Ухвала суду № 7162150, 30.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 року № 22а-17703/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2008р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.05.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Свиспан Лімітед» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Рівненської обл. № 0000322341/0 від 19.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (а.с.2-7).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0000322341/0 від 19.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.123-129).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Костопільська МДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.132-134).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що законодавством чітко передбачено, що однією із обовязкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість /ПДВ/, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що включенню до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті цього податку, його основної функції формування доходів державного бюджету, а також з поняття платника ПДВ як особи, яка зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Системний аналіз наведених положень вказує на те, що законодавством встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту.

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено взаємовідносини контрагентів ТзОВ «Свиспан Лімітед» з субєктами господарювання у другій ланці ланцюгу, в яких анульовано свідоцтво платника ПДВ, за перевірений період подана звітність про відсутність підприємницької діяльності, податок до бюджету не сплачено.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 06-13.05.2008р. ревізорами Костопільської МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Свиспан Лімітед» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, липень 2006 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 440/23-32358806 від 13.04.2008р. (а.с.10-22).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п.6 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затв. наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005р., п.1.8. ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 259418 грн., в тому числі: за березень 2007 року 62681 грн., за квітень 2007 року 170195 грн., за липень 2007 року 26542 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322341/0 від 19.05.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за березень 2007 року на 62681 грн., за квітень 2007 року на 170195 грн., за липень 2007 року на 26542 грн. і застосовані фінансові санкції на суму 34570 грн. 34 коп., в тому числі за березень 2007 року - на 31340 грн. 50 коп., за квітень 2007 року на 3229 грн. 84 коп. (а.с.23).

На підставі отриманих Костопільською МДПІ відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІІ ланцюг в схемі постачання) встановлено, що постачальники продукції ТзОВ «Атлантика Україна» і ПП «Експомет», які здійснювали поставки продукції посередникам ТзОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», ТзОВ «Кано-Миколаїв», ТзОВ «Інгрід Південь Лтд», ТзОВ «Торгбуд-7», які у свою чергу реалізовували їх позивачу, податок до бюджету з проведених операцій не сплатили.

Так, свідоцтво платника ПДВ постачальника ТзОВ «Атлантика Україна» анульовано 23.02.2007р., за перевірений період підприємство звітувало про відсутність діяльності, сума податкового зобовязання з ПДВ ним не визначена (а.с.94-98).

Також постачальник ПП «Експомет» з березня по липень 2007 року звітувався про відсутність підприємницької діяльності, з серпня 2007 року звітності до податкового органу не подає.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми податкового кредиту позивача за лютий, березень і червень 2007 року підтверджені податковими накладними ТзОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», який є платником ПДВ; вартість придбаного товару віднесена останнім до складу валових витрат, суму ПДВ за вищевказані періоди сплачена ТзОВ «Свиспан Лімітед» в ціні придбаного товару.

Наявність вказаних господарських відносин стверджується укладеними між позивачем та ТзОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія» договорами на поставу товарів № УПК/ТС-07 від 01.01.2007р., № УПК/ФС-07 від 01.01.2007р. (а.с.24-28), видатковими накладними (а.с.52-74), платіжними дорученнями на оплату вартості поставленого товару (а.с.75-86).

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності при здійсненні виробництва ДСП і ламінованої ДСП.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за лютий, березень і червень 2007 року у розмірі 259418 грн.; при цьому податковим органом фактично обовязок сплати ПДВ до бюджету перекладний на позивача, хоча сплата такого є податковим зобовязанням продавця товарів, і покладений обовязок контролю за контрагентами, з якими позивач не мав жодних господарських відносин.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від своїх контрагентів, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачами не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення (а.с.40-51).

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від постачальників, зареєстрованих як платників ПДВ (а.с.29, 30), за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцю в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, Костопільською МДПІ необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ТзОВ «Свиспан Лімітед» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за березень, квітень і липень 2007 року.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2008р. у адміністративній справі № 2а-2921/08/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб