Постанова № 71621630, 16.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 270/3881/13-ц Номер провадження 22-ц/775/205/2018

Єдиний унікальний номер 270/3881/13-ц Головуючий у 1 інстанції Малінов О.С.

Номер провадження 22-ц/775/205/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів:Корчистої О.І., ОСОБА_2

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про заміну сторони виконавчого провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від від 01 грудня 2017 року, прийняту в приміщенні суду в місті Костянтинівка Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про призначення правонаступника, в якій просив замінити боржника ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради Донецької області у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення на Департамент освіти і науки Донецької обласної Державної адміністрації до відновлення української влади в м.Макіївка, оскільки з серпня 2014 року в зв’язку з бойовими діями він не отримує відшкодування шкоди.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчому провадженню відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу суду, замінити боржника у виконавчому листі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно не застосував закон, який регулює подібні правовідносини або загальні начала та зміст законодавства України; не врахував, що за часи завдання йому шкоди відділ народної освіти Донецької обласної ради контролював дії нижчестоящих відділів освіти, Департамент освіти був призначений замість нього; суддя помилково використав закони, які повинні виконуватись на підконтрольній Україні території, в той час, як в заяві він вказував про бойові дії на Донбасі; суд ігнорував положення закону про обов’язковість виконання рішення суду та не звернув уваги на лист Державного казначейства, в якому містився висновок про необхідність заміни правонаступником; не дав належної оцінки положенням Закону України «Про тероризм», за яким всі відшкодування за рішенням суду повинні проводитись за рахунок державного бюджету та не застосував положення ст.46 Конституції України.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі п.11 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 жовтня 2013 року на користь ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради Донецької області у відшкодування шкоди, завданою каліцтвом 17.01.1967 року щомісячно 3524 грн.75 коп. довічно та 15 листопада 2013 року, видано виконавчий лист про примусове виконання судового рішення по справі № 270/3881/13-ц, 20 березня 2017 року державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заявнику ОСОБА_3Ф виконавчий документ було повернуто без прийняття до виконання та запропоновано звернутись до подальшого виконання судового рішення до відповідного органу Державного казначейства, листом Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області від 01.06.2017 року за № 15-19/1561 виконавчий документ повернутий без виконання, оскільки ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради на обслуговуванні в органах казначейської служби Донецької області не перебуває.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради не є структурним підрозділом Департаменту освіти, заявник у трудових чи інших відносинах з ним не перебуває, виконавче провадження за виконавчим листом на примусовому виконанні не перебуває.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішенням Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 жовтня 2013 року, відновленим рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом за період з 1 березня 2010 року по 30 вересня 2013 року 67611,03 грн., стягнуто з 1 жовтня 2013 року на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом 3524,76 грн. з подальшим проведенням ОСОБА_4 освіти перерахунку сум відшкодування шкоди у зв’язку з ростом коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів за посадою заступника головного бухгалтера по ДП «Макіїввугілля» (арк..спр.35-40).

Отже, існує зобов’язання з відшкодування шкоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради.

На підставі рішення видано виконавчий лист по справі №270/3881/13-ц (арк..спр.16), який перебуває на руках у заявника ОСОБА_3, тобто виконавче провадження за ним не відкрито.

Згідно ч.1 ст.378 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

На підставі ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність відкритого виконавчого провадження є перешкодою для заміни сторони.

Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником проводиться у разі її вибуття.

Таким чином, для заміни сторони потрібна наявність одночасно двох умов – вибуття сторони та наявність правонаступника.

Як виходить з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк..спр.20) ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради зареєстровано як юридична особа, відомості щодо його припинення в Реєстрі відсутні.

На підставі ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення , ч.2 ст.104 - юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, в даних правовідносинах не відбулось вибуття сторони боржника і відповідно відсутній його правонаступник.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував закон, який регулює подібні правовідносини або загальні начала та зміст законодавства України необґрунтовані.

Дійсно, відповідно до ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно з ч.9, 10 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

В той же час заява ОСОБА_3 не містить жодного обґрунтування про наявність обов’язків у Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації перед заявником.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за часи завдання йому шкоди відділ народної освіти Донецької обласної ради контролював дії нижчестоящих відділів освіти, а Департамент освіти був призначений замість нього не можуть бути підставою для заміни сторони, оскільки ОСОБА_3 з Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації ані в трудових, ані в інших відносинах не перебував.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя помилково використав закони, які повинні виконуватись на підконтрольній Україні території, в той час, як в заяві він вказував про бойові дії на Донбасі безпідставні, оскільки законодавство України, на яке послався суд першої інстанції при розгляді заяви не містить виключень щодо правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 освіти Макіївської міської ради.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність виконання листа Державного казначейства, в якому міститься висновок про заміну правонаступником необґрунтоване.

Дійсно, в матеріалах справи наявний лист №11-13/932-18190 від 3 липня 2015 року на ім’я ОСОБА_3 (арк..спр.47), в якому заявнику надаються лише роз’яснення щодо порядку перерахування коштів.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Закону України «Про тероризм», щодо відшкодування за рахунок державного бюджету зобов’язань, які виникли за рішеннями суду не ґрунтуються на законі.

Закон України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом.

Даний Закон містить Розділ IV «Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом», але відсутні підстави вважати шкоду, спричинену заявнику в 1967 році такою, що заподіяна терористичним актом.

Також не має відношення до даних правовідносин положення ст.46 Конституції, на застосуванні яких наполягав заявник, оскільки на підставі даної норми громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В той же час права, які вважав порушеними ОСОБА_3, витікають з відшкодування шкоди установою і не мають відношення до соціальних виплат, допомоги та пенсій, гарантованих Конституцією.

На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий :

Судді: