Ухвала суду № 7162744, 29.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року№ К-13410/08

№ К-15895/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

та заяву Прокуратури Харківської області про приєднання до касаційної скарги

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2008 року

у справі № 2а-502/08 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Українська пивна компанія»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

третя особа: Державна податкова адміністрація у Харківській області

за участю Прокуратури Харківської області

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство «Українська пивна компанія» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 22.08.2007 року № 0000572310/2 та № 0000562310/0, а також про визнання недійсним та скасування рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області, прийняте за результатами розгляду заперечень на акт перевірки № 2641/10/23-114 від 22.08.2007 року, яким заперечення позивача залишено без задоволення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 року, позовні вимоги задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 22.08.2007 року № 0000572310/2 та № 0000562310/0. В частині визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень та у задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування рішення відповідача за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки № 2641/10/23-114 від 22.08.2007 року - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач та третя особа оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокуратура Харківської області, вважаючи, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, заявою від 18.09.2009 року № 05/1-898вих.09 приєдналась до касаційної скарги відповідача.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а подані скарги - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційні скарги та заяву про приєднання до касаційної скарги слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт № 62/23-104/30427469 від 08.08.2007 року.

Не погодившись з викладеними в акті висновками, платник податків направив заперечення, які були розглянуті відповідачем, про що підприємство позивача було повідомлено листом № 2641/10/23-114 від 22.08.2007 року.

На підставі акта перевірки 22.08.2007 року відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000572310/2, яким позивачу згідно пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3323024,00 грн., в тому числі, основний платіж -2215349,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1107675,00 грн.;

- № 0000562310/0, яким позивачу згідно пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) (далі Закон № 334/94-ВР ) визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 141550 грн., в тому числі, основний платіж 116991,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24559,00 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0000572310/2 від 22.08.2007 року, відповідач виходив з того, що позивачем були порушені вказані вище норми Закону № 168/97-ВР при віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, виписаними ТОВ «Перманент» та ТОВ «Теліос» в попередніх податкових періодах, при цьому на момент такого включення зазначені товариства ліквідовані.

Суди попередніх інстанцій, скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, виходили з таких мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Як встановлено в ході розгляду справи, в січні-березні 2007 року позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 1445337,98 грн. на підставі податкових накладних від 15.08.2005 року, від 18.05.2005 року, від 01.06.2005 року, від 04.05.2005 року, від 13.04.2005 року, від 11.04.2005 року, від 01.04.2005 року, від 14.04.2005 року, від 22.04.2005 року, виписаних ТОВ «Перманент», яке ліквідовано ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 року, справа № Б-50/133-06.

Крім того, в серпні-листопаді 2006 року позивачем на підставі податкових накладних від 03.03.2006 року, від 11.01.2006 року, від 10.01.2006 року, від 03.02.2006 року, виписаних ТОВ «Теліос», яке ліквідовано ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2006 року, справа № Б-48/41-06, включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 676423,10 грн.

Позивачем вказані включення здійсненні тому, що ним вказані податкові накладні отримані лише в серпні, вересні та листопаді 2006 року, січні-березні 2007 року, а тому він не мав права враховувати вказані в даних податкових накладних суми податку на додану вартість у періоди, на які припадає перша подія при здійсненні операцій з придбання товарів, оскільки це суперечить підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість, вказаних в названих податкових накладних, з огляду на ліквідацію ТОВ «Перманент» та ТОВ «Теліос», обґрунтовано відхилено судами з посиланням на те, що скасування державної реєстрації проведено після здійснення господарських операцій. На час проведення поставки товарів, отримання за них оплати та виписування податкових накладних дані підприємства існували, мали відповідну правоздатність і були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів анулювання у встановленому порядку свідоцтв платників податку на додану вартість вказаних товариств.

Враховуючи те, що Закон № 168/97-ВР не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від того, чи залишається постачальник юридичною особою та платником податку на додану вартість в подальшому, тобто після видачі податкової накладної, а повязує це право лише з наявністю у платника податку належним чином оформленої податкової накладної, у відповідача були відсутні законні підстави обмежувати право позивача щодо формування податкового кредиту в залежності від наявності податкових накладних.

Крім того, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, на його думку, порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР, які призвели до заниження платником скоригованого валового доходу за 1 квартал 2007 року в сумі 444744,00 грн. Вказане порушення було виявлено на підставі банківської виписки № 002129 від 31.01.2007 року, в якій відображено отримання позивачем передоплати за тентово-шатрову продукцію.

Судами встановлено, що згідно умов договору № 98-04/06-2 від 25.04.2006 року та додаткової угоди до нього від 12.07.2006 року, укладених між позивачем (продавець) та ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Славутич» (покупець), здійснювалась поставка товару на загальну суму 1278689,2 грн., яка протягом серпня 2006 року січня 2007 року оплачувалась покупцем.

Першочерговість події відвантаження позивачем товару за вказаним договором перед його оплатою з боку покупця та відображення у податковому обліку позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість та валового доходу по першій події (даті відвантаження продукції) підтверджено висновком судово-економічної експертизи від 07.02.2008 року, згідно якого поставка товарів здійснена у період з 23.05.2006 року по 04.08.2006 року, а оплата проведена у період з 22.08.2006 року по 31.01.2007 року.

Посилання відповідача лише на банківську виписку не спростовує вказані факти, оскільки цей документ містить тільки відомості про надходження коштів, але не надає відомостей про відвантаження товарів.

В звязку з наведеним, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність твердження відповідача про заниження позивачем скоригованого валового доходу за 1 квартал 2007 року на суму 444744,00 грн.

Щодо встановленого актом перевірки порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий орган виходив з того, що позивачем в 3 кварталі 2006 року проводилась реалізація холодильних шаф USS 440 DTK бренд «Оболонь» в межах договору комісії № 02-12/04-03 від 20.12.2004 року з ТОВ «Київська пивна група» за ціною 2602,00 грн. за 1 шафу, яка нижче ціни придбання, а саме, 2622,0, грн., що спричинило заниження податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 5805,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 4644,00 грн.

Дані висновки відповідачем зроблені з посиланням на те, що перевіряючим не вдалося зясувати фактичну ціну придбання холодильних шаф та їх залишки станом на 01.07.2006 року, оскільки підприємством не надавалися аналітичний облік по рахункам 28.1 «товари на складі» та 28.3 «товари на комісії» в розрізі номенклатури товарів.

В ході розгляду справи позивачем надані та досліджено судами накладні на отримання від АСТЕКС-груп ТОВ, ТОВ «Дніпропромрегіон», ТОВ «Дюна» в липні та серпні 2006 року холодильних шаф в загальній кількості 1944 шт. за ціною 2185,00 грн., 2170,00 грн. та 2159,869 грн. за одиницю товару. На підставі пояснень представника позивача в судовому засіданні судами встановлено, що саме ці холодильні шафи були в подальшому реалізовані. Вказані твердження відповідачем не спростовані, оскільки дані питання при перевірці не зясовувалися. Також відповідачем не доведено, яким чином були встановлені ціни придбання холодильних шаф в розмірі 2622,00 грн. за одиницю, які були використані при розрахунку податкових зобовязань по податку на прибуток та податку на додану вартість. Натомість в накладних на отримання устаткування чітко вказані ціни придбання, які менші за ціни реалізації цих же товарів.

Отже, за таких обставин висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобовязань за наслідками здійснення операцій з реалізації холодильних шаф не можна визнати обґрунтованим, оскільки його зроблено при використанні невстановлених джерел інформації, без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2008 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та заяву Прокуратури Харківської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.