Ухвала суду № 7162693, 08.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року№ К-12466/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року

та постанову господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року

у справі № 41/232пн господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький лікеро-горілчаний завод «Лік»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

за участю прокурора Донецької області

про зобовязання надати висновок, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року позивач ТОВ «Донецький лікеро-горілчаний завод «Лік» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобовязання надати до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню по деклараціям за лютий 2006 року в розмірі 419292 грн. 89 коп. та за березень 2006 року в сумі 880685 грн. 18 коп.

Постановою господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобовязано СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області висновок (разом з реєстром) із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню по деклараціям за лютий 2006 року в розмірі 406853 грн. 06 коп. та за березень 2006 року в розмірі 880685 грн. 18 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2006 року, згідно рядка 25 якої сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в установі банку складає 2061077 грн., до складу податкового кредиту лютого 2006 року віднесений залишок відємного значення попереднього податкового кредиту в сумі 5913655 грн.

Крім того, позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2006 року, згідно рядка 25 якої сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в установі банку складає 3993530 грн., до складу податкового кредиту березня 2006 року віднесений залишок відємного значення попереднього податкового кредиту в сумі 6121326 грн.

В ході невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатами якої складений акт від 14.04.2006 року № 120/15-16-23/2/20325495, зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року на суму 330722 грн. та підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, в розмірі 1730355 грн.

За результатами перевірки достовірності нарахування ПДВ до відшкодування по декларації за березень 2006 року складена довідка від 19.05.2006 року № 293/15-16-23/2-20325495 та встановлена необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

В результаті проведення такої перевірки складений акт від 15.06.2006 року, в якому підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по декларації за березень 2006 року в сумі 3993331 грн. 10 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавством механізму справляння цього виду податку.

Однак, колегія суддів зазначає, що рішення судів про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З урахуванням наведеного, скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню, провадження у справі про зобовязання відповідача надати висновок органу державного казначейства закриттю.

Керуючись статтею 157, пунктом 7 статті 223, частиною 1 статті 228, статтею 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року та постанову господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.