чином: 26.12.2005 - на суму 1006,40 грн. (платіжне доручення від 26.12.2005 № 1842); 28.12.2005 - на суму 638128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883); 28.12.2005 - на суму 638128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883); 30.12.2005 на суму 195372,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 30.12.2005 № 331574). При цьому відповідачем зроблено висновок про допущення позивачем порушень граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, в зв'язку з чим до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій (19053,94 грн. + 100,64 грн. + 6382,80 грн.).

Також в акті перевірки зроблено висновок про те, що в перевіреному періоді позивачем було безпідставно застосовано нульову ставку з ПДВ по операціях з надання позивачем послуг нерезидентам по зніманню кінофільмів на базі кіностудії, з використання знімальних павільйонів, майна, надання автотранспортних послуг, а також послуг костюмерного, пошивного цехів та інше.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг) призначених для використання та споживання за межами митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання послуг з передачі авторських прав, поставки послуг з організації реклами і публічних зв'язків за межами України; забезпечення персоналом нерезидентів України; культурної, спортивної, освітньої діяльності за межами України.

Заперечуючи проти можливості застосування до спірних правовідносин наведеного положення підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР, відповідач вказує на те, що послуги (роботи) згідно з укладеними позивачем договорами були надані останнім та використовувались на території України.

Як встановлено судами, відповідно до укладених контрактів (№ 31 від 15.03.2004 року, № 38 від 02.09.2003 року з ТОВ «Компанія «Бегущая по волнам» (Росія), № 3 від 17.02.2003 року з ТОВ «Компанія «Ваньке» (Китайська народна республіка), № 24 від 06.06.2003 року з фірмою «BORES YJVYS PTU» (Австралія)) позивач надав послуги як співвиконавець фільмів, а саме надавав технічні послуги по забезпеченню знімального процесу для виробників фільмів-нерезидентів. Крім того, позивач надавав консультації по зазначеним контрактам в частині творчого оформлення знімального процесу. Результатами спільної діяльності стало створення фільмів (не національних).

Відповідно до статей 15, 16 Закону України від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР «Про кінематографію» право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України. Майнові права автора на фільм, права власності на вихідні матеріали фільму та фільмокопії можуть належати державі, юридичним та фізичним особам. У разі створення фільму, вихідних матеріалів фільму та фільмокопій за рахунок коштів державного бюджету держава виступає суб'єктом майнових прав автора на фільм, права власності на вихідні матеріали фільму та фільмокопії відповідно до умов укладеного з автором фільму договору.

Судами правильно встановлено, що надання нерезидентам послуг по зніманню кінофільмів на базі кіностудій резидентів з використанням знімальних павільйонів, майна, надання автотранспортних послуг, а також послуг костюмерного, пошивного цехів тощо є частиною процесу створення фільму. При цьому такі послуги, що надаються у процесі створення не національного фільму, можуть бути використані в повному обсязі за межами України за умови, що такий фільм (виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж та передачі їх в прокат юридичним та фізичним особам) не перебував у прокаті на території України.

Відповідно до листа Міністерства культури і туризму України від 27.03.2006 року № 9-21215 ТОВ «Компанія «Бегущая по волнам» (Росія), ТОВ «Компанія «Ваньке» (Китайська народна республіка), фірма «BORES YJVYS PTU» (Австралія) не звертались до Управління кінематографії Міністерства культури і туризму, прокатні посвідчення цим підприємствам не видавались.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що надані позивачем послуги використовувались та споживались за межами митної території України є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки на території України створені фільми не були в прокаті, а послуги, надані позивачем, є лише певною частиною процесу створення кінцевого продукту фільму, який в повному обсязі, з урахуванням всіх творчих та технологічних стадій виробництва фільму, створений субєктами кінематографії нерезидентами без подальшої демонстрації на території України.

Вказане свідчить про правомірність застосування позивачем нульової ставки щодо оподаткування за наведеними контрактами та безпідставність визначення податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2006 року № 0001792310 податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Щодо висновку податкового органу про допущення позивачем порушень граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, то даний висновок спростовується наступним.

Як встановлено судами, позивачем в грудні 2005 року, за результатами аудиторської перевірки, було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва уточнюючі розрахунки з ПДВ за попередні звітні податкові періоди, зокрема, згідно уточнюючого розрахунку № 331095 від 20.11.2005 року нараховано податкових зобовязань з ПДВ 346513,00 грн. (за наявності, згідно з обліковою карткою, переплати в сумі 32556,16 грн.).

Заборгованість за несвоєчасну сплату якої позивачу визначено штрафні санкції, виникла у звязку з поданням уточнюючого документа № 331095.

Вказаним уточнюючим розрахунком позивач вніс зміни до декларації з ПДВ за листопад 2004 року, а саме, визначено зайво врахований податковий кредит в сумі 346513,00 грн., визначено до відшкодування суму 483028,00 грн.

Згідно облікової картки позивача до неї було внесено за даним уточнюючим розрахунком виключно суму 346513,00 грн. як збільшення податкового зобовязання з ПДВ до сплати (яка була зменшена на суму обліковуваної переплати в розмірі 32556,16 грн.), на підставі чого відповідачем і визначались штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001802310, № 0001812310/0, № 0001822310/0 з урахуванням погашення заборгованості за рахунок переплат.

Відповідно до вимог Закону № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (в тому числі в уточнюючій, оскільки законодавством передбачено застосування до уточнюючих розрахунків загального порядку подання та строків сплати), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами, на особовому рахунку позивача згідно облікової картки по ПДВ згідно з уточнюючими розрахунками станом на 30.12.2005 року обліковувалась переплата за грудень 2005 року в сумі 139,00 грн.

В звязку з наведеним, є вірним висновок судів про недопущення позивачем порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, оскільки податкові зобовязання з ПДВ у позивача за відповідні звітні періоди коригувались шляхом подання до контролюючого органу уточнюючих розрахунків з ПДВ, в звязку з чим позитивне значення податкових зобовязань з ПДВ, про які вказано в акті перевірки, у позивача не виникало.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.