Постанова № 71625835, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6956/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/6673/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Бойко С.М., Левика Я.А.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Тістика Ф.Б., представника ТзОВ ФК «Форінт» Сінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «КристалБанк» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення прав за іпотечними договорами,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у справі.

Ухвалу оскаржив представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» Петришин П.М. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною і необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Звертає увагу, що відповідачами у даній справі є АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ПАТ «Кристалбанк». Всі вказані юридичні особи зареєстровані в м.Києві, що стверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а відтак судом порушено вимоги ст.109, ч.1 ст. 113 ЦПК України та справа не підсудна Галицькому районному суду м.Львова. Просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Тістика Ф.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, пояснення представника ТзОВ ФК «Форінт» Сінчук С.В., вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 29.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральний кредитний договір №107. В рамках цього договору укладений кредитний договір №010/08-3/3138/в, згідно з яким банк надав кредит в розмірі 395000 доларів США із строком погашення до 28.08.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29.08.2007 року укладений іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме :

-нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1;

-земельна ділянка, площею 0,4215 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;

-земельна ділянка, площею 2,4060 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

24.05.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристал Банк» укладений договір факторингу за яким були відступлені зобов'язання за кредитним договором №010/08-3/3138/в від 29.08.2007 року.

25.05.2017 року між тими самими сторонами був укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2

25.05.2017 року між ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладений наступний договір факторингу, за умовами якого ПАТ «Кристал Банк» відступило право вимоги ТОВ ФК «Форінт» за наведеним вище кредитним договором та договором іпотеки укладеним з ОСОБА_2

Звертаючись з позовом позивач просить визнати недійсними договори факторингу з підстав передбачених ч.1 ст.215 ЦК України.

Відкриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що спір підсудний Галицькому районному суду м.Львова .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді, передбаченому в ЦПК. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та альтернативної підсудності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Підставою для визначення підсудності позовної заяви відповідному суду є висновок суду за наслідками попереднього правового аналізу змісту позовної заяви.

Так, для визначення підсудності позовної заяви відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України є наявність заявлених позивачем вимог, які б стосувались нерухомого майна.

У пункті 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2017 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила статті про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Таким чином, спори, що пов'язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, повинні пред'являються до суду за місцезнаходженням майна.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не звернув увагу на вказані положення закону та дійшов помилкового висновку про підсудність справи Галицькому районному суду м.Львова.

Як вбачається з іпотечного договору, відступлення прав вимоги за яким просить визнати недійсним позивач, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою Львівська обл., АДРЕСА_1, а відтак справа підсудна Стрийському міськрайонному суду Львівської області на підставі ч.1 ст.30 ЦПК України.

Згідно з ст.380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи за встановленою підсудністю до Стрийського міськрайоннлогосуду Львівської області.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.7, 380,383,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2017 року про відкриття провадження скасувати.

Прийняти постанову, якою справу направити для розгляду за встановленою підсудністю до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 січня 2018 року

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: С.М.Бойко

Я.А.Левик